Відповідь на відповідь від М. Мозера щодо російської мови як робочої мови Міжнародного конгресу україністів

Автор: . 16 Лип 2018 в 16:22

Ірина Фаріон,

доктор філології, професор НУ «Львівська політехніка»

 

Відповідь на відповідь від М. Мозера щодо російської мови як робочої мови Міжнародного конгресу україністів

 

Кілька базових тез від президента МАУ, що засвідчують абсолютну шкідливість для українознавчих студій мати очільників такого розбалансованого і гібридного способу мислення:

  1. «.. попри те, що я на кожному кроціпідтримуюукраїнськомовність в Україні, все ж таки проти того, щобзнятианглійську й російську з кола робочихмов на Міжнароднихконгресахукраїністики». А відтак президент покликається на можливі Міжнародні конгреси вчителів-україністів, де могла б звучати лише українська…. Дивна логіка у пана. Для високої науки лише українська на конгресі зась, а для школи – можливо. Чом не оновлена ідея української (себто малоросійської) для «хатнього вжитку», себто нижчої ланки освітнього процесу! Запитую: точому САМЕ РОСІЙСЬКА має бути мовою викладів на конгресі, а не, наприклад, будь-яка задля, за логікою президента, великої радости українців від того, що про них у світі знають. Чи від того, коли на конгресі україністів перестане звучати мова окупанта, про українців менше знатимуть у світі і цікавитимуться їхньою мовою? Дайош всі язики на конгресі! Думаю, тоді тій радості не буде спину: «І всі мови / Слав’янського люду – / Всі знаєте. А своєї / Дастьбі… Колись будем/ І по-своєму глаголать, / Як німець покаже / Та до того й історію / Нашу нам розкаже….».
  2. Каже президент, що «було б неслушно вимагати від закордонних істориків, літературознавців, культурологів, тощо (а частково це навіть стосується мовознавців) активного володіння українською мовою». Справді! Світ тільки й те робить, що постійно вимагає від українців перестати бути собою, а українцеві, бачте, зась вимагати знання МОВИ багатомільйонної нації, що століттями перебуває у перманентній війні зі східними та західними сусідами, які основне вістря боротьби з українцями на їхній же землі спрямовували саме на українську мову. Бо саме вона і є першим і останнім бастіоном захисту держави (Я. Бодуен де Куртене). Вони це знають добре. Що ж це, за логікою президента, за така нетолерантність і невдячність українців, що вони посміли вимагати знання мови нації, яку науковці-україністи чогось таки взялися досліджувати!!!! У стійло, малороси! Вчіть англійську і російську! І радійте, що вами хоч хтось цікавиться! «Добре, брате, / Що ж ти такеє?/ Нехай скаже / Німець. Ми не знаєм».
  3. Каже мені по-менторському президент: «Ви глибоко помиляєтеся, коли стверджуєте, що Міжнародна асоціація україністів повинна «визначати політичне становище українців у світі, перетворюючи їх врешті-решт із об’єкта в суб’єкт світової політики», тощо.
    Міжнародна асоціація україністів є суто науковою, не політичною організацією». То відповідаю: і наука, і спорт, і релігія – найполітичніші категорії, про що неспростовно доводить історія і, зокрема, теперішні події з ФІФА та проблема української церковної автокефалії. Натомість інтелектуальний потенціял нації – це насправді її основний капітал і основна сила у світі. Мабуть, президентові невідомі слова видатного українського подвижника і фінансиста української культури та науки ЕвгенаЧикаленка, який кожну культурно-наукову справу міряв запитанням, що це дає для нашої самостійности і зростання нашої нації? Яка ж потреба тоді збиратися україністам з усього світу, як не задля посилення Української Держави, що за пріоритет має свою науку! І чи можна її, цю науку, посилювати в час війни з Москвою московською мовою? Відповіді на це запитання від президента я більше не потребую. «Просвітити, кажуть, хочуть / Материні очі /Современними огнями. /Повести завіком, / За німцями, недоріку, / Сліпую каліку».
  4. І вже геть сміховинним є докір мені від президента: «…нам відомо, що Ви нещодавнозахистили свою докторськудисертацію. Тоді ми не чули з Вашого боку жоднихпротестів, коли напевно додалиросійськомовне резюме». Коли ви вже такі просвітлені щодо діяльности професора і нардепа Фаріон, то мали б знати, що я цю проблему озвучую щонайменше при всіх публічних нагодах від 2012 року, ізокрема на наукових слуханнях у ВР 2013 року. І звісно, спеціялізованій раді з захисту дисертацій я також робила зауваження щодо використання мови окупанта в резюме авторефератів. Тільки у тих радах – і спеціялізованих, і місцевих, і верховних – засідають люди з вашим мисленням, пане президенте, і їх корчить від моїх націоналістичних вимог і від того, що ця Фаріон своїми вимогами і протестами таки випереджає час на років надцять…Тому, дякую, пане президенте, що таки дослухалися до однієї з моїх вимог і таки забрали-сте анотацію мовою окупанта: «Ми швидко дійшли висновку, що вже не будемо вимагати російськомовних резюме».

Отже, панове! Анотацій московською вже не буде, а московська на конгресі україністів яко путінський мур з подання президента МАУ – БУДЄТ! І нема на то ради, а тільки негайна зміна влади на всіх рівнях… Змінимо свідомість – змінимо ВСЕ! «Борітеся – поборете!».

Рубрики: Події та коментарі