ЗАХОДИ МҐБ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПІЛЛЯ ОУН НА ТЕРЕНАХ КАЛУСЬКОЇ ОКРУГИ У 1951–1952 РОКАХ

Текст надрукований у виданні: Український націоналізм: історія та ідеї : Науковий збірник.  –  Дрогобич: НІЦ ім. Д.Донцова, 2014 – Вип. 2.

 

Степан ЛЕСІВ,

с. Старий Угринів

 

ЗАХОДИ МҐБ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПІЛЛЯ ОУН НА ТЕРЕНАХ КАЛУСЬКОЇ ОКРУГИ У 1951–1952 РОКАХ

 

 

Всі заходи обласного та районних управлінь МҐБ по знищенні підпілля ОУН як цілісної структури на Станиславівщині протягом п’яти з половиною років (від літа 1944 до кінця 1950 року) бажаного результату не приносили. Не дивлячись на дошкульні втрати практично в кожній ланці – від Крайового проводу ОУН до станиці – підпільна структура продовжувала діяти справно, як годинниковий механізм. Великий кадровий резерв ідейного членства дозволяв проводити швидкі заміни ліквідованих ланок, а структурна побудова підпілля вберігала від великих провалів.

Загибель Романа Шухевича-«Тура» – Провідника ОУН в Україні в березні 1950 р., ліквідація Карпатського крайового провідника ОУН Степана Слободяна-«Єфрема», а також окружних провідників ОУН: Буковинського – Василя Савчака-«Сталя», Коломийського – Григорія Легкого-«Бориса», Станиславівського – Богдана Трача-«Дуная» наприкінці осені 1950 р. не принесли для МҐБ такого успіху, як арешт Станиславівського окружного референта пропаганди Михайла Козакевича-«Байденка», який відбувся 10 лютого 1951 р. Про це детально описано в одному з розділів книги дослідника Д. Проданика «Шлях боротьби Василя Сенчака-«Ворона»« на підставі матеріалів ГДА СБУ.

Розробляючи Станиславівську округу по лініях зв’язку із сусідніми районами здійснювались спроби проникнення в Калуську округу ОУН через арештованого на провокативній зустрічі провідника ОУН Перегінського району Івана Рученчина-«Шпака», але цей успіх не закріпився через те, що на першій ж «акції»«Шпак» із своїм охоронцем «Ігорем»втік з рук МҐБ. Хоча згодом ця подія стала одним з чинників, який вплинув на знищення підпільної мережі на терені Калущини.

Зрада підпільної мережі ОУН Калуської округи проходила в кілька етапів. Розкриття умов та обставин цієї трагедії послугувало основною метою нашого дослідження.

Насамперед висвітлимо структурну побудову підпілля ОУН Калуської округи.

На початку 1945 року на території Станиславівської області відбулась реорганізація структури ОУН, яка завершилась до кінця травня того ж року.

На базі Станиславівського обласного проводу ОУН був створений Карпатський крайовий провід ОУН, дія якого розповсюдились на Станиславівську, Чернівецьку, Закарпатську і частково Дрогобицьку області [3, с. 12].

На території Станиславівської області діяли Калуський, Коломийський і Станіславський окружні проводи ОУН, що підпорядковувались новоствореному Карпатському крайовому проводу ОУН. Окружні проводи в своєму підпорядкуванні мали надрайонні проводи ОУН, організовані на базі повітових проводів ОУН. Калуський окружний провід ОУН мав у своєму підпорядкуванні три надрайонні проводи ОУН: Долинський, Жидачівський [32, с. 25–26]  і Калуський.

До Долинського надрайонного проводу ОУН входили Болехівський, Вигодський, Долинський і Рожнітівський районні проводи ОУН [4, с. 13].

До Жидачівського надрайонного проводу ОУН входили Жидачівський і Журавненський районні проводи ОУН [30].

До Калуського надрайонного проводу ОУН входили Войнилівський, Калуський і Перегінський районні проводи ОУН.

Після змін, які відбулися в 1947 році і були зумовлені станом підпілля в терені, деякі районні проводи ОУН були перепідпорядковані до інших надрайонів. Зокрема, Войнилівський районний провід ОУН відійшов у підпорядкування до Жидачівського надрайонного проводу ОУН, а Рожнітівський районний провід ОУН – до Калуського надрайонного проводу ОУН.

Районні проводи ОУН створювались в кожному районі адміністративного поділу області з тією метою, щоб протиставити підпільну теренову мережу ОУН органам радянської влади [5, с. 13–14].

Станом на 1951 р. загальна кількість підпільників на території Калуського ОП ОУН за даними Станіславського УМҐБ становила 188 осіб.

Для знищення підпілля Калуської округи ОУН розроблялись агентурні заходи, які були об’єднані в агентурну справу «Розгром». Офіційно, за підписом майора Форманчука і погодженням із полк. А. Костенком видана постанова від 11 вересня 1951 року про заведення агентурної справи «Розгром», яку затвердив начальник Станіславського УМҐБ полк. Володимир Шевченко з подальшою її реєстрацією в управлінні у відділі «А» [20, с. 266–268].

За період з липня 1951 р. по грудень 1952 р. ліквідовано 185 осіб, в т. ч. 109 – вбито, 69 – захоплено живими, 7 – вийшли з повинною. З них членів крайового проводу – 3, членів окружного проводу – 3, керівників надрайонних і районних проводів – 12. Практично всі райони даної округи очищені від підпільної мережі ОУН, окрім Перегінського, де продовжувала діяти група в складі трьох осіб: «Тараса», «Карого», «Чорноти». Ця група підтримувала зв’язок із залишками підпілля на чолі з М. Твердохлібом-«Громом».

З числа захоплених 14 осіб продовжували діяти в якості спецагентів і агентів, контролюючи дану територію [6, с. 162–163].

Підступне знищення підпільної мережі за посередництвом зради в Калуській окрузі ОУН  проходило різними шляхами і в кілька етапів протягом 1951–1952 років. Хоча беззаперечно найбільшого і фактично основного удару по цілісній структурі підпілля завдала зрада Калуського надрайонного провідника ОУН Романа Стельмаха-«Шума», «Зеленого». На нашу думку визначальним фактором, який спонукав його до зради присяги та фізичне знищення своїх недавніх побратимів по підпіллю, стала інформація про стан підпілля в Станиславівській та суміжних округах, яку він отримав під час переслуховування Перегінського районного провідника ОУН Івана Рученчина-«Шпака», який десять днів перебував у руках МҐБ, але зумів утекти. Витяг із протоколу переслуховування «Шпака», який проводив «Шум» містився в листі організаційного референта Карпатського крайового проводу ОУН Ярослава Косарчина-«Байрака» до провідника ОУН на ЗУЗ Романа Кравчука-«Петра», який МҐБ захопило під час ліквідації останнього в бункері в лісі біля с. Вишнів Букачівецького р-ну 21 грудня 1951 р. Там йдеться зокрема про таке: «…большевикам вдалось розбити організацію на території Станиславівської округи… З допомогою захоплених в Станиславівщині большевики могли б перехопити зв’язок, крім Калущини, також в Коломийщину, в Рогатинщину і «вгору»… В Долинському районі большевики якимось чином захопили боєвика («Остапа», прим. С.Л.) нр. пр.-ка («Прут», інше пс. «Черемош»,  прим. С.Л.). Він тепер ходить з більшовиками по селах і здає всіх людей, які чим не будь допомагали організації…  Якщо рахуватися з можливістю, що большевики, з допомогою боєвика захопили і нр. пр. Прута, то можна сподіватися що він не піде на співпрацю з ворогом» [30, с. 62–63].

Беззаперечно, що остаточно прийняти рішення виконувати «юдину» роботу «Шума» підштовхнули листи з МҐБ, які він отримав через агентурні можливості останніх. Інші шляхи знищення підпілля на даному терені мали більш локальний характер і призвели до ліквідації суто окремих підпільних ланок, хоча завдали підпіллю також відчутних втрат.

Перший етап ліквідації підпільної мережі Калущини розпочався літом 1951 року. На цьому етапі обласне управління МҐБ двома шляхами спробувало проникнути до підпілля ОУН з метою ліквідації в першу чергу провідної ланки. Інформацію про два шляхи знищення підпілля ОУН Калуської округи на цьому етапі підтверджує «Байрак» у своєму листі до «Петра» [29, с. 56–57].

Ці заходи мали певний успіх, але далеко не такий, на який розраховували емґебисти. Подамо детальніший опис подій, які відбулись на даному етапі.

Обласне управління МҐБ володіло інформацією, що на території Вигодського і Перегінського районів діяла група працівника Центрального проводу (ЦП) ОУН, який утримував пункт зв’язку між Карпатський крайовим і Центральним проводами ОУН, Степана Фрасуляка-«Хмеля». З числа легальних зв’язків коменданта його охорони Івана Голембовського-«Клима»завербований агент «Дон», лісник Правицького лісництва, який 24 червня 1951 р. повідомив емґебистів про те, що зустрічався з «Климом» і його бойовиками Іваном Дирівим-«Вуйком» і Іваном-Гафінцем-«Голубом». Від останніх отримав завдання придбати комплект анодних батарей і довідався про те, що у «Хмеля» є «великий пан», який слухає радіо. Агент «Дон» вивів 28 червня оперативно-чекістську групу в район, де мав призначену зустріч з бойовиками «Хмеля». Зустріч відбулась наступного дня. На ній агент вручив підпільникам анодні батареї та препарат «Нептун-47», а в скорім часі про це доповів емґебистам. Реалізуючи дані агента оперативно-чекістська група знищила підпільника «Вуйко», а підпільника Федора Ковальчука-«Сороку» захопила живим. Під час допиту підпільника працівники МҐБ отримали дані про місце перебування групи «Хмеля» та кур’єра ЗЧ ОУН «Марка».

Реалізуючи покази «Сороки» і використовуючи його як провідника проведена чекістсько-військова операція по знищенні групи «Хмеля». Внаслідок бою 1 липня 1951 р. загинув «Хміль», його дружина Софія та кур’єр ЗЧ ОУН «Марко» [7, с. 164–165].

Колишнього охоронця «Хмеля»«Сороку», який погодився на співпрацю з МҐБ, включено до складу агентурно-бойової групи (АБГ). Про його арешт підпіллю ще не було відомо. Це дозволило його ефективно використати для пошуків Калуського окружного референта СБ Василя Кобилинця-«Сторожа». Пошуки розпочались із с. Рівня Перегінського р-ну, де через легальних зв’язкових було викликано на зустріч охоронця «Сторожа»«Грозу». 23 серпня 1951 р. «Грозу» на зустрічі арештовано. В короткім часі він дав згоду на співпрацю і був включений до АБГ. За його допомогою через кілька днів, 27 серпня, арештовано референта пропаганди Калуського РП ОУН Василя Мойсина-«Волиняка» і його охоронця «Ромка». 5 вересня 1951 р. через легальних зв’язкових «Гроза» викликав на зустріч довірену особу «Сторожа» кущового Федора Маруняка-«Комара». Останній з підозрою віднісся до псевдопідпільників і через неможливість захопити його живим був знищений на пункті зустрічі між селами Топільське і Рівня. Наступними жертвами зради «Грози» стали охоронець «Сторожа» Леон Маршалко-«Колос», якого на пункті зустрічі між селами Рівня і Сваричів знищено разом із кур’єром «Осипом»-Кіт Йосипом, інше псевдо «Денис», скинутий з літака у травні 1951 р. на Дрогобиччині) [25, с. 335–336].

Окремим шляхом знищено керівний склад Долинського надрайонного, а також Долинського і Вигодського районних проводів ОУН. Подамо про це більш детально. Зокрема, 12 серпня 1951 р. через агента МҐБ «Стельмаха», який застосував снодійний препарат «Нептун-47», захоплено бойовика окружного провідника Дрогобиччини «Байрака»«Василя», а коменданта охорони П. Федуна-«Севера» Мирона Барду-«Чорноморця» вбито. На допитах «Василь» зламався і видав бункер, в якому перебували Долинський надрайонний провідник ОУН «Черемош» і Долинський районний провідник ОУН «Ярослав». 18 серпня 1951 р. в бункері, який знаходився в лісі між селами Якубів і Слобідка Долинська, в результаті чекістсько-військової операції знищено «Черемоша», його охоронців «Юрка» і «Веселого», машиністку «Севера»«Оксану», а ще одного охоронця «Остапа» захоплено живим [10, с. 168].

Іншим, хоча досить подібним шляхом, проходила ліквідація підпілля на Вигодщині. В лісовій ділянці Буркут Вигодського району 26 вересня 1951 р. оперативно-чекістською групою за допомогою агента «Ніколаєнко», який всипав до їжі снодійний препарат «Нептун-47», захоплено живими колишніх охоронців «Хмеля», а на той час члена Вигодського районного проводу ОУН «Клима» та його боївкарів «Голуба» і Василя Дубського.

На допитах «Клим» зламався і почав видавати учасників підпілля. На підставі даних отриманих від нього була спланована чекістсько-військова операція 1 жовтня 1951 р. в лісі на горі П’янула Вигодського р-ну. АБГ разом з «Климом» підступно захопила Вигодського районного провідника ОУН Степана Тишківського-«Волиняка» і його охоронця «Шугая». На допитах в МҐБ вони також погодились на співпрацю і були включені до складу АБГ. За даними «Волиняка» розроблена чекістсько-військова операція по арешту кур’єра ЗЧ ОУН Петра Стиранки-«Максима» і підпільників, які перебували з ним. Вони знаходились в недобудованому бункері «Волиняка» на горі П’янка. При підході до бункера АБГ була помічена підпільниками, які в той час знаходилися на поверхні і користуючись сутінками змогли втекти [8, с. 165].

Підсумовуючи поданий матеріал можна ствердити наступне:

– на першому етапі ліквідації підпілля ОУН Калуської округи найбільше втрат зазнало підпілля ОУН Долинського надрайону.

Наступний етап ліквідації підпільної мережі Калущини відбувався з кінця жовтня 1951 року до середини січня 1952 року. Цей етап для обласного управління МҐБ був надзвичайно успішний. За цей час відбулось вербування «Шума», не розсекретивши його перед підпіллям, і майже повністю знищено керівний склад округи, що створило передумови для остаточної ліквідації підпільної мережі на цьому терені [22, с. 312].

Наприкінці жовтня 1951 року агентами МҐБ був встановлений зв’язок з керівником Калуського надрайонного проводу ОУН «Шумом», який погодився на співпрацю і був завербований як спецагент під кличкою «Іван Гаврилович» (надалі «І. Г.»), для зв’язку з яким було встановлено ряд мертвих пунктів-сховків, через які він від МҐБ отримував вказівки і в листах-відповідях повідомляв про місця, де переховуються підпільники [21, с. 269–299]. За завданням МҐБ «І. Г.» встановив, що в момент проведеної раніше операції (30 листопада 1951 р.) з ліквідації підпільників із групи референта пропаганди Калуського ОП ОУН Богдана Боцяна-«Жука», провідників «Байрака», Володимира Фрайта-«Жара»,»Вира» і керівника пункту лінії зв’язку ЦП ОУН і водночас господарчого Калуської округи ОУН Олексія Дмитрищака-«Ярослава»там не було. Вони раніше вийшли з бункера і переховувались в іншому місці [11, с. 169].

7 грудня 1951 року «Байрак» і «Вир», вийшовши на зустріч до спецагента «І. Г.», пішли переховуватись в його бункер в село Сваричів Рожнітівського району, де знаходились бойовики Калуського надрайонного проводу ОУН «Сокіл» і Василь Сондей-«Нестор», керівник кущової ОУН Степан Гулянич-«Горбок» з своїм охоронцем «Морозенко».

Отримавши ці дані, 13 грудня 1951 року емґебистами була проведена чекістсько-військова операція, в результаті якої в Сваричеві в двох бункерах ліквідовані: організаційний референт Карпатського КП ОУН «Байрак», керівник Калуського ОП ОУН «Вир», керівник кущової ОУН «Горбок» та перечислені раніше боївкарі, всього 7 підпільників [12, с. 170].

Під час цієї операції мало не загинув спецагент «І. Г.». Врятувався тільки завдяки начальнику обласного УМҐБ полк. В. Шевченку, який особистим втручанням припинив вогонь чекістів, щоб «І. Г.» зміг вискочити з бункера [18, с. 431].

13 січня 1952 року за даними спецагента «І. Г.» була проведена чекістсько-військова операція, в результаті якої у бункері на городі жителя села Новички Долинського району Олексюка С.О. були вбиті: референт СБ Калуського ОП ОУН Василь Кобилинець-«Сторож», референт СБ Долинського надрайонного проводу ОУН Богдан Долішній-«Боян», охоронець «Сторожа» Іван Бунковський-«Богун», охоронець «Бояна» підпільник Михайло Гошовський-«Максим» [12, с. 170].

Окремою ланкою на даному етапі знищення провідного складу Калуської округи ОУН стала зрада колишніх кур’єрів лінії зв’язку ЦП ОУН «Кучера» і «Вітра», а на той час вже агентів «Гай» і «Гаврило». За їхніми даними організована чекістсько-військова операція в Болохівському лісі 30 листопада 1951 р. Під час операції викрито бункер референта пропаганди Калуського ОП ОУН «Жука». На пропозицію здатись підпільники відповіли відмовою. Вони підпалили запаси керосину і в бункері пролунав потужний вибух під час якого загинули: референт пропаганди Калуського ОП ОУН Богдан Боцян-«Жук» («Тарас», «Ромко») і четверо підпільників: комендант його охорони Іван Федоришин-«Полтавець», бойовик «Михайло», машиністка «Ірка» і дружина «Вира» Олена Мочіус-«Зв’язкова» [11, с. 169; 19, с. 432].Інші провідники хоча й відійшли з цього постою, але в скорому часі майже всі були підведені під удар чекістів спец-агентом «І. Г.».

Ще одна ланка зради на цьому етапі відбулась в подібний спосіб. В листопаді 1951 р. через агента МҐБ «Гайового», який застосував снодійний препарат «Нептун-47», захоплено бойовиків референта пропаганди ЦП ОУН «Севера»«Бука» і «Остапа». На допитах в МҐБ вони  погодились на співпрацю, отримавши агентурні клички «Юрко» і «Андрій», і були включені до АБГ. На основі  інформації, отриманої від них, проведена чекістсько-військова операція в лісі біля с. Бряза (тепер с. Козаківка Долинського р-ну) Болехівського р-ну, де в бункері знищено охоронця «Севера»«Василя» (інше пс. «Довбуш», прим. С.Л.). Беручи до уваги зізнання «Бука» і «Остапа», після перевірки їх на практичній роботі, вони були завербовані в якості спецагентів під кличками «Юрко» і «Андрій», за даними яких, а також іншої агентури було встановлено, що кур’єр ЗЧ ОУН «Максим» і керівник технічної ланки Калуського ОП ОУН «Величко», разом з іншими 5-ма бойовиками, залишившись непідготовленими до зими, переховуються трьома групами в селах Кальна і Витвиця, Болехівського району. Агенти «Юрко» і «Андрій» спрямовані обласним управлінням МҐБ до с. Кальна Долинського р-ну, де встановили контакт з кур’єром ЗЧ ОУН «Максимом». На зустріч до агентів «Максим» прийшов з «Величком». Сприйняли їх без підозри, знаючи як боївкарів «Севера». Під приводом зустрічі з останнім, «Максима» взялися супроводжувати до с. Росточки, а «Величка» відправили назад. За допомогою снодійного препарату «Нептун-47»«Максима» захопили живим.

Що ж до групи «Величка», то володіючи інформацією від спецагентів «Юрка» і «Андрія» 11 січня була проведена чекістсько-військова операція в результаті якої знищено «Величка» і його групу. А саме, Параску Лугову-«Орисю» – друкарку Калуського ОП ОУН, «Оксану» – машиністку Вигодського РП ОУН, кущового Петра Гладуна-«Сміхуна» і бойовиків – «Юрчика», Якова Гавриліва-«Карого», а Матвія Дяківа-«Тараса» – захоплено живим [9, с. 167–168].

З ліквідацією основних керівників підпільних ланок ОУН на Калущині, склалися умови для створення легендованого Калуського ОП ОУН на чолі з спецагентом «І. Г.». Це дозволить підпорядкувати впливу МҐБ рештки оунівського підпілля, не допустити створення нових проводів в районах, очищених від підпільників, паралізувати діяльність підпілля, що залишилось, ліквідувати матеріальну базу, а також виявити і перехопити канали зв’язку та влити туди перевірену агентуру [12, с. 170].

З цією метою обласне управління МҐБ розробило план спеціальних заходів, який розроблений начальником обласного управління МҐБ полк. А. Костенком і його заступником полк. Шорубалко, погоджений заступником міністра ҐБ УССР полк. В. Шевченко і затверджений 13 березня 1952 р. міністром ҐБ  УССР Ковальчуком. Даний план налічував 12 пунктів, першим з яких було власне створення легендованого Калуського ОП ОУН на чолі із спецагентом «І. Г.», надавши йому в якості особистої охорони перевіреного спецагента «Отважного», колишнього пропагандиста Яремчанщини «Явора». Наступні пункти передбачали «активізацію роботи» псевдопідпілля Калуського надрайону, щоб аргументувати перед іншими провідниками правильність сфабрикованого у МҐБ листа від знищеного «Байрака» про призначення спецагента «І. Г.» окружним провідником; спорудити бункер для постою біля с. Красне, облаштувати «мертві пункти» зв’язку в лісі біля сіл Красне, Зелений Яр та Кадобна, влаштувати агентів для зв’язку в установах (школа, магазин) сіл Добровляни, Красне, Завій; якнайшвидше ліквідувати всіх авторитетних підпільників в окрузі; підготувати спеціальні підставні будинки на околиці Рожнітова, в Красному і Добровлянах, де можна буде арештовувати скерованих туди підпільників; розробити інструкцію для залишківпідпілля, щоб скеровувати до спецагента «І. Г.», як окружного провідника всіх кур’єрів з-за кордону з метою їх арешту; створити низові ланки легендованих проводів, зокрема Калуського надрайону і району; запобігти можливості розкриття зради «Шума» під час загибелі «Байрака» шляхом виселення із с. Сваричева родин, які проживали біля будинку, де був облаштований бункер, а також сфабрикувати листа із тюрми від «Морозенка», який був захоплений пораненим під час цієї операції. Для виконання цього плану в обласному управлінні МҐБ створили спеціальну групу, яку очолили заст. нач. обл. управління МҐБ полк. Нечаєв і  заст. нач. відділу 2-Н обл. управління МҐБ полк. Бєляченко. До неї ввійшли ще три офіцери обл. УМҐБ і для оперативної роботи надавалась група спецагентів із числа колишніх підпільників: «Сєдов», «Роман», «Степан», «Яр», «Чорний», «Горний».

Крім цього надати групу солдат ВО МҐБ і 2 автомашини [23, с. 312–324].

Третій етап охарактеризувався створенням і діяльністю «легендованого» Калуського ОП ОУН, який в своїй, т. зв. «юдиній» роботі не був виявлений перед підпіллям і допоміг швидко і остаточно зліквідувати низові ланки підпілля включно з надрайонами. На завершенні цього етапу, восени 1952 р. встановити контакт і захопити живим кур’єра ЗЧ ОУН В. Охримовича, який В. Куком призначений провідником на Карпатський і Львівський край з метою створити з уцілілих залишків підпілля дієву мережу.

Окремо, від розроблених заходів по ліквідації підпілля, 22 квітня 1952 року оперативно-чекістською групою був виявлений, а наступного дня захоплений в с. Новиця, керівник Калуського РП ОУН Ілля Василів-«Гамалія» [1, с. 18–19]. Під час допитів якого емґебисти отримали інформацію, що підпільники Михайло Теличак-«Ведмідь» і Василь Пілянський-«Хрущ» порвали організаційний зв’язок з підпіллям ОУН і переховуються самостійно.

В результаті проведених заходів було встановлено, що мати «Ведмедя» – Теличак Євдокія Федорівна в 1949 році втекла з місця спецпоселення, а мати «Хруща» Пілянська Марія Степанівна в 1947 році ухилилась від виселення і знаходиться на нелегальному становищі [12, с. 170].

З цією метою були проведені заходи по затриманню через родичів Теличак Є.Ф. і Пілянську М. С. Їм запропонували вийти з повинною, що в короткім часі вони і зробили. Матері пообіцяли працівникам МҐБ переконати своїх синів, щоб ті вийшли на зустріч з працівниками МҐБ 29 квітня 1952 р. під впливом родичів «Ведмідь» і «Хрущ» були виведені на таємну зустріч з співробітниками МҐБ, де на місці завербовані в якості спецагентів під кличками «Сєвєрний» і «Южний», і залишені на нелегальному становищі з метою ліквідації учасників Калуського РП ОУН Михайла Яціва-«Бояна» і Йосифа Косого-«Охочого». В подальшому їх приєднали до групи «І. Г.».

11 травня «Сєвєрний» і «Южний» зустрілись в Кадобнянському лісі з «Бояном» і «Охочим», де і ліквідували останніх.

«Сєвєрний» і «Южний» 23 травня через зв’язкову Катерину, що проживала в с. Кадобна, зв’язались з референтом СБ Калуського НП ОУН – Романом Мельником-«Аркасом» і його охоронцем Степаном Максим’яком-«Співаком».

Оскільки «Аркас» прийняв агентів недовірливо, то вони змушені були залишитись з ним і виконувати його доручення. 10 червня, вибравши сприятливий момент, спецагенти ліквідували «Аркаса» і «Співака» в Кадобнянському лісі [13, с. 170–171].

Після цього 13 червня був арештований референт СБ Калуського РП ОУН Микола Король-«Максим», який ще в листопаді 1951 р. був затриманий співробітниками МҐБ, але залишений на волі з метою ліквідації «Аркаса», «Гамалії» та інших підпільників. Оскільки «Максим» не співпрацював із органами МҐБ та не зробив жодної спроби видати побратимів по підпіллю, то після арешту і слідства був засуджений до смертної кари разом із «Гамалією» і розстріляний 12.12.1952 р. у Станіславі [2, с. 379–382].

Діяльність легендованого Калуського ОП ОУН відбувалась наступним чином. Спецагенти «І. Г.» і «Отважний» захопили на провокативній квартирі в с. Цінева 12 травня 1952 р. кущового Перегінського району Ярослава Пулика-«Степового» разом з охоронцем Володимиром Мельниковичем-«Козарем». Після відповідного опрацювання «Степовий» був завербований під кличкою «Зенко» і включений до групи «І. Г.», а «Козара» арештували. З допомогою «Зенка» спецагенти «І. Г.» і «Отважний» 24 травня в лісі над с. Грабівкою затримали охоронця  провідника Перегінського РП ОУН «Шпака»«Ігоря». Останній погодився на співпрацю, завербований під кличкою «Яків» і включений в групу «І. Г.». За його даними виявлений бункер «Шпака» (над р. Луквицею на околиці с. Грабівки), якого ця група знищила 27 травня 1952 р. [24, с. 326; 26, с. 342].

Протягом червня і липня група «І. Г.» створювала видимість активної роботи псевдопідпілля та проводило ліквідацію підпільників в Рожнітівському та Перегінському районах. 10 липня спецагенти «Южний», «Сєвєрний» і «Зенко» вик-ликали до себе на зустріч референта пропаганди Рожнітівського РП ОУН «Дуная» і референта СБ цього проводу «Стефка», в розмові з яким, згідно легенди МҐБ, повідомили, що вони по завданню референта СБ Калуського НП ОУН «Аркаса» (на той час уже ліквідований) прибули з метою встановити організаційну лінію зв’язку ОУН в Рожнітівському і Перегінському районах [15, с. 174].

З 14 на 15 липня цього року на пункті зустрічі в лісі біля с. Кадобна, Долинського району, «І. Г.» відправив «Дуная» і «Стефка» для встановлення зв’язку з керівником Рожнітівського РП ОУН «Юрком», призначивши їм зустріч 18 липня, а референта СБ Перегінського РП ОУН Василя Магаля-«Спартака» і його бойовика Якова Гавриліва-«Тараса» направив начебто на зустріч з «Аркасом», яких по дорозі спецагенти «Южний» і «Зенко» ліквідували.

18 липня спецагенти «І. Г.», «Отважний», «Зенко» і «Яків» прийшли в ліс, що біля села Цінева Рожнітівського району, де зустрілись з референтом СБ Рожнітівського РП ОУН «Стефком» і його боївкарем Дмитром Скалівським-«Явором», з яким спецагенти «І. Г.» і «Зенко» пішли на постій провідника Рожнітівського РП ОУН «Юрка», а спецагентів «Отважного» і «Якова» повернув назад, запропонувавши їм в ніч на 23 липня прибути знову на цей пункт зустрічі і чекати його.

20 липня цього року спецагенти «І. Г.» і «Зенко» в супроводі підпільників «Стефка» і «Явора» прибули на постій «Юрка» в лісі поблизу села Нижній Струтин, Рожнітівського району, де з ними знаходились підпільники «Дунай», «Дем’ян» і Іван Кузьмин-«Відважний».

Знаходячись на постої «Юрка» дві доби, спецагент «І. Г.» провів інструктаж підпільникам, що там знаходились, ознайомився із станом підпілля ОУН Рожнітівського району і ознайомив «Юрка» із записками, виготовленими в МҐБ почерком «Байрака» і «Аркаса» (обидва ліквідовані). В одній із них «Аркас» пропонує доставити до нього «Стефка», як запідозреного в зв’язках з органами МҐБ. В розмові «Юрко» повідомив спецагента «І. Г.», що його охоронець «Дем’ян» погано поводить себе, не виконує наказів. «Юрко» попросив «І. Г.» забрати «Дем’яна» і перевеcти його на іншу територію. Спецагент «І. Г.» обумовив з «Юрком» і «Дунаєм» зустріч у ніч з 26 на 27 липня цього року, а сам з спецагентом «Зенко», підпільниками «Стефко» і «Дем’яном» в ніч з 22 на 23 липня пішов на  легендований пункт зустрічі, де його чекали спецагенти «Отважний» і «Яків», з допомогою яких підпільники «Стефко» і «Дем’ян» були роззброєні і захоплені живими.

26 липня цього року, згідно домовленої з «Юрком» зустрічі, спецагенти «І. Г.», «Отважний» і «Зенко» прибули на пункт зустрічі в ліс, біля села Цінева, Рожнітівського району, де зустріли «Юрка» і прийшовших з ним «Дуная», «Явора» і «Відважного». «І. Г.»«Юрка» і «Явора» направив з спецагентом «Зенко» на проміжний пункт зустрічі поблизу села Тужилів, Рожнітівського району, де знаходились спецагенти «Яків» і «Сєвєрний».

З цього пункта «Юрко» і «Явір» в супроводі вказаних трьох спецагентів направились в Кадобнянський ліс на місце легендованого постою організаційного референта Карпатського крайового проводу ОУН «Байрака», де знаходились ще три спецагенти «Южний», «Олесь» і «Гай».

Не доходячи до місця постою «Байрака», «Юрко» в супроводі спецагента «Сєвєрного» був направлений нібито до «Байрака», де і був захоплений спецагентами, а спецагент «Зенко» і «Яків» захопили «Явора».

Наступного дня в лісі поблизу села Цінева, спецагенти «І. Г.» і «Отважний» зустріли керівника кущової ОУН «Грома» і його охоронця «Ігоря». Під виглядом походу за продуктами і розвідданими «І. Г.» направив «Грома» і «Відважного» в село, домовившись про зустріч в 1-й годині ночі, а сам разом з спецагентом «Отважним», підпільниками «Дунаєм» і «Ігорем» пішов на постій в ліс поблизу села Вербівка, Перегінського району, де знаходились спецагенти «Мороз» і «Богдан», там «Дунай» і «Ігор» були захоплені живими, а «Грім» і «Відважний» були ліквідовані 29 липня 1952 року спецагентами «І. Г.», «Южним», «Сєвєрним», «Зенко», «Ковалем» і «Яковом» на місці раніше обумовленої зустрічі [28, с. 348–350].

Паралельно з діяльністю групи «І. Г.» по знищенні підпілля в Калуському надрайоні, обласне управління МҐБ розробляло заходи по ліквідації підпілля ОУН в Жидачівському надрайоні (за даними МҐБ в Журавненському надрайоні). До цієї АБГ увійшли спецагенти «Гаврило» і «Гай», які «добре» зарекомендували себе після вдалої акції по знищенню «Жука». Події розгортались наступним чином. Через зв’язкового Петра, з с. Завадка, Войнилівського району, встановили зв’язок з референтом СБ Журавненського надрайонного проводу ОУН Омеляном Маликом-«Буревієм», який в ніч з 5 на 6 травня погодився на зустріч в лісі біля с. Болохів, Долинського району. На зустріч «Буревій» особисто не прийшов, бо пішов на зв’язок до господарчого референта Калуського ОП ОУН «Ярослава», а прислав на зустріч своїх бойовиків Івана Зубрицького (за іншими данимиДмитра Проця)-«Опришка» і Богдана Головчака-«Богдана», яких в результаті застосування засобу  «Нептун-47» захопили живими.

«Опришка» завербували в якості спецагента під кличкою «Михайло», і включили в групу разом з «Гаєм» та «Гаврилом», а «Богдана» арештували.

Керівник Журавненського надрайонного проводу ОУН «Токар» (прим. колишній сотенний «Донський»), через зв’язкового Добровольського призначив зустріч спецагенту «Гаврилу» на 1 липня 1952 року недалеко від села Верхня.

Спецагенти «Гаврило», «Гай» і «Михайло» зустрілись у вказаному місці з «Токарем» і його охоронцями Володимиром Гандзюком-«Остапом» і Ільком Дудою, де захопили двох останніх живими, а «Токаря» ліквідували.

По вилучених документах встановлено, що «Токар» в 1952 році щомісячно кожного 2, 14 і 28 числа у лісі на віддалі трьох кілометрів від села Завадка Мала, Войнилівського району зустрічався з керівником проміжного пункту зв’язку ЦП ОУН «Ярославом».

28 липня на вказанім пункті спецагенти «Гаврило», «Гай» і «Михайло» зустрілись з «Ярославом» і його охоронцем Тимофієм Куциком-«Томко», і пояснили їм, що на пункт зустрічі спрямовані «Токарем», який на зустріч до «Ярослава» прийде пізніше. Підчас розмови, спецагенти обеззброїли та захопили «Ярослава» і «Томка» живими [14, с. 172].

«Гаврило», «Гай» і «Михайло» через легальні зв’язки «Буревія» в с. Тур’я-Велика, викликали його на зустріч, на яку він прийшов разом з охоронцем Михайлом Коником-«Орлом». За допомогою снодійного засобу «Нептун-47» захопили підпільників живими.

На допиті останні розказали, що вони у лісі на віддалі два з половиною кілометри від с. Тур’я-Велика щомісяця кожного 10, 15 і 25 числа зустрічаються з керівником пропаганди Журавненського надрайонного проводу ОУН Михайлом Мартинцем-«Підковою» і його охоронцем Йосипом Сливчуком-«С».

10 липня 1952 року «Гаврило», «Гай» і «Михайло» на даному пункті знайшли записку охоронця «Підкови» – підпільника «С» в адресу «Орла», що уже знаходився на той час під слідством, в якій «С» просив «Орла» вийти до нього на зустріч в ніч з 15 на 16 червня 1952 року.

25 липня 1952 року агенти «Гаврило», «Гай» і «Михайло» прибули на пункт зв’язку, де зустріли «Підкову», його охоронця «С» і Івана Скочинця-«Петра». На зустрічі «Гаврило» заявив «Підкові», що 3 серпня цього року вони повинні зустрітись з референтом СБ Журавненського НП ОУН «Буревієм», а до цього планують залишитись на постої разом з «Підковою».

Через відсутність у «Підкови» продуктів, спецагент «Гаврило» зробив пропозицію «Підкові» сходити в село за продуктами і отримав згоду останнього.

Він взяв з собою спецагента «Михайла» і підпільника «Петра». З ними  пішов у с. Завадка Войнилівського району, а «Гая» залишив з «Підковою» і «С».

Таким чином «Петро» був захоплений і переданий опергрупі. Його, після

нетривалих допитів завербували, і разом з спецагентами «Гаврилом» і «Михайлом», надавши їм продукти, направили на постій, де залишилась решта групи. Застосувавши «Нептун-47», захопили живими «Підкову» і «С» [27, с. 346–347].

Завершальною операцією даного етапу по ліквідації провідної ланки підпілля ОУН стало налагодження зв’язку до кур’єра ЗЧ ОУН В. Охримовича з метою його захоплення або ліквідації. 5 вересня 1952 року на пункт зв’язку в лісі між селами Вишнів і Журавенка, Букачівського району для зустрічі з кур’єром Охримовича «Дем’яном» і передачі йому записки «І. Г.» були направлені спецагенти: «Гай», «Гаврило» і «Данило», але «Дем’ян» на зустріч не вийшов.В ході подальшої переписки, керівник кур’єрської групи Охримовича «Дем’ян» призначив зустріч групі наших спецагентів на чолі з «Гаврилом» на 27 вересня цього року.

Спецагенти «Гаврило», «Гай» і «Данило» у вказаний час і на обумовленому місці зустрілись з «Дем’яном» і «Довбушем». «Дем’ян» домовився про зустріч 6 жовтня 1952 року, на якій може буде присутній Охримович, також він передав лист Охримовича для «Шума» (спецагент «І. Г.»), в якому Охримович призначає його в.о. на місце ліквідованого керівника Калуського ОП ОУН «Жара». «Дем’ян» попередив, щоб провідник (спецагент «І. Г.») обов’язково 6 жовтня цього року прибув на зустріч. Також було домовлено, що якщо в цей день одна із сторін не зможе прийти, то наступна зустріч відбудеться 10 жовтня.

Приблизно в 6-й годині ранку 6 жовтня 1952 року на обумовлене місце зустрічі прибули керівник кур’єрської групи «Дем’ян» з охоронцем «Довбушем»,  які запитали чи прибув на зустріч «Шум» і люди, що прибули з-закордону, на це спецагент «Гаврило» відповів, що «Шум» хворий, а люди з-закордону тільки передали від себе записку, так як також з якихось причинах не змогли з’явитись на зустріч. Дальше «Дем’ян» повідомив, що на світанку він разом з «Гаврилом» повинен відправитись до місця знаходження провідника.

В 7 годині ранку «Дем’ян» і спецагент «Гаврило» пішли в напрямку с. Виш-нів, де зустрілись з членом ЗЧ ОУН Охримовичем  і його охоронцем «Петром». В ході розмови спецагент «Гаврило» сказав, що не довіряє бойовикам «Охримовича».

Після ознайомлення з записками від «Шума» і кур’єра ЗЧ ОУН, Охримович запропонував своєму охоронцю «Петру» йти на терени Калуського ОП ОУН, тобто до «Шума», на базі якого переховуються кур’єри ЗЧ ОУН.

Охримович висловив шкодування, і сказав, що якби не заплановані раніше зустрічі 8 жовтня цього року з «Шуваром» із Рогатинського ОП ОУН і 12 жовтня з якимось відповідальними людьми, то він би особисто пішов на Калущину до «Шума» зустрітися з людьми, яких він так довго чекав.

Охримович сказав «Петру», що через нього передасть записку «Шуму» і зразу почав її складати.

Спецагенти «Гаврило», «Гай» і «Данило» вибрали момент, коли Охримович відправив свого охоронця «Петра» за водою і таким чином сили зрівнялись, ліквідували ватажка кур’єрської групи «Дем’яна» і його охоронця «Довбуша» і в цей же момент разом з підійшовшими на допомогу спецагентами «Михайлом» і «Отважним» кинулись на Охримовича і захопили його живим. «Петру» вдалось втекти, але досить швидко він був ліквідований оперативно-чекістською групою [16, с. 177–180].

7 жовтня 1952 року на домовленому пункті в Кадобнянськьму лісі спецагенти «І. Г.», «Отважний», «Сєвєрний» і «Южний» зустрілись з керівником кущової ОУН «Громом» і його бойовиком Коваль Степаном. Підпільники поводились дуже обережно і захопити їх живими на цій зустрічі було неможливо. Навіть після певного матеріального сприяння для них підпільники продовжували поводились  доволі насторожено. На цій зустрічі «І. Г.» розповів «легенду» про своє призначення Калуським окружним провідником і передав записку для кур’єра Центрального проводу ОУН «Дем’яна», який поранений переховувався з групою «Грома». Наступну зустріч призначили на 14 жовтня в Кадобнянському лісі.

На цю зустріч вийшла АБГ в складі «І. Г.», «Отважний», «Сєвєрний» і «Южний», неподалік знаходились агенти «Зенко» і «Яків», щоб у випадку ускладнень при ліквідації підпільників надати агентам допомогу. Крім переліченого у лісі неподалік с. Кадобна знаходилась також чекістсько-військова група. На зустріч прийшов «Грім» і його охоронець Степан Коваль. Під час передачі записки «І. Г.» від «Дем’яна» агент «Отважний» вбив охоронця і допомагав решті агентів зв’язати «Грома». На допитах останній повідомив, що в бункері залишились «Дем’ян» і підпільник Федір Дужак. По їх захопленню того ж дня розпочалась чекістсько-військова операція. Під час блокування військами довколишніх сіл Якубів, Солуків і Тростянець вбито Федора Дужака, який йшов у село за харчами, а вдосвіта 15 жовтня «Грім» привів чекістів до бункера, де переховувався «Дем’ян». Останній, щоб не потрапити в руки ворога живим застрілив себе [17, с. 181–183].

Цією операцією обласне управління МҐБ практично повністю ліквідувало підпільну мережу Калуської округи ОУН.

Спроби членів АБГ пов’язатися із групою «Тараса», а також залишками діючого підпілля ОУН Станиславівської округи успіху не мала.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Архів УСБУ в Івано–Франківській області. – Ф. 4 (кримінальні справи на не реабілітованих осіб). – Спр. 9824. – Т.1. – Арк. 18–19.
2. Архів УСБУ в Івано–Франківській області. – Ф. 4. – Спр. 9824. – Т.2. – Арк. 379–382.
3. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 12.
4. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 13.
5. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 13–14.
6. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 162–163.
7. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 164–165.
8. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 165.
9. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 167–168.
10. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 168.
11. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 169.
12. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 170.
13. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 170–171.
14. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 172.
15. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 174.
16. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 177–180.
17. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 181–183.
18. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 431.
19. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.56. – Арк. 432.
20. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 266–268.
21. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 269–299.
22. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 312.
23. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 312–324.
24. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 326.
25. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 335–336.
26. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 342.
27. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 346–347.
28. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.77. – Арк. 348–350.
29. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.84. – Арк. 56–57.
30. ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 372. – Т.84. – Арк. 62–63.
31. Звіти підпілля Калуської округи ОУН і її структурних підрозділів // ГДА СБУ – Ф.13. – Спр. 376. – Т.80, Т.81, Т.82.
32. Ільницький В. Дрогобицька округа ОУН: структура і керівний склад (1945–1952 рр.)– Дрогобич, 2009.– Арк. 25–26.
33. Ільницький В. Дрогобицька округа ОУН: структура і керівний склад (1945–1952 рр.)– Дрогобич, 2009.– Арк. 25–26.