Вийти з Єгипту
Галина Пагутяк
Вийти з Єгипту
25 років блукання пустелею.Земля обіцяна видається не такою вже й привабливою,бо ж стає зрозуміло, що треба працювати в поті чола, а не прийти на все готове. Ностальгія за втраченим рабством і порядком, що при ньому існував, стає дедалі галасливішою. Мораль розхитана, нащадки, що народились в пустелі, не знають кому вірити, їм здається, що хтось бреше, або брешуть і провідники, і їхні батьки одночасно. Фізично народ вийшов з Єгипту, а ментально – ні. Як будуть далі розвиватись події?Фізично повернутись до Єгипту вони не можуть, ті, що старі, а молоді просто не знають дороги. За 25 років шляхи позаростали, а інші небезпечні – там лютують банди грабіжників і мародерів.Тому краще пливти за течією,аніж взятись до нелегкої праці.
«Я родилась в Советском Союзе, – каже п’ятдесятирічна жінка з Дніпра. – Училась в советской школе.В русской, потому что других не было. »Ми їдемо в старенькому ще радянському вагоні без кондиціонера, але у чистому полі з усіх щілин дме. І тепер провідники, незалежно від віку,чемні і не покрикують на пасажирів, бо втратять роботу. Жінка три місяці працювала в польському ресторані,тепер повертається додому з величезними торбами. Розмовляє не російською, а страшним суржиком, але в даному випадку мовне питання я взагалі не зачіпаю. Ніби ця жінка і наша, українська, але її ностальгія за совком і за Однокласниками –непозбувна і вельми трагічна .»Там же рецепти!!!»
Я їй кажу: « А я народилась в Україні і завжди жила в Україні.»Втім, у нас є спільна точка зору: погана влада на даний час.
Характерною для багатьох українських громадян є опінія,що то не війна за Незалежність, а олігархи щось не поділили між собою. І туга за цінами на харчі.Вона – вселенська.Її неможливо вилікувати і полегшити.Ось чому так легко віддають в Україні голоси за гречку та олію.Почуття голоду сковзнуло на ментальний рівень.Голодомор, війна, відчай 90-х, коли вже не давали пайків,хоча були талони, далися взнаки.Чим більше людина думає про їжу, тим менше вона переймається свободою. Свобода їй непотрібна, це порожнє слово для народжених в СРСР. Тому ці люди ненавидять часом Батьківщину,яка для них ототожнюється з директором заводу, який раптом перестав виплачувати зарплату.
«Директор» – це слово вимовляють з пієтетом інші, старші пасажири.Цар і Бог гомо совєтікус. Вони згадують, як їх обшукували на прохідній, і як вони ховали цукерки в коміри пальт, з якоюсь мазохістичною тугою.Тепер дивуються, що чиновники обкрадають свій народ.Так знана «еліта»- це і є нащадки «несунів», яких обмацували вахтери на прохідній. Погано, що злодії не діляться з ними. Робота і пайок – це все,що їм потрібно від держави. Решту можна винести. За це вони проголосують охоче.Питання в тім,скільки їх. Більше, ніж тих, хто хоче прийти в землю обіцяну. Наскільки більше, щоб не вийшло як у Криму чи на Донбасі? Втім, кожен рік їх ставатиме менше,тільки існує небезпека мутації у їх онуків, яким перекрито всі соціальні ліфти, якщо вони не належать до кланів. Як можна вирости цивілізованою людиною у відданій совку родині, у такій самій школі з вчителями, що вчили ще батьків. Тікати деінде з цієї трясовини або чекати, поки хтось інший не віддасть життя за новий світ без корупції і продажності.Чи намагатись еволюціонувати в людину мислячу з людини споживаючої? Всупереч всьому тому,що заважає ясно бачити мету. Змиритись з тим, що народжених в СРСР вже не змінити, і всю увагу спрямувати на виховання почуття гідності у молоді. Для цього потрібні не так реформи, як висока національна культура та ідеологічна протидія.Бо вийшовши з країни рабства можна потрапити в країну неволі з провідниками, що самі не позбулися колоніальної меншовартості.
You may also like
Архіви
- Квітень 2025
- Березень 2025
- Лютий 2025
- Січень 2025
- Грудень 2024
- Листопад 2024
- Жовтень 2024
- Вересень 2024
- Серпень 2024
- Липень 2024
- Червень 2024
- Травень 2024
- Квітень 2024
- Березень 2024
- Лютий 2024
- Січень 2024
- Грудень 2023
- Листопад 2023
- Жовтень 2023
- Вересень 2023
- Серпень 2023
- Липень 2023
- Червень 2023
- Травень 2023
- Квітень 2023
- Березень 2023
- Лютий 2023
- Січень 2023
- Грудень 2022
- Листопад 2022
- Жовтень 2022
- Вересень 2022
- Серпень 2022
- Липень 2022
- Червень 2022
- Травень 2022
- Квітень 2022
- Березень 2022
- Лютий 2022
- Січень 2022
- Грудень 2021
- Листопад 2021
- Жовтень 2021
- Вересень 2021
- Серпень 2021
- Липень 2021
- Червень 2021
- Травень 2021
- Квітень 2021
- Березень 2021
- Лютий 2021
- Січень 2021
- Грудень 2020
- Листопад 2020
- Жовтень 2020
- Вересень 2020
- Серпень 2020
- Липень 2020
- Червень 2020
- Травень 2020
- Квітень 2020
- Березень 2020
- Лютий 2020
- Січень 2020
- Грудень 2019
- Листопад 2019
- Жовтень 2019
- Вересень 2019
- Серпень 2019
- Липень 2019
- Червень 2019
- Травень 2019
- Квітень 2019
- Березень 2019
- Лютий 2019
- Січень 2019
- Грудень 2018
- Листопад 2018
- Жовтень 2018
- Вересень 2018
- Серпень 2018
- Липень 2018
- Червень 2018
- Травень 2018
- Квітень 2018
- Березень 2018
- Лютий 2018
- Січень 2018
- Грудень 2017
- Листопад 2017
- Жовтень 2017
- Вересень 2017
- Серпень 2017
- Липень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Березень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Листопад 2016
- Жовтень 2016
- Вересень 2016
- Серпень 2016
- Липень 2016
- Червень 2016
- Травень 2016
- Квітень 2016
- Березень 2016
- Лютий 2016
- Січень 2016
- Грудень 2015
Категорії
- Актуальні проблеми націоналізму
- Архів націоналістичних часописів
- Без категорії
- Бібліотека Центру
- Видання Центру
- Відео Центру
- Дмитро Донцов: постать та інтерпретації
- Іншими мовами
- Класика націоналізму
- Меч духовний
- Наука і національне буття
- Націоналізм у культурі
- Націоналізм у світі
- Одним словом
- Памфлети
- Передмови О.Багана до "Вибраних творів" Д.Донцова
- Події та коментарі
- Твори Василя Іванишина
- Твори Дмитра Донцова
- Традиція право-консервативної думки
- Український націоналістичний рух
- Філософія національної ідеї
- Християнство і націоналізм
- Хроніка діяльності Центру
Залишити відповідь