Володимир Москаль: «Вірю в ідею!»

Від початку 2015 р. видавничо-пропагандивний відділ Науково-ідеологічного центру ім. Дмитра Донцова очолив Володимир Москаль – міський голова м. Сколе (Львівщина), знаний громадський діяч, політик. Як дієва людина, він відразу запропонував нові напрямки пропагандивної діяльності Центру, започаткував цікаві проекти, відтак в суспільстві відчулися струмені живого націоналізму. Про ці ініціативи і про стратегії сучасного націоналізму й розмовляємо з п.Москалем.

– Ви були вже утвердженим і успішним регіональним політиком, коли стали членом НІЦ ім. Д.Донцова. Що продиктувало такий вибір?

– Так, у мене на 2015-й рік було за плечима більше 10-ти років активної громадянської і політичної діяльності. Спочатку я реалізовувався як господарник, приватний підприємець. Мої організаторські здібності оцінила громада м.Сколе і у 2010 р. мене вперше обрали міським головою. Ще у 2006 р. ми разом з однодумцями організували Благодійний фонд «Сколівщина», який повів сплановану роботу на матеріальну підтримку малозабезпечених людей, інвалідів, сиріт, важкохворих. Адже наш гірський регіон має «спадкові» соціальні проблеми – низький рівень ефективності земельних наділів, безробіття, нерозвинене і занепале виробництво, мала ефективність системи соціального забезпечення, невисокий рівень загальної освіти і т.ін. Тож я спробував організувати підприємців на конкретній проблематиці соціальної необлаштованості краю.

Водночас я добре розумів, що соціальне піднесення кожної громади неможливе без її національного зростання. Це два взаємозалежні, нерозривні чинники. Для мене це аксіома. Тому постійно вів і веду тверду лінію з національного самоствердження сколівчан і мешканців регіону, групуючи людей навколо реалізації конкретних патріотичних акцій. Так, у 2008 р. з моєї ініціативи і фінансового сприяння в м.Сколе був відкритий пам’ятник «Борцям за волю України», від міської адміністрації ми налагодили активну і різнобічну роботу із патріотичного виховання молоді в місті (регулярні конкурси, фестини, зустрічі, знайомство педагогів із національно-виховними ініціативами); у 2011 р., серед іншого, я посприяв виданню пам’ятної книги нашого земляка Євгена Горошка «З Бандерою через Норильск, Мордовію і Владімірський централ»; у 2012 р. ми спорудили в місті пам’ятник С.Бандері (тоді левину долю фінансів виділив політик В.Лопушанський) і т.ін. У 2011 р. м.Сколе було відзначене другим призовим місцем на обласному конкурсі «Екологічно чистий населений пункт».

Водночас за роки управлінської роботи я зрозумів, що правдива трансформація нашого суспільства, тобто подолання в ньому негативів органічної корупції, цинізму, крадійства, безвідповідальності, може відбутися тільки на основі ідейного зростання, на основі засвоєння принципів дієвого нацоіналізму. Власне, такою роботою системно займається Центр ім.Дмитра Донцова. Я зрозумів, що тільки через світоглядно-ментальне переродження наше суспільство може очиститися від скверни бездіяльності, безкритичності, холуйства і тотального протекціоналізму, які роз’їдають наш національний організм.

– Ви організували видання нової серії ідеологічних книжок. Якою є їхня ідейно-виховна спрямованість?

– Передусім ми ще раз перевидали об’ємну книгу ідеолога сучасного українського націоналізму, засновника і Провідника ВО «Тризуб» ім.С.Бандери Василя Іванишина. Це чудова ідейна школа для кожного сучасного політика – почитати Іванишина. Це суворий і проникливий аналіз причин українських поразок у 1990-их – початку 2000-х рр., коли усі політичні середовища довірливо йшли під прапори лібералізму і не усвідомлювали, в яке трясовиння вони ведуть націю; це осмислення стратегічних і тактичних завдань сучасного українського націоналізму, аналіз складних питань розвитку української політики 1990 – 2000-х рр. з позицій державництва і націозахисної дії.

Гадаю, подією стала й поява об’ємної книги (понад 500 сторінок!) сина В. Іванишина, Петра Іванишина «Свобода нації: герменевтика політичної і культурної діяльності». Це збірка статей молодого науковця й ідеолога на теми філософії нації, політичної аналітики, націоцентричного літературознавства і культурології. Що цікаво, що П.Іванишин, по-перше, дуже відважно критикує й аналізує складні проблеми наступу ліберально-космополізаторських цінностей в Україні, загроз західного імперіалізму, фальшувань національної культури (творчості Т.Шевченка зокрема), псевдохристології, розвитку соціальної і моральної деградації через пропаганду гомосексуалізму в Україні і т.ін. По-друге, він застосовує у своїй методології широкий спектр класичних і сучасних філософських, націологічних та культурологічних теорій, що робить ідеологію українського націоналізму відповідно модерною й актуальною.

Також ми перевидали вже класичну книжку Олега Багана «Націоналізм і націоналістичний рух: Історія та ідеї». На ній виховалося не одне покоління українських патріотів. На сьогодні це найпроникливіша і водночас найлаконічніша інтерпретація українського націоналізму у вимірах часу та ідеї. Книжка є читабельною для будь-яких категорій і верств суспільства, і тому надзвичайно ефективна для пропаганди націоналізму і правих політичних та морально-філософських цінностей загалом.

Четвертою стала книга Провідника ВО «Тризуб» ім.. С.Бандери і «Правого сектору» Дмитра Яроша «Нація і революція», яка є чудовим принципи націоналістичного руху. Книжка ця виявилася пророчою, адже написана 2012 р., вона пояснювала й обґрунтовувала революційні події 2013-2014 рр. Це надзвичайно логічне, доступне і морально вмотивоване тлумачення націозахисної і наступальної сили націоналізму.

І завершує нашу першу серію книжка в упорядкуванні ідеологічного референта «Тризубу» ім.С.Бандери Віктора Сердульця «Короткий ідеологічно-виховний курс», яка у своєму жанрі є новаторською. Вона містить головні ідеологічно-виховні твори ОУН і кілька статей сучасних авторів – В.Іванишина, В.Сердульця, І.Загребельного, як теоретично розширюють межі розуміння націоналістичних ідей. Особливу актуальну вагу, як на мене, має документ «Декларація націоналістичних принципів», підготовлений ідеологічним відділом «Тризубу»: це влучний і логічний розтин сутностей сучасної національно-визвольної боротьби українства.

– І традиційне питання: якими є ваші найближчі плани?

– Зрозуміло, що плани «корегує» економічна кон’юнктура нашого життя. Однак сподіваюся продовжити ідеологічну серію. Зараз організовуємо через різних людей і в різних середовищах презентації цих книжок, презентації Науково-ідеологічного центру ім.Д.Донцова. Гадаю, з часом ми відновимо серію «Вісниківська бібліотека», яку заснував керівник Центру О.Баган. Це републікація класичних творів авторів-націоналістів міжвоєнної доби на теми ідеології, культури і літератури. На мене справила фантастичне враження і вплив фундаментальна книга «Національні лідери Европи» (упорядник О.Баган). Це передрук брошур 1930-х рр., в основному політичних портертів різних політиків – від фон Штайна і Ґерреса ( початок 19 ст.) до Мусоліні і Ля Рока, які підготували Д.Донцов і співробітники його журналу «Вісник» – Л.Мосендз, М.Островерха, М.Антонович, В.Стахів та ін.

Як міський голова Сколе мрію розвивати місто все-таки як культурний центр гірського регіону. Адже наша Бойківщина традиційно була особливо багата талантами. Передусім нам треба вшанувати знакову постать націоналістичного руху, уродженця Сколе – Степана Охримовича. Цей чоловік у свій час вніс особливий вклад у правильний, героїчний, наступальний розвиток націоналізму в Галичині 1920 – 1930-х рр. і загинув за це. Був співзасновником Союзу української націоналістичної молоді від 1926 р., співзасновником ОУН і її Крайовим Провідником в Західній Україні в 1930-1931 рр., коли кардинально вирішувалася справа з тим, щоб утримати Організацію в революційному річищі. Це він привів в УВО-ОУН Степана Бандеру. Його імя має стати одним із символів Сколе.Гадаю, ми згодом започаткуємо регулярні націоналістичні фестини ім.. С.Охримовича, на яких молодь в різних програмах буде змагатися, щоб довести свою ідейну, духовну і фізичну готовність до боротьби за утвердження нації, проведемо науково-практичну конференцію, присвячену С.Охримовичеві та історії націоналістичного руху 1920-х рр..

Мрію відкрити в місті невеличкий, але якісний, ліцей (або школу вищого рівня) технологічного і гуманітарного спрямування для здібних дітей гірських районів Сколівщини і Турківщини. Адже зараз через соціальну скруту багато сімей не в змозі послати дитину навчатися у спеціалізований ліцей хоч би до Дрогобича. Такий ліцей мав би мати особливу ідейно-патріотичну лінію у вихованні. На початках ми б могли запрошувати кваліфікованих педагогів зі Стрия і Дрогобича. Важливо, щоб у нашому місті задіяв невеликий культурно-освітній центр із вищими, ніж середні школи, інтелектуально-культурними устремліннями.

І ще одна мрія: започаткувати на Сколівщині регулярні виїздні наукові конференції істориків на теми історії Галицького і Перемишльського князівств, тобто ІХ – ХІІІ ст. Чому? Думаю, що не випадково наш національний геній, Іван Франко, написав свою повість «Захар Беркут» на матеріалі легенд і переказів Сколівщини-Бойківщини, села Тухля. Він духом відчував, що в нашому краї збереглися живі традиції сивої давнини. Ось такі регулярні зустрічі науковців у місті, круглі столи, спеціальні фестини на теми давньої Русі подарували б нашим мешканцям зовсім інші, вищі і багатші, світовідчуття і візії.

Сколе мусить засвітитися на карті України як міцне енергетичне ядро з плекання нового українського націоналізму!

Розмовляв Іван Марочканич