Українська ідея. Передмова

Пропонуємо увазі читачів передмову Дмитра Яроша до вибраних творів Василя Іванишина “Українска ідея” (Дрогобич, 2014).

 

Дмитро Ярош

 

Передмова

 

 

Цього року виповнюється сімдесят років від дня народження одного з тих великих синів української нації, котрий не був належно оцінений та пошанований за життя в неоколоніальній Україні. Йдеться про Василя Іванишина (1944-2007) – відомого політичного мислителя, ідеолога українського націоналізму, вченого-літературознавця, публіциста і журналіста, літератора, політичного аналітика, громадського діяча, доцента Дрогобицького університету. А ще – засновника та провідника Всеукраїнської організації “Тризуб” імені Степана Бандери та співзасновника видавничої фірми “Відродження”, котра певний час була видавничою референтурою “Тризуба”.

Очевидно, що така постать не могла бути і ніколи не була явищем лише Дрогобича чи Галичини, де він народився та проживав. У випадку сл.п. В.Іванишина маємо справу із яскравим загальнонаціональним феноменом, феноменом самобутнім та визначним, котрий ще тільки належить глибоко й різнобічно осмислити та пошанувати.

Пропоноване видання, підготовлене до друку сином В.Іванишина професором Петром Іванишиним, містить вибрані твори автора різних жанрів – філософські, наукові, політичні, історіографічні, публіцистичні. Визначальна їх риса – методологічна, вони не лише по-новому вияскравлюють істинність класичного українського націоналізму, базованого на шевченківській національній ідеї, а й пропонують кожному переконатися у плідності, ефективності та продуктивності мислення, базованого на цій ідеї. Тепер не лише члени “Тризуба”, а й усі охочі після доленосних подій Національної революції 2013-2014 років, можуть переконатися в тому, що думки В.Іванишина не лише актуальні чи перспективні, а й вельми пророчі. З цього погляду Провідник став предтечею і нашої революції, і виникнення “Правого сектору”.

Однак варто відзначити ще один аспект актуальності та важливості пропонованого видання. Йдеться про принципову незавершеність Національної революції, про потребу якісної зміни не людей, а системи влади в Україні, про вирішення проблеми російської агресії. У цьому сенсі націоцентричні праці Провідника стануть дороговказом кожному, хто бажає саме революційних, якісних змін, хто хоче створення справді незалежної національної держави, хто прагне реального національного народовладдя, хто хоче розвитку українського суспільства на засадах свободи, справедливості та добробуту. Вірю і знаю, що доленосними й рятівними для сучасної України можуть стати передусім ідеї українського націоналізму, якими жив і які послідовно утверджував у своїх філософських, наукових та публіцистичних творах Василь Іванишин.

З цим – переможемо!