Україна може стати одним зі світових лідерів правого руху

Василь Лаптійчук (політолог, Київ)

Україна може стати одним зі світових лідерів правого руху

          Насправді, рафінованих лівих чи правих у природі не існує. Ну, хіба одразу після якихось радикальних революцій з відповідним «окрасом». Зазвичай, з правими асоціюється державний консерватизм (і егоїзм) з національними ознаками, приватна власність, система, де особа – головна, а держава – вторинна; умовно, капіталізм і лібертаріанство. Ліві – це соціальна справедливість через перерозподіл суспільних ресурсів, плановість, більша роль держави; умовно, соціалізм. Сучасні держави, за винятком виразно комуністичних і автократичних, мають у внутрішній політиці ознаки як правого, так і лівого.

         Зараз країни розвиненого й навіть не дуже світу схиляються до правої ідеології. Не в останню чергу, через міграційну політику, яка, насправді, була більше правою (усі ж – рівні), ніж лівою (але ж і там, зараза, усі ніби як рівні), проте – без національного егоїзму. Теперішнє «поправішання» суспільств пов’язано саме зі спробами громадян-виборців зменшити витрати на мігрантів і, взагалі, заборонити в’їзд до себе на ПМЖ «таким самим людям», проте з країн Азії й Африки. Виходить, в основному, мусульманам. Це як сказав би Вінні Пух: «Бджоли почали про щось здогадуватись».

          У Аргентині гучно переміг правий Хав’єр Мілей, який у перший день війни пішов у посольство України й попросив український прапор. У Нідерландах на парламентських виборах перемогли «крайні праві», рейтинг яких стрімко підскочив після заяв їхнього лідера Герта Вілдерса про те, що він вижене з країни мігрантів, заборонить мечеті й Коран та позакриває ісламські школи. Герт – за припинення допомоги Україні. Правими, безперечно, є Орбан, Фіцо та «Об’єднана правиця» Ярослава Качинського. Чекаємо на перемоги правих у Німеччині, Франції, Швеції…

           Якось «за умовчанням» вважається, що праві підтримують РФ у війні з Україною (або, делікатніше, виступають проти допомоги Україні). Як бачимо, не все так однозначно. Базовою посилкою правих у Європі є уявлення про РФ як державу з правою ідеологією. Налякані мігрантами європейці вважають Путіна ледь не єдиним політиком, здатним «навести порядок» з міграцією в Європі. Насправді, Росія не може бути правою, за визначенням, бо там немає жодного панівного етносу, там є лише політична національність, невідома науці історії. Там, навпаки, змішуються залишки мігрантів-слов’ян з народами Сибіру, Сходу, Кавказу й сотнями дрібних угро-фінських і ще бозна яких народів. Насправді, це саме те пекло, якого зараз хочуть уникнути суспільства Європи. Хто б лишень повідомив їм про це. Більше того, саме РФ стоїть за потоками курдів-сомалійців, що штурмують кордони Західної Європи. Саме мусульмани – найперспективніша громада в майбутній Росії.

         З іншого боку, саме Україна могла б стати якщо не лідером, до взірцем для наслідування правими партіями та рухами в Європі й інших країнах світу. Бо в нас не лише «буржуазні» націоналісти зі щонайменше сторічним стажем, ми, як стверджують у Москві, є справжніми «печерними» й «зоологічними» націоналістами, що, взагалі, є нечуваним проривом і злетом для всіх правих сил світу. Ми можемо вчити інших, початківців, як, насправді, бути правими. Вся історія українства – правий рух опору національній нігіляції (і не лише з боку Росії). Ми можемо обмінюватися досвідом як із ірландцями й шотландцями, так і з іншими народами світу, що виступають за збереження консервативних (правих) національних цінностей, так і з усіма іншими, яким може загрожувати розчинення в чужому середовищі.

          Якби мав право голосу десь на РНБО, запропонував би Україні, з уваги на відомі тенденції у світовій політиці, уже зараз створити Світовий рух правих сил і брататися з кожною правою політичною партією, безвідносно до її участі у владі. І, звісно, по-перше, просвітив би закордонних колег, чим, насправді, є Росія; а, по-друге, відкрив би цілу школу, де б українці, з власного практичного досвіду, навчали б колег протистоянню сепаратизму, чужій культурі й релігії. «Печерний» і «зоологічний» у застосуванні до прихильника правого руху в Україні могло б стати шедевром у прихильників правих у цілому світі.

Що важливо, у нашому випадку, країнам з лівою орієнтацією ми нічим не загрожуємо, а, навпаки, можем викликати додатковий інтерес. А правий виборець десь в Угорщині й Словаччині, точно, замислиться.