Скромний внесок у “рускій мір”

Сєня Балалаєнко

Скромний внесок у “рускій мір”

 

На тлі вчорашніх заяв премʼєра про потребу референдуму щодо змін до конституції (такий несподіваний розворот у бік демократії шокував цілу країну), сьогоднішня інформація про преміальне новаторство геніального популіста і за сумісництвом одеського губернатора Михайла Саакашвілі пройшла якось непомітно. А жаль. Чоловік, разом із всесвітньоклубноодеським Михайлом Жванецьким, нову епоху, можна сказати, започатковує в нашій літературі. Йдеться про заснування нової міжнародної літературної премії імені ще одного видатного автора Ісаака Бабеля (то нічого, що він був трошки червоним окупантом – служив чекістом й у першій кінній армії з українцями воював – і жодного слова українською не написав). До речі, йдеться про премію на державні гроші, котру будуть давати не за якусь там творчість непотрібною нікому і дуже важкою для вивчення (спитайте Азарова чи Авакова) українською мовою, і котру, на щастя, в Україні чиновникам та депутатам можна і не знати, а за справді цінне, актуальне та вічне: за “найкращі зразки сучасної художньої словесності в жанрі оповідання (новели), написані російською мовою як в Україні і Росії, так і в інших країнах світу”. А ви думали! В неоколонії буде інтелектуальне свято! Нове свято “язика” дружнього, братнього і старшого російського народу!

Ну, дійсно, поміркуйте самі. Не українську ж мову в Україні треба відроджувати. Не українську ж літературу підтримувати. Не на українські ж національно-культурні інтереси зважати. Не українських письменників-одеситів популяризувати (наприклад, Івана Липу чи його геніального сина Юрія Липу). В культурно поневоленій країні все це не потрібно! І питань до панів Михайлів, котрі мислять як класичні культурні імперіалісти, нема. Але є спостереження і питання.

Перше. Свого часу (ще у 2000-му) колишня дружина Путіна пані Людмила заявила, не без підказки державних ідеологів РФ, що “необхідно утверджувати, відстоювати і розширювати мовні кордони руского міра”, що “російська мова обʼєднує людей у рускій мір” і, нарешті, найголовніше: “Кордони руского міра проходять кордонами вживання російської мови”. Тому премія за російські оповідання нехай буде скромним внеском маленької України у велику російську імперську справу.

Друге. Оскільки у нас нібито з Росією війна, котру країна-агресор, як не дивно буде почути панам Михайлам, веде під гаслами захисту і розширення “руского міра”, то виникає питання: у цій українофобській провокації із премією Бабеля винен тільки Міхо, чи ті, хто його в Україну запросили і зробили головою облдержадміністрації?