Що після постмодернізму?
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 18 Сер 2023 в 21:25
Сергій Чаплигін (філософ, м.Київ)
Що після постмодернізму?
«Поєднання в ХХІ столітті елементів марксизму, фрейдизму, критичної теорії та постмодернізму породило нову ідеологію.
У неї немає лідера, центру та кордонів. Свої неомарсксистські погляди її адепти називають просто прогресом і заперечують, що це ідеологія.
На сьогодні вона вже захопила та продовжує захоплювати владні кабінети міжнародних організацій та національних держав, редакції мас-медія, соціальні мережі, університети, кіностудії, відділи кадрів компаній… І саме через них нам повідомляється, яка мова прийнятна, а за яку нас буде покарано.
Її мета – боротьба проти «фало-лого-центричного гетеро-нормативного патріархату».
Її основи: «комплекс понять, уявлень про реальність, методи пізнання світу та суспільних інститутів, створених білими гетеросексуальними чоловіками для маргіналізації та придушення меншин, ЛГБТ та жінок».
Їй дали багато назв – ЛГБТ-ідеологія, фрейдо-марксизм, гомо-соціалізм, Wokeism…
По-суті – це нелінійний, децентралізований, моралізаторський культ епохи Інтернету, інкубований з лівацьких теорій, який розглядає реальність як штучний соціальний конструкт влади, гноблення та колективної ідентичності.
Деякі американські дослідники вважають її квазі-релігією, яка перебуває в процесі становлення «Why Wokeism is a Religion»
Для того щоб зрозуміти, що воно собою являє, ми повинні вирушити в минуле і поринути в теоретичний ґрунт, який породив це явище:
ЕКСКУРС ДО ІСТОРІЇ
1. Карл Маркс. Активізм – суспільні науки мають не вивчати принципи функціонування суспільства, а змінювати суспільство. Теорія конфлікту – розділені за економічною ознакою суспільні сили перебувають у постійному конфлікті за матеріальні ресурси, владу та можливості для самореалізації. Культурний марксизм – маси тримаються в підпорядкуванні навіть за допомогою культури, створеної панівним класом .
2. Антоніо Ґрамші. Культурна революція – єдиний спосіб здійснити значні соціальні зміни – повільно і планомірно окупувати (шляхом влаштування туди на роботу) всі громадські інститути: університети, школи, держслужбу, газети, театри («довгий марш» ).
3. Франкфуртська школа. Структурне придушення пролетарських мас суспільними інститутами (сім’я, церква, культура, мораль).
4. Макс Горкгаймер. Критична теорія – «розгляд культурних феноменів в аспекті, що організовує їхні відносини панування та підпорядкування, пов’язаних з ґендерними, класовими, расовими та іншими відмінностями», причому культурні форми, феномени і процеси розглядаються не як вторинні утворення, «залежні від інституційних форм або від політичної або економічної організації», а як «динамічні сили».
5. Мішель Фуко – реальність, навіть якщо вона існує, неважлива і недоступна. Знання неповні, почуття неточні. Те, що в суспільстві вважається істиною, формує той, хто має владу. Істина – соціальний конструкт, продукт суспільної системи. Влада здійснюється через дискурс. Дискурс – те, що можна говорити про якусь подію або явище. Все суспільство, свідомо чи ні, бере участь у створенні та формуванні дискурсу.
6. Герберт Маркузe – культурне домінування та споживацтво настільки розбещили обивателя, що активізм віднині можливий лише через альянс ліберальної інтелігенції («мозок») та меншин («м’язи»). («Одномірна людина»). Справжня толерантність полягає в агресивному неприйнятті згоди з будь-якими ідеями, що не відповідають його уявленням про істинну свободу. («Репресивна толерантність»).
7. Жак Дерріда. Якщо формулювання понять – це здійснення влади, то деконструкція – це аналіз висловлювань, текстів чи понять до того часу, поки з’ясується, ким, з метою домінування, воно було сформульовано.
8. Кімберлі Креншоу. Інтерсекційність – усвідомлення всіх меж свого гноблення за унікальними для себе зовнішніми ознаками. Ідентифікатор Black – не як зовнішні ознаки раси, а загальний досвід гноблення (єдине, що у людей може бути спільного). Ієрархія пригноблення – той з присутніх, хто відчуває найбільшу кількість аспектів пригноблення представляє найближчу до реальності картину світу та має право пріоритету у висловленні своєї думки та командний голос в активістській діяльності. («Досліджуючи кордони»).
Тому на сьогоднішній день ця ідеологія базується на тому, що:
1. істина принципово недоступна;
2. реальність формується з метою здійснення домінування однієї суспільної групи над іншою;
3. якщо все на світі є здійсненням домінування та влади, то єдиним об’єктивним досвідом, що не піддається деконструкції є досвід насильства або пригноблення;
4. відрізнити об’єктивне і реальне від ілюзорного або того, що деконструюється ми можемо по тому чи воно походить від гнобителя чи пригнобленого;
5. Тому єдиним критерієм реальності є наратив людини, яка пережила досвід гноблення (lived experience );
6. суспільство перебуває у постійному конфлікті за владу, ресурси та можливості між білими чоловіками-гнобителями та пригнобленими;
7. весь дискурс створений і підтримується білими гетеросексуальними чоловіками з метою гноблення (навіть якщо білі чоловіки це не усвідомлюють або заперечують);
8. єдина доступна людині об’єктивна істина – досвід гноблення. Єдине, що може пов’язувати людей – спільний досвід гноблення;
9. найбільш повним знанням про реальність мають найбільш пригноблені представники меншин, особливо кількох одночасно;
10. суспільство несправедливе та підлягає перебудові шляхом деконструкції традиційних інститутів білих гетеросексуальних чоловіків, що є інструментами гноблення: сім’я, держава, наука,культура, освіта.
Тактика деконструкції суспільства визначається як DIE (equity, diversity і inclusion).
1. Diversity – процес досягнення результату через вимоги надати права та роботу одному представнику ЛГБТ, трансгендеру, феміністці. Потім організація та проведення «тренінгів з чутливості» для навернення «не пробуджених» (unwoke) на«пробуджених» (woke). Закінчується все вимогою встановлення повного паритету.
2. Inclusion – неприпустимість існування травматичного досвіду, який би нагадував про пригноблення. До цього відносяться тригер-попередження, «культура скасування» (cancel culture), цензура, деплатформінг (deplatforming) , а також safe spaces (простори, де пригноблені мають можливість уникнути травматичного досвіду споглядання на своїх гнобителів).
3. Equity – виправлення будь-якої нерівності, як продукту системного гноблення та надання пригнобленим меншинам переваг в стартових можливостей («позитивна дискримінація»). Еquality – рівність можливостей і рівність перед законом вважається саме інститутом пригноблення».
