Останній рубіж оборони проти лібералізму

Мішель Уельбек

 

Останній рубіж оборони проти лібералізму

 

Ми зрікаємося ідеології лібералізму, бо вона не здатна наповнити наше життя сенсом, вказати нам шлях до мирного співіснування індивіда з собі подібними в суспільстві, котре заслуговує називатися людським.

А втім, вона таких завдань і не ставить – її цілі зовсім інші.

 

Ми зрікаємося ідеології лібералізму в імʼя енцикліки Лева ХІІІ – тієї, де йдеться про соціальну місію Євангелія, – керуючись тими ж мотивами, за котрими біблійські пророки проклинали Єрусалим і накликали погибель на його голову;

І впав Єрусалим, і, щоб повстати з пороху, йому потрібно було два тисячоліття.

Доведено і не підлягає сумніву: будь-яка людська дія все більше і більше оцінюється, виходячи з критеріїв суто економічних, із показників математичних, котрі можна уявити у вигляді імпульсів електричних.

Це неприйнятне для нас, і ми будемо боротися за те, щоб взяти економіку під контроль і підпорядкувати її іншим критеріям, котрі я не побоюсь назвати моральними.

 

Бо, коли звільняють три тисячі людей і я чую при цьому балаканину про соціальну ціну реформ, мене охоплює скажене бажання задушити власноруч пʼять-десять аудиторів –

Як на мене, так це і буде справжньою реформою,

Практичним заходом, відповідним природі

І відповідним гігієнічній процедурі.

 

“Довіряйте приватній ініціативі“ – торочать вони всюди, немов заведені, немов старовинні механічні будильники, одноманітний ляскіт котрих доводить нас до безсоння, виснажливого та повсюдного.

На це мені нічого їм сказати, окрім того, що за власним досвідом, котрий на диво часто повторюється, мені відомо:

 

Приватна особа (я маю на увазі, розуміється, людського індивіда) – це, як правило, тварина, інколи жорстока, інколи жалюгідна, довіряти ініціативі котрого можна лише у тому випадку, якщо стримувати й спрямовувати її жорсткими й незаперечними моральними принципами, немов палицею. А якраз цього й непередбачено.

Ідеологією лібералізму, ясна річ.