Олег Баган: Ідея і чин Ярослава Стецька (Вступ)

Олег Баган: Ідея і чин Ярослава Стецька (Київ, 2008)

Ім’я Ярослава Стецька (1912-1986) закарбоване на самих вершинах українського визвольного руху: член Проводу ОУН (1939), Голова Державного правління (уряду) новопроголошеної української держави (1941), керівник Антибольшевицького Блоку народів (1946-1986), організатор Світової антикомуністичної ліги (1967). Пропонований нарис дає цілісний огляд науково-популярного плану біографії та діяльності Я. Стецька, його ідеолого-публцистичної творчості. Власне, у книжці вперше здійснена спроба вибудувати концептуальний ідейний каркас теоретичної спадщини визначного націоналіста.
Видання адресоване усім українським патріотам і дослідникам історії та ідеології українського націоналізму.

Пропонуємо увазі читачів вступ до цієї книги.

 

Вступ

 

Ім’я Ярослава Стецька стало одним із символів українського націоналістичного руху і визвольних змагань українського народу ХХ ст. загалом. На відтинку 1930-і – 1980-і років цей політичний діяч перебував на самому вістрі визвольної боротьби, на вістрі найпередовіших домагань українства. Виступав він на цьому фронті і як ідеолог, і як організатор національно-визвольної справи. Його постать весь цей час ґарантувала націоналістичному рухові витривалість і революційну безкомпромісність, стратегічну наступальність і моральну незламність. Поряд зі Степаном Бандерою і Романом Шухевичем Я. Стецько став одним із натхненників революційної збройної боротьби ОУН – УПА в 1940-50-і роки, яка була незрівнянною героїчною маніфестацією українського духу та ідеї перед усім світом.

Значимість життєвого шляху Ярослава Стецька як політика унаочнюється, коли збагнути вагу трьох етапів в історії ОУН, а значить – цілої України, до визначення яких він був безпосередньо причетний. Перший етап – це початок 1930-х років, – коли наростала політична і бойова активність ОУН на західноукраїнських землях. Тоді молода ґенерація націоналістів (віком 20-25 років) приходить в Крайову Екзекутивну ОУН – керівний орган Організації в Західній Україні. Серед них – Я. Стецько. Цілий ряд бойових акцій, широка пропаґандивна робота виводить ОУН на вершину популярности в народі, перетворюють її ідеї на рушійну силу загальнонаціональної боротьби. Особливо зростає активність і авторитет ОУН в період, коли Крайову Екзекутивну очолював С. Бандера ( 1933-34 рр.). Масова «шкільна акція», спрямована проти колонізаторської політики польської держави в Галичині, вбивство совєтського дипломата Майлова на знак протесту проти голодомору в Східній і Центральній Україні, влаштованого московським режимом, вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Пєрацького – керівника масових розправ над українським цивільним населенням, – всі ті акції струснули не тільки галицьким суспільством, але й примусили заговорити про «українську проблему» цілу Европу. Судовий процес у справі вбивства міністра Пєрацького (1935-36 рр.) став ґрандіозною маніфестацією домагань та ідей українського націоналістичного руху. Якраз промови С. Бандери і Я. Стецька на цьому процесі вразили сучасників своєю моральною зречністю і безмежною відданістю ідеї свободи України. У ці роки (1932-34) Я. Стецько редаґує популярні видання ОУН: «Бюлетень Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ», «Юнак» і «Юнацтво». Зрозуміло, що ці видання були спрямовані на висвітлення найгостріших подій боротьби українського народу проти Польщі, в належному дусі виховували і гартували націоналістичну молодь. Отже, діяльність Я. Стецька у цей період – це перебування в самому вирі визвольної боротьби, це ідейно-політичне формування нового покоління борців, якому судилося створити епоху в українській історії ХХ ст.

Другий етап – це 1938-41 роки, коли ОУН переживала складні, переломні моменти, перетворившись в єдину політичну силу, що продовжувала самостійницьку політику проти всіх окупантів України (Польщі, Угорщини, Німеччини, СРСР), коли їй доводилося вибирати ОУН, а відтак й усьому українському народові, свою стратегію у Другій світовій війні. Тоді Я. Стецько, повернувшись з тюрми, перебував за кордоном і готував за дорученням Голови Проводу ОУН полк Євгена Коновальця проведення ІІ Великого Збору ОУН. Він активно друкується. Після смерті полк. Є. Коновальця, коли до влади в ОУН прийшла група опортуністів (Я. Барановський, О. Сеник, А. Мельник), Я. Стецько протестує на ІІ Великому Зборі ОУН 1939 року в Римі проти опортунизації Організації і рішуче підтримує позиції «крайовиків» в ОУН на чолі з ув’язненим тоді ще С. Бандерою у їхній боротьбі за повернення справжньої революційної тактики, за чітку самостійницьку політику ( а не орієнтацію на Німеччину, як це пропонував новий Провід і «вождь» А. Мельник), за поглиблення і посилення воєнізації Організації з тим , щоб дієвіше протиставитися всім ворогам України. Внаслідок цього ідейного протистояння всередині Організації 10 лютого 1940 р. був створений Революційний Провід ОУН на чолі з С. Бандерою, який відтіснив зопортунізований Провід А. Мельника, перебравши керівництво над усією ОУН. Вироблення нової ідейно-політичної стратегії Революційного Проводу – велика заслуга Я. Стецька. На ІІ Великому зборі ОУН (Краків, квітень 1941 р.), на якому було затверджено леґітимність і правильність ідейно-політичної стратегії Революційного Проводу від 1940 р., Я. Стецька вибрали першим заступником С. Бандери – Голови Проводу ОУН. Зрозуміло, що вироблення головних документів і постанов Збору, в тому числі знаменитого переможного гасла-концепції ОУН в Другій світовій війні «Свобода народам – свобода людині» – не обійшлося без настанов Я. Стецька. Відтак проголошення Актом 30 червня 1941 р. у Львові незалежности України всупереч німецькій окупаційній владі – це прямий результат надзвичайно цілеспрямованої і несхитної діяльности Я. Стецька, який був головним організатором Національних Зборів, що проголосили незалежність, і якого обирають Головою Державного правління, тобто новоствореного уряду. Відкрито протиставитися  гітлерівцям тоді – на це потрібна була неабияка мужність і сміливість. Отже, діяльність Я. Стецька напередодні і в час світової війни – це діяльність вмілого стратега, який вчасно «діагнозує» хворобу політичної організації і рятує її від розкладу. Тим самим він разом з С. Бандерою рятує й цілу визвольну боротьбу українського народу, бо ОУН тоді була єдиною(!) політичною силою, яка продовжувала і просто очолювала цю боротьбу. Роль Я. Стецька в ідейній підтримці С. Бандери – надзвичайна. І другий аспект: Акт 30 червня 1941 р. задекларував перед усім світом незалежницькі домагання українців, він поставив їхню боротьбу у площину протиімперства, за свободу кожного народу. Цей Акт забезпечив українцям ім’я народу, що боровся з нацизмом, а не співробітничав з ним ( як це пропонувала група А. Мельника). Таким чином була вироблена стратегія для ОУН на всю війну. Тому заслуги Я. Стецька в цей надзвичайно складний період української історії – це заслуги видатного політика і тактика.

І третій етап – 1945 – 1986-й роки. Після звільнення з тюрми восени 1945р. Я. Стецько обирається Конференцією ОУН 1945 р. разом з С. Бандерою і Р. Шухевичем членом тричленного Бюро Проводу ОУН. У 1946 р. він очолює Антибольшевицький Блок Народів, президентом якого залишається до кінця життя. У цей час з метою поширити ідею самостійности України і поставити національну справу в основу міжнародної боротьби з комунізмом, Я. Стецько розбудовує місії і представництва АБН майже по всьому світі (крім Европи, – в країнах Далекого і Центрального Сходу, Латинської Америки, Африки). Наслідком цієї пропагандивної роботи було створення у Токіо в 1970 р. Світової Антикомуністичної ліги, в якій Я. Стецько був постійним членом Екзекутиви. Також з його ініціативи була створена Европейська Рада Свободи, яка відіграла важливу роль в згуртуванні вільних народів проти московського комуністичного тоталітаризму. Отже, можемо ствердити, що після Другої світової війни ОУН завдяки наполегливій праці Я. Стецька вдалося створити таку дієву міжнародну представницьку мережу політичного впливу, якої ще не було в українській історії і яку можна порівняти за історичною вагою хіба що з міжнародною місією гетьмана Пилипа Орлика у ХVІІІ ст. Гасло Я. Стецька: «Україна – наріжний камінь світової політики», концепцію якого він розробляв у своїх численних статтях, і сьогодні підтвердило свою життєвість, коли саме від позиції України залежало і залежить (!) – буде існувати СРСР або інша форма Російської імперії чи ні!