Нова філософська книжка Василя Іванишина: “Віра та ідея нації”

Нова філософська книжка Василя Іванишина: “Віра та ідея нації”

Нещодавно у видавництві “Крила” (директор – Василь Лабайчук) побачив паперовий варіант книжки Василя Іванишина “Віра та ідея нації: філософські фрагменти” за редакцією професора Петра Іванишина.
Пропоноване видання – збірник праць видатного укра-
їнського філософа і вченого-філолога, теоретика і практи-
ка українського націоналізму, засновника і Провідника ВО
«Тризуб» імені Степана Бандери полковника Василя Івани-
шина (1944-2007). У них автор з позицій націософії як філо-
софії національного буття та національно-екзистенціальної
(націоцентричної) герменевтики витлумачує різні аспекти,
проблеми і грані українського існування. Книжка вміщує
три роботи: працю «Фрагменти» (2007), що складається із
невеличких афоризмів, максим та розмислів В.Іванишина,
добірку цитат із його основних творів «Цитати» (2007) та
герменевтичне тлумачення феномену християнства «Рецеп-
ція Благовістя» (2006). Збірник вирізняється легким стилем і
переконливою та стислою формою викладу.
Видання розраховане передусім на тих національно про-
буджених і політично активних читачів, яких цікавить су-
часна українська філософія, турбує стан української нації і
доля України.

ЗМІСТ
Петро Іванишин. Незбагнений філософ ……………6
Рецепція Благовістя (2006) ………………………………11
Язичництво ………………………………………………..18
Монотеїзм …………………………………………………..25
Християнство …………………………………………….32
Націоналізм і релігія ………………………………….46
Фрагменти (2007) …………………………………………….54
Цитати з творів Василя Іванишина (2007) ……..80

Незбагнений філософ

У середовищі тієї частини українських філософознавців, котра тяжко хвора на меншовартість – малоросійство («рускій мір») або на лібералістичний вестернізм – ще й досі поширена думка про те, що української філософії, мовляв, практично не існує. Про що вони із типовим для раба снобізмом і, що цікаво, часто московською мовою час від часу зневажливо кидають українській громаді. Дійсно, якщо ототожнювати філософію із системним академічним філософствуванням, притаманним народам із довгою державницькою традицією та незнищуваною окупантом інтелектуальною елітою – німцям, англійцям, французам, італійцям, іспанцям, китайцям та ін., то тут бездержавним українцям пощастило не надто. Однак, якщо знати, що окрім академічних, дискурсивно-логічних форм та систем (на кшталт кантівської чи геґелівської), філософствування відбувається і в інших формах – художній, есеїстичній, публіцистичній, мемуарній, епістолярній та ін. і може, окрім цілого буття, охоплювати окремі його сфери (художньо-естетичну, релігійну, політичну, юридичну та ін.), тоді стане очевидним, що навіть в нелюдських окупаційних умовах тотальної денаціоналізації і, часто, геноциду, українці осягнули неабияких глибин осмислення основ реальності. Чого вартують лише імена Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Дмитра Донцова, Юліана Вассияна, Євгена Маланюка, Юрія Липи, Степана Бандери, Ліни Костенко, Василя Стуса та ін. До цього шерегу недооцінених, а фактично,  часто незбагнених, належним чином непрочитаних національних мислителів належить і Василь Іванишин (1944-2007).

Саме в його трактатах (наприклад, «Нація. Державність. Націоналізм» (1992)) та в численних наукових, публіцистичних, есеїстичних і художніх творах ми віднаходимо глибоке, власне філософське, трактування різних аспектів національного буття, що показує нам цього мислителя в різних іпостасях: як націософа (філософа національного буття), історіософа, естетика, герменевта (теоретика інтерпретації, філософа мови і літератури), христолога (християнського мислителя), філософського антрополога та ін. Але передусім – як політичного філософа.

Звичайно, при цьому варто розрізняти літературу і літературу, есеїстику й есеїстику, публіцистику і публіцистику тощо. Не випадково видатний німецький філософ Мартін Гайдеґґер твердив, що поезія (художня література) і філософія «стоять на протилежних вершинах», але «говорять одне і те саме». Звісно, якщо «поезія висока, а філософія глибока». Художні, есеїстичні, публіцистичні досвіди таких відомих філософів, як Платон, Аврелій Августин, Данте Аліг’єрі, Міґель де Сервантес, Вільям Шекспір, Монтень, Новаліс, Ред’ярд Кіплінґ, Теодор Герцель, Міґель де Унамуно, О.Генрі, Гілберт Кійт Честертон, Володимир Жаботинський, Томас Стернз Еліот, Альбер Камю, Джон Толкін, Клайв Стейплз Люїс, Рей Бредбері, Мішель Вельбек та ін. цьому яскраве підтвердження.

Відомий український філософ і богослов проієрей Іван Гаваньо назвав Василя Іванишина філософом «нового способу мислення». І це прикметно, бо кожна філософія (як, до речі, і художнє письменство) прямо впливає на вироблення людиною того чи іншого світогляду. У цьому збірнику праць ми пропонуємо читачеві зануритися у філософський світ автора в межах трьох невеликих праць: збірника вибраних цитат, трактату «Рецепція Благовістя» (2006) і добірки філософських максим та афоризмів «Фрагменти» (2007).  Сподіваємось, що це допоможе кожному неупередженому читачеві сформувати чи поглибити національний «спосіб мислення», органічно національний світогляд, світогляд вільної, критично міркуючої людини через осягнення основоположних для української онтології та політики понять: нація, націоналізм, Бог, свобода, Батьківщина, держава, християнство, влада, народовладдя, імперіалізм, орден, партія, інтелігент та ін. Тож думаймо, читаймо, намагаймось збагнути себе і світ.

Петро Іванишин,

доктор філологічних наук, професор,

секретар Науково-ідеологічного центру імені Дмитра Донцова