Недолюблена Галичина
Галина Пагутяк
Недолюблена Галичина
Ви знаєте про що я. Про постійне самобичування галичан, які відчувають сором,що не всі вони пасіонарії,не всі патріоти, а деякі взагалі покидьки. І одвічне галицьке (українське): що про нас подумають люде. О, мені подобається, коли галичани самі з себе кпинять: це здоровий гумор,і чим більше його, тим краще. Часом не-галичанин не вловлює тонкощів нашого гумору, часом намагається посміятися над нами, і тоді сміх його стає жорстоким. І природною реакцією нормального галичанина мало би стати невдоволення, обурення, образа, але він замовкає,або починає підігрувати глузувальнику.
Галичина мусить себе чомусь поводити як невістка в лихої свекрухи – тієї України, що по той бік Збруча. Всі її чесноти – шляхетність, працьовитість,дбайливість,толерантність,відданість родині, побожність і, звичайно, патріотизм – це тріска в очах совкового зросійщеного населення, яким маніпулюють не лише з Кремля і Банкової , а й усілякі гуру, що втекли до столиці чи Європи, не витерпівши галицького непотизму і корупції, затхлого простору, який унеможливлює будь-який соціальний ліфт. І це правда. Але…
Невістці повсякчас нагадують, що її доньки поїхали на заробітки в Італію чи Польщу. Так ніби доглядати за старенькими і дітьми – це ганебно й принизливо. Принизливо красти,просити і пиячити. Практично вся промисловість Галичини була знищена, в маленьких містах взагалі неможливо знайти роботу. І за те,щоб вижити, галичанки і галичани платять іноді дуже дорогу ціну – зруйнуванням власних родин. Бо в Україні людина без грошей не може ні на що сподіватись. Вона – парія,нуль, а її діти не мають жодних перспектив.
Поки Донбас «годував» Галичину, живучи на дотаціях,сюди найменше вкладали грошей. Галичина існує завдяки заробітчанам, багато з яких уже кілька років допомагають пораненим, сиротам, воякам на передовій. Але не дай боже,галичанинові сказати щось спересердя чи відчаю про неможливість порозуміння з певною частиною населення на Сході чи Півдні ,образити донецьких сепаратистів – його розіпнуть. Довго і болісно розпинатимуть чужі й свої. Бо він галичанин, бо він має бути ідеальний. Він повинен приймати всіх біженців і переселенців, серед яких чимало сепаратистів і українофобів, тримати для них російські школи, і мовчки втиратись від плювків. Пристосовуватись до них. Львів’яни на відміну від одеситів мусять бути толерантні, і вони такими є. А потім їх починають звинувачувати у надмірній толерантності й проникненню у Львів «русскаго міра».
Галичани винні в усіх бідах, а найперше у війні. Якби вони не нав’язували українську мову всій Україні, то не було б війни з Росією. Жили би з сусідом дружно, як досі,ганяли б за довгим рублем у Тюмень. Видавали б книжки у Росії та їздили на гастролі та наукові конференції. Галичину треба вирізати як ракову пухлину з Малоросійської губернії, віддати полякам, а тоді знищити разом поляками та прибалтами, як таких,що не піддаються перевихованню.
Все, що трапляється в Україні лихого, в тім числі й вибори президента, на сумлінні маленької, не дуже багатої і забутої державою Галичини. Бо нащо їй допомагати, вони й так патріоти і підуть на смерть задля того,щоб зберегти державу і націю. Де ще знайдеш таких придурків?
І остання фішка: галичани нелюди і бидло, бо не хотіли прийняти на карантин вивезених з Китаю громадян. За що себе самі шмагали два дні поспіль у Фейсбуку.
І як тепер з цим жити?
Галичина часом мені здається навіть не невісткою в домі лихої свекрухи, а й ув’язненою, вічною заручницею промосковської більшості, яка не має права на протест, на свободу слова, на відокремлення,але яку в доленосні часи використовують як форпост, щоб потім відсунути на маргінес знову, і обзивати бандерівцями та фашистами.
Зрештою,ніхто не примушує любити галичан і Галичину,бо і у вас, і в нас є достойні і недостойні люди, останніх нема дійсно за що любити. Досить того,щоб ми любили себе і свій край, і захищали честь цього краю. Любили себе за те, що зберігаємо для майбутніх поколінь живу українську мову, що створили мовний комфорт для українців свого світу. І просто так любили,бо тут наше коріння, і рідна земля. Недолюблена Галичина як недолюблена дитина хворітиме і нидітиме. Як і недолюблені Волинь, Поділля,Буковина, Сіверщина, Полтавщина…
Залишити відповідь