Мудрість Цицерона

Сергій Чаплигін (філософ, Київ)

Мудрість Цицерона

        Коли читаємо Цицерона, то в його трактаті De re publica звертаємо увагу на те, що ж допомагає людям мобілізовуватись та робити щось разом для визначення своєї долі.

        На розуміння «речей спільних» – res publica.

        Цицеронівське визначення res publica означає приблизно наступне: Існує деяка одиниця під назвою populus, і це не будь-який натовп, що зібрався з якогось приводу, а пов’язані тим, що називається по-латині iuris consensu – деякою згодою в питаннях права. Те, що обв’язує їх всіх разом та об’єднує в зв’язне ціле.

         Конкретно тут, – як можна всім нам влаштувати вільне життя разом. Разом приймати правила життя, прийнятні для всіх нас, і потім всім разом починати виконувати ці писані нами правила.

         І тут важливі обидва компоненти – 1. участь в ухваленні цих законів і правил; та 2. а також їх письмова фіксація.

         Коли ж немає спільної згоди та писаного права – то замість res publica інший феномен, який схоплюється італійським терміном cosa nostra. У цій ситуації це теж є справа або річ – cosa (аналог res), тільки справа ця або річ є nostra, а не publica. І ми отримуємо «нашу справа» – коли кілька серйозних і важливих чоловіків починають регулювати життям нашої громади за своїми власними поняттями.

         У нас сам термін «спільне користування» стійко асоціюється або з «нічиєю власністю», або з комунальною квартирою, або зі смородом громадської вбиральні. Відповідно все, що нас всіх об’єднує має принижене тлумачення.

        Тому ми не помічаємо, що можливий інший рівень спільного володіння (а не користування) – рівень, де була б осмислена і можлива публічна дія кожного.

           Ліберально-капіталістичний тип свідомості пропонує рівність початкових умов – «ми всі беремо участь в одній гонці, ніхто не винен, що ви програли, а переможець на осуджується». Моральний аспект не обговорюється.

           Соціалістично-патернальний тип свідомості (який у нас стверджувався майже протягом усього ХХ ст.) – нав’язує рівність результатів, «соціалістичну зрівнялівку», де хтось буде визначати ваші потреби.

          Але справа в тому, що є ще третій тип свідомості, про який говорять республіканці – це рівність в ступені можливості впливати на спільну справу. Мається на увазі рівність в можливостях по заняттю основних позицій в органах влади.

           А це повертає політиці автентичність її життя. Бо політика – це не вимазування свого опонента брудом під час передвиборчої кампанії, і не боротьба павуків у банці за те, хто буде «пиляти» бюджет. Це – не змагання замовних статей в пресі і не боротьба за переділ власності.

           Політика є тим, від чого і народився сам термін – від «полісу». А поліс завжди протистоїть «ойкосу» (терміну від якого пішло слово «економіка»).

           На агору вільні люди йшли вирішувати спільні справи, залишивши господарські потреби вдома, за межами поліса, разом з рабами та ідіотами.