І один у полі воїн!

Автор: . 13 Жов 2018 в 23:43

Іван Сута-Вітер

 

І один у полі воїн!

 

14 жовтня, у день Покрови, Всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери відзначає своє перше двадцятип’ятиліття. Є щось містичне, а разом з тим зобов’язуюче для нас та обнадійливе для суспільства в цій даті. Це не лише релігійне чи козацьке свято. Це також та дата, з якої бере початок легендарна УПА – армія безсмертних, створена Організацією Українських Націоналістів для боротьби за найвищі ідеали нації: Бог, Україна, Свобода – проти всіх наїзників, які посміли зазіхнути на ці триєдині святі символи нації.

«Тризуб» теж утворений з ініціативи ОУН (р), стоїть на тих же ідейних засадах, виконує те ж саме політичне завдання, бореться за державність української нації на українських етнічних землях. Але вже в інших геополітичних умовах, при іншому політичному статусі України, а тому – іншими методами боротьби. Але головні ідейні постулати залишились незмінними:

  • примат духовного над матеріальним;
  • християнство як основа українського націоналізму;
  • політична мета – національна держава;
  • революційний, у противагу еволюційному, шлях боротьби;
  • соборність;
  • орієнтація на власні сили свого народу;
  • безкомпромісність і жертовність у служінні нації.

Змінилися тільки обставини, навколишній світ, у якому живемо і продовжуємо боротися, перейнявши естафету та успадкувавши заповіти батьків. Але вже в кращих умовах. Нам не потрібно видумувати щось нове в ідеології, методології, програмі, меті, практиці боротьби тощо: наші попередники залишили все це нам у досконалому вигляді як заповіт для виконання і розвивання, проливши за це ріки крові.

Нашим завданням є вписати це все в нинішні політичні реалії, удосконалити на практиці, постійно набиратись досвіду і твердим поступом продовжувати Справу.

Отже, продовження боротьби на незмінних ідейних засадах є одним із головних факторів того, що «Тризуб» протягом 25 років вистояв, змужнів, загартувався, набрався неоціненного досвіду і став фактом і фактором політичного життя в Україні під час Революції Гідності створивши Правий сектор та творення військового добровольчого руху ставши кадровим скелетом ДУК ПС та УДА.

Нелегкі були ці роки. Але необхідність такої організації підтверджена часом. Цілісної націоналістичної системи, де ОУН була головою, а КУН і «Тризуб» – двома крилами, партійним та орденським, до нинішнього дня не залишилося. Доводилось самотужки брати на себе не властиві для «Тризуба» функції політичної боротьби і виконувати їх згідно з політичною необхідністю та обставинами.

Боротьба на нинішньому етапі не має аналогів у практиці попередників. Там було все зрозуміло: ворог відкритий, відверто виступає як окупант, а отже, і засоби боротьби з ним адекватні та зрозумілі громаді. Набагато складніше зараз, де все змішалося, і пересічному українцеві важко зорієнтуватися в нинішніх обставинах, визначити, хто свій, а хто ворог.

Нині теж, один з ворогів відкритий – імперська РФ але…

Живемо в час:

  • коли ведеться т.зв. гібридна війна з москалями, є політична незалежність, але корінна українська нація і надалі залишається підневільною, безборонною перед світовими неоімперськими потугами як азійського Сходу, так і космополітичного Заходу;
  • коли ще багатьох українців треба переконувати щодо елементарних істин про необхідність власної української держави, де вони будуть господарем власної долі у власній домівці, а їхня влада буде носієм їхніх ідей та захисником їхніх інтересів;
  • коли є повне нерозуміння націоналізму політичними лідерами-демократами та вороже ставлення до нього новоспечених вождів з числа недавніх комсомольських функціонерів та професійних сексотів.
  • коли через них підмінюється політична сутність національної ідеї та робляться спроби її спотворення;
  • коли в одній площині одночасно діють абсолютно діаметральні ідейні сили – від тих, хто виступає в ролі «захисника» державних інтересів, до тих, хто відверто проти державності. Але всі вони декларують себе «захисниками» народу, іноді спільно діють з однією метою – дорватися до владного корита;
  • коли влада постійно спекулює на інтересах народу та постійно переконує його, що нинішня держава (читай – неоколонія) і є тим здобутком, за який боролися протягом століть його кращі сини та дочки;
  • коли весь інформаційний простір зайнятий чужим ідейним та світоглядним чортополохом (усі канали належать олігархам, а на Донбасі панує російське ТБ), національна ідея не лише ігнорується, а й цинічно дискредитується та відверто поборюється;
  • коли йде тотальне, системне переслідування носіїв національної ідеї, перешкоджання їхній діяльності різними методами: від погроз, шантажу, арештів, відмов у реєстрації, катування навіть неповнолітніх, – до заборон і до прямої фізичної ліквідації, особливо воїнів-добровольців.

При такому тотальному тиску антиукраїнських та антидержавних сил, при такій політичній вакханалії та розгулі чужих ідеологій і доктрин «Тризубу» вдалося вистояти, не відійти від магістральної лінії, не збочити з обраного курсу. Діяльність Організації переконливо доводить усьому українському загалові перспективність націоналізму і для нинішнього покоління, і для нащадків.

Другим фундаментально важливим чинником діяльності «Тризуба» є концепція орденської (на відміну від партійної) боротьби, яку він сповідує. Такий підхід переконливо довів насамперед власному членству, а також симпатикам, соратникам і цілій громаді, що боротьба за Україну і боротьба за владу в ній – не одне й те саме; що за Свободу треба боротися не лише для того, щоб самому прийти до влади, а щоб до влади у власній державі прийшов український народ; що Україну треба любити і за неї треба боротися не лише для того, щоб вона тобі щось дала, а як рідну матір – за те, що вона є, що я її син чи дочка. Яскравим прикладом цього є участь у бойових діях і зупинка агресора у квітні 2014 року.

Продовження боротьби на ідейних засадах українського націоналізму в інтерпретації Шевченка, Донцова, Бандери та орденський підхід до їх втілення в політичній практиці – це ті дві опори, за допомогою яких Організації вдалося з гідністю пройти своє перше 25-тиліття. За цей проміжок часу «Тризуб» виправдав довіру тих, хто його задумував, творив і боровся в його лавах в ім’я нації, задля відстоювання інтересів якої він був створений.

Це ті напрямні, які давали нам можливість правильно орієнтуватися в складних політичних обставинах – як на рівні державному, так і всередині націоналістичного середовища та бути постійно у вирі подій: на відміну від політичних партій, діяти постійно, а не лише від виборів до виборів. Це той магніт з двома полюсами, що притягнув до себе членство з різних верств суспільства, із багатогранною можливістю діяльності: від прямих націозахисних дій до проведення самим та участі в організованих іншими наукових конференціях, диспутах, круглих столах тощо… Саме завдяки такій різноманітній діяльності був витворений той практичний досвід, який ліг в основу написання численних книг, брошур, агітматеріалів, аналітичних статей, листівок тощо.

Минуло 25 років. Підіб’ємо підсумки зробленого «Тризубом», що є не лише його здобутком, а всього націоналістичного руху та фундаментом для його подальшої боротьби:

  • зірвано плани ворожих сил всіх мастей щодо згортання в Україні націоналістичної діяльності в її політичній, націозахисній, пропагандивній та світоглядній площинах;
  • збережено тяглість безперервної боротьби за УССД на засадах національної ідеї, розкрито її перспективність та необхідність;
  • переконливо доведено шкідливість будь-яких, крім націоналізму, ідеологій та їхній згубний вплив на сучасну політику України;
  • показано третій – український шлях: боротьбу за державність нації, на противагу служінню імперським хижакам Сходу чи Заходу;
  • набуто колосальний досвід боротьби в сучасних умовах, необхідний не лише для «Тризуба», але й для інших націоналістичних організацій, а в перспективі – і для влади, політикуму, громади;
  • витворено на основі досвіду попередників свою власну систему людинотворення – від створення умов для національного пробудження українців до їх перетворення у національно свідомих, стійких та дієвих патріотів-націоналістів;
  • доведено на практиці, що організація, яка стоїть на засадах націоналізму, здатна самотужки пережити будь-які труднощі (відмову реєстрації, переслідування, дискредитацію, інформаційну блокаду) і впевнено дивитись у майбутнє;
  • доведено шкідливість та безперспективність політичної діяльності, зумовленої так званою «політичною доцільністю», де в основі стоять торги, домовленості, підкупи, фарисейство, а не боротьба за національні інтереси;
  • започатковано практику системної діяльності на східних теренах України – головного плацдарму в боротьбі за національну державу;
  • витворено власний старшинський та підстаршинський кадровий кістяк Організації, світоглядно та політично однорідний, на засадах духу побратимства та християнської моралі;
  • вироблено першу за роки незалежності націоналістичну політичну програму з чіткою метою та шляхами її досягнення;
  • ініційовано утворення першого політичного блоку на основі національної ідеї;
  • доведено своєю діяльністю, що світоглядово однорідна організація, яка постійно перебуває в гущі подій та постійно діє, здатна протистояти будь-яким зовнішнім ворожим утискам і навчилася долати внутрішні негаразди.
  • створено Міжнародний антиімперський фронт МАіФ;
  • створено Українську політичну організацію УПО, яка стала стержневою структурою Правого сектора;
  • «Тризуб» – єдина організація що публічно не визнала легітимності влади Януковича і його регіоналів;
  • створений і вишколений найбільш професійний і жертовний загін воїнів-добровольців, які дали ворогові перший наступальний бій у квітні 2014 року, а згодом ДУК ПС та УДА, які до нині на передовій.

Це далеко не повний перелік тих здобутків, які отримано у нелегкій повсякденній клопіткій праці Організації, до якої причетні все членство – від його найвищого керівництва до неповнолітнього юнака чи юнки.

Ми хочемо перемогти!

Ми можемо перемогти!

Ми переможемо!

02.10.2018 р.Б.

 

http://banderivets.org.ua/i-odyn-u-poli-voyin.html

Рубрики: Український націоналістичний рух