ФРАГМЕНТИ

Василь Іванишин

ФРАГМЕНТИ

(продовження)

Україна в есхатологічній перспективі:

• за нинішніх тенденцій – звиродніння народу, знелюднення країни, заміна українців неукраїнцями, безвольна колонія;
• за можливості бунту – хаос, кров, чужа влада;
• за умови національної революції – українська національна держава з безмежними перспективами всебічного розвитку.

Ціна безпринципних компромісів: ті, що разом з червоними виборювали владу, тепер в опозиції, а червоні – при владі.

Нам уже обіцяли райське життя, якщо буде демократія, реформи, приватизація, сертифікація,  Конституція, адміністративно-територіальна реформа, політреформа… Тепер наші вожді гризуться між собою за те, кому продатися, щоб уже точно настав рай в Україні: НАТО, СНД, ВТО, ЄЕП, ЄС?..

І збаранізовані українські патріоти жваво обговорюють між собою цю проблему,  залюбки стають на сторону тої чи іншої групи злодіїв, бізнес яких виграє від підключення до східної чи західної системи грабежу народів і цілих континентів.

Але жоден із цих патріотів не підтримає Шевченкового: „В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля”. Така загадкова душа безтямного патріотизму: людина вірить, що її любов до України гарантує її від політичних помилок. А тому ні не слухає, ні не думає, ні не вчиться – ні на чужих, ні на своїх помилках.

Поки в Україні не буде вирішена головна проблема державотворення – бездержавність української нації, поки вона не є ідейно, політично та економічно єдиним цілим, – доти усякі наднаціональні союзи  і блоки їй будуть тільки на шкоду, а українській нації – на згубу.

Ці об’єднання потрібні тим, кому належить наша економіка, – щоб стати ще багатшими.

Захисників російської мови в Україні лякає зовсім не те, що росіяни можуть перестануть бути росіянами, а те, що українці можуть стати українцями. Мова – могутній чинник людинотворення і націєтворення. А як тоді вони будуть паразитувати на нашій шиї, якщо українці стануть мислити, говорити і діяти по-українськи?

Часто чуємо: „Україна багата, вона має те і те…” А що з того мають українці? „Україну визнав світ!” А українці не визнані не те що в світі, але навіть у самій Україні. І „найнародніший” Президент дав їм три підряд уряди без українців. Так поняття „Україна” стає засобом і прикриттям нищення українців.

[2007 р.]