ДОЛЯ УНІВЕРСИТЕТІВ В СУЧАСНОМУ СВІТІ
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 07 Чер 2024 в 4:07
Думки філософа
Сергій Чаплигін (філософ, Київ)
ДОЛЯ УНІВЕРСИТЕТІВ В СУЧАСНОМУ СВІТІ
Чому переважна більшість викладачів американських університетів заангажована лівим порядком денним?
А весь сучасний лівацький активізм спирається на теоретичні основи, сформульовані саме у академічному середовищі США?
Почнемо з самого початку.
У центрі уваги батьків-засновників США перебували еліти, які мали інтелектуально та духовно бути підготовленими для служіння країні. Мова йшла про формування джентльмена, покликаного втілювати у політичному житті Штатів ідеали цивілізації.
А як відбувалося відтворення таких еліт?
Традиційним для Європи чином – за допомогою класичної вищої освіти, яка полягала у ґрунтовному знайомстві та рефлексії щодо ключових тем історії та культури. Конкретна професія була наступним і зовсім необов’язковим ступенем освіти (значна частина студентів університетів могла дозволити собі не працювати). Ця освітня модель у другій половині ХІХ століття увійшла у суперечність із змінами у суспільній структурі, викликаними інтенсивними темпами індустріалізації.
Фатальною подією стала війна Півночі та Півдня, яка в ідеологічному плані являла собою зіткнення Старого та Нового порядків. Для університетів це означало поступовий злам традиційної освітньої моделі, яка спиралася на уявлення про необхідність відтворення цілісної картини світу, заснованої не так на нових відкриттях у галузі природничих наук, як на сталому наборі традиційних дисциплін. Індустріальному капіталізму були потрібні зовсім інші громадяни.
Віднині університети перестають бути «закритими клубами» і перетворюються на соціальний ліфт для людей зі всіх соціальних верств. Таким чином, у першій половині XX століття ліве університетське середовище поступово починає витісняти на периферію тих, хто дотримувався класичних поглядів на мінімальну державу та максимальну свободу ринкових відносин. У результаті американський академічний істеблішмент за своїми поглядами стає набагато ближчим до лівого спектру політичної думки.
Студентська «культурна революція» 1960-х не переросла в політичну революцію. Американський пролетаріат не вийшов на барикади. Тому потрібно було знайти спосіб продовження боротьби – і американські ліві звертаються до робіт теоретиків неомарксизму – зокрема, до праць Луї Альтюссера. На думку Альтюссера, класичний марксизм надмірно спрощено підносить механізм реалізації панівним класом своїх інтересів. Репресивний державний апарат, який стримує економічні протиріччя за допомогою багнетів, зовсім не є ефективним механізмом закріплення панування. Пряме насильство швидше свідчить про серйозні недоліки в організації примусу.
По-справжньому ефективними є так звані «ідеологічні державні апарати» – сім’я, церква, школа, університети, функція яких полягає у формуванні у людини такого типу свідомості, яке просто не містить у собі ідеї повстання. Саме всередині цих, начебто, неполітичних інститутів виховують готовність підкорятися та страх перед радикальними перетвореннями. А отже, революція тільки тоді буде можлива в суспільстві, коли ці інститути будуть або «перепрограмовані», або зруйновані зсередини.
Саме цю стратегію і взяли на озброєння американські ліві, ініціювавши масштабне проникнення ідеології в систему освіти, де вони могли виховувати «нових борців» із капіталізмом за рахунок держави чи заможних батьків, які готові платити значні суми за навчання дітей у «класичних» установах.
У 1980-ті американське академічне середовище починає освоювати іншу теорію, спрямовану на перегляд уявлень про істину або відмову від можливості вести про неї мову. Тобто будь-яке пізнання оголошується залежним від історико-соціальних умов становлення суб’єкта, що пізнає (наприклад – для білого підприємця (гнобителя) і чорного одержувача допомоги (пригнобленого) не може бути однієї правди). Завдання «прогресивного» професора полягає не в отриманні та передачі об’єктивного знання про світ (або, не дай Боже, цінностей європейської культури), а в тому, щоб стати на позиції пригнобленого і трактувати світ у його інтересах.
Така концепція, вироблена в надрах університетів, стверджує принципову неможливість часткового виправлення політичної системи США, заснованої на перевазі білих, дає можливість продовжувати перманентну визвольну боротьбу, як вчив товариш Троцький.