Дмитро Донцов «Вибрані твори» Том 1 «Політична аналітика»: РОСІЙСЬКА ПРЕСА ПРО ОСТАННІЙ З’ЇЗД

РОСІЙСЬКА ПРЕСА ПРО ОСТАННІЙ З’ЇЗД

[Надруковано у виданні:Донцов Д.Вибрані твори у 10-ти т. Т.1 :Політична аналітика (1912 – 1918)/ Упоряд., ред., автор передм. О.Баган.  –  Дрогобич-Львів:ВФ”Відродження”, 2011]

Що політичні резолюції останнього студентського з’їзду не знайдуть особливої прихильности в російській чорній пресі, можна було передбачити. Се ж є одним з її головних завдань – вишукувати український сепаратизм і там де він є, і там де його немає. Але сим разом у ролі герольдів російської державности, загроженої українським сепаратизмом, виступила не тільки права преса, але й центральний орган партії конституційних демократів (“Речь”), орган тої партії, лідер якої зламав стільки пер в обороні “права націй на самовизначення”… на Балканах.

Як і треба було сподіватися, панове кадети бридилися самі взяти на себе роботу “Киевлянина” і “Нового Времени” і тому доручили нищити сепаратистів у своїй газеті… українцеві п. Могилянському.

Сей останній вив’язався зі свого завдання так, що, певно, задоволить своїх хлі- бодавців. Наводимо тут найцікавіші уступи з його довгої, уміщеної в числі від 12/ VII “Речи”, кореспонденції “Всеукраинский” съездъ студенчества”. Чуючи себе, очевидно, виразителем ідей і поглядів цілої України, п. Могилянський насамперед констатує, що “деякі з гасел, котрі з’їзд наоcліп ухвалив у своїх резолюціях, не можуть знайти жодного відгуку співчуття на російській Україні”. Далі п. Моги- лянський, очевидно, думає, що студентський з’їзд складався з самих матолків або людей “нєвмєняємих”, позбавлених усякої критичної думки, бо пише таке: “під- триманням “реальних ліній” реферату Донцова, тези якого звучать не так невинно, як декламації національно-демократичних політиканів, націонал-демократи штов- хнули “всеукраїнський” з’їзд студентства в бік політичного авантюрництва”.

Очевидно, кореспондент “Речи” має українське студентство за якусь отару, що “наосліп” біжить за цапом. Далі ще ліпше: політичні резолюції називаются “полі- тичним бpедом” гасло самостійности – “потерта монета без реального значення”, а “легкодушність націонал-демократичних політиків”, під впливом котрих, як ду- має кореспондент, резолюція була ухвалена, “має бути засуджена як припущен-   на політична авантюра”. Загалом цілий студентський з’їзд, як пише “Речъ”, був аранжований націонал-демократами, які знайшли в нім “негідний засіб для вжиття власного політичного банкрутства”. Стільки український factotum російських “де- мократів”.

В обороні націонал-демократів, річ природна, виступати не потребуємо (на те вони мають “Діло”), але в обороні українських студентів, яких п. Могилянський старається показати якимись півголовками, що голосують, самі не знаючи за що, мусили б і повинні були б виступити, якби сього не зробила за нас инша росій- ська газета – соціял-демократична “Рабочая Правда”. У ч. (д. 29/VII) сеї часописи читаємо в статі “Кадеты объ украинскомъ вопросе”: “Давно вже вказувалося… на повну непристойність, реакційність і безличність виступів деяких впливових кате- тів… в українській квестії. Недавно ми знайшли в офіційнім органі конституційно- демократичної партії – “Речи” статтю сталого її співробітника п. Мих. Могилян- ського, яку не можна обійти мовчанкою. Ся стаття – правдива шовіністична нагінка на українців за “сепаратизм”. “Безоглядний авантюризм”, “політична маячня”, “політична авантюра” – ось якими висловами аж миготить стаття чистісінького нововрєменця п. М. Могилянського, що прикривається плащиком “демократизму”! І конституційно-демократична партія безсоромно покриває сю статтю, зі співчут- тям друкує її та мовчки апробує сей оголений шовінізм”. Пан М.Могилянський настільки згубив почуття елементарної політичної пристойности, що кидає проти Донцова і проти цілого з’їзду українських студентів лайки з лексикону “чорної сотні”, знаючи досконало, наскільки неможлива є для його противників полемі-  ка з поглядами “Речи”, виступ перед російською авдиторією з тої самої трибуни, такий самий рішуче, відвертий, вільний. Марксисти ніколи не дадуть собі закру- тити голову національним гаслом. Але марксисти не забувають рівно ж азбучного обов’язку кожного демократа боротися проти всякого цькування будь-якої нації за “сепаратизм”, боротися за визнання повної, без застережень, рівноправности націй та їхнє право на самовизначення”. Цікаво, що сю відповідь “Речи” дали люди, які є засадничі вороги всяких “сепаратизмів”!

Характеристично є рівно ж, що шовіністичний вибрик “Речи” засудила як нале- жить лише російська соціял-демократична преса, що вважала мовчання в сій спра- ві не згідним з обов’язком правдивого демократа.

Українська соціял-демократична преса в Росії лишила без відповіді статтю п. Могилянського, полишаючи буржуазній українській пресі (“Раді”) безкарно попу- ляризувати думки конституційно-демократичного нововрєменця серед ширшого загалу на Україні.