ЗНИЩЕННЯ ІСТОРІЇ

Зянон Пазьняк (політик і філософ)

ЗНИЩЕННЯ ІСТОРІЇ

        «Знищення» — це серйозно. Тридцять років тому один щирий ліберал (Ф. Фукуяма) думав, що після напіврозпаду СРСР настане ера ліволіберального щастя і панування ліберальних демократій у світі. Це призведе до того, що соціальна еволюція людства стане свідком ліберальної демократії як найвищої форми людського правління. На цьому історія людства зупиниться і на землі запанує ліберально-демократична держава.

         Свою утопічну книгу він назвав «Кінець історії і остання людина», і одержимі лівими ентузіасти сурмили про таку радість на весь атлантичний світ.

        Більшу антинаукову віру можна було знайти лише у забутих соціальних фантастів минулого, таких як Сен-Сімон, Фур’є, Оуен, і в псевдонауковій «теорії» комунізму, яка продовжує сидіти в головах полонених тих, хто змінив світ. У цей день.

        Феноменами одного виду мислення тут є політична та ідеологічна лівизна та наївність ідей, які легко переростають у агресивність при досягненні загальної влади.

         Написане вище є необов’язковим вступом, зазначеним лише для того, щоб уява лібералів не плуталася з конкретною темою, про яку я буду писати.

         Ми живемо в час, коли знищення історії стає реальністю. Ліберальна демократія має до цього лише ситуативне відношення. Питання, як на мене, пов’язане з прогресом. З прогресом як тупиковим шляхом фізичного розвитку людства.

         Історія — це події життя, збережені в пам’яті людини за допомогою засобів інформації. Історія є фактором існування і розвитку суспільства.

         У дописемній, довласницькій, доіндивідуальній формі життя історії (як феномена пізнання) не було. Її не існувало.

         Ускладнення суспільства, поява власності і розвиток індивідуальності призвели до появи ритуалів, звичок, традицій, які зберігалися і передавалися в пам’яті разом з подіями.

        Весь післяписемний період був свідком історії в пам’яті. Історія передавалася усно, існувала як міфологія.

        Виникнення писемності, довготривалих матеріальних форм життя, релігії, художньої творчості зафіксувало історію в матеріальних носіях інформації, які існували такими ж легкодоступними, довготривалими й об’єктивними, як і все об’єктивне й матеріальне.

         У період матеріальних предметних носіїв інформації історія стала реальним культурно-духовним чинником буття людського суспільства, проявилася в предметних формах культури, в бутті буття.

          Історія втілювалася в будівлях, в архітектурі, у творах мистецтва, створених на матеріальній основі, здебільшого в книгах і на папері. Доступ до записаної інформації був доступним, простим, універсальним і тривалим (практично тисячоліттями).

         Раптовий перехід до електронних носіїв інформації, різке збільшення швидкості пересування та спілкування відкрили можливості планетарної глобалізації населення Землі, дали людям універсальні можливості спілкування та перебудови суспільних відносин у віртуальні відносини між собою, між державою і суспільство.

        Швидкість у контактах і спілкуванні, однак, не економила час. Швидкість зросла, а вільного часу (ця важлива умова культурного і духовного розвитку) стало менше. Соціальні контакти між людьми (і особливо між людьми і соціальною державою) зменшилися і перетворилися на віртуальні стосунки.

          Звуження соціальних контактів, переведення їх у віртуальні стосунки та зменшення міжособистісного соціального досвіду вже породжує ознаки незбалансованості стосунків, які більш помітні у молодого покоління. Зменшився масштаб міжособистісного розуміння, значно зріс рівень ненависті, брехні, прояву власного его.

        Найголовніше, що є серйозний провал пам’яті про події недавнього минулого. Недавнє минуле стирається зі свідомості.

        Головна причина тут не тільки психологічна, не тільки в сурогаті віртуальних стосунків, а насамперед у характері існування та сприйняття віртуальної інформації.

         Незважаючи на безпрецедентні можливості, цю інформацію (порівняно, скажімо, з книгою) важко отримати за певний (особливо минулий) період часу. Це залежить від пристрою та енергії, від місця, де пристрій увімкнено, від умов людини, фінансових причин та інших факторів, які не залежать від людини. Найголовніше, що він не вічний, не постійний і ненадійний надовго. У будь-який момент віртуальна інформація може стати недоступною та втраченою, особливо після тривалої перерви та невикористання, що вимагає багато зусиль для повторного спостереження, використання та відновлення.

           Це пов’язано з експлуатацією та труднощами використання. Суттєвою, однак, є сама суть віртуальної інформації, яка існує в прихованому магнітному наповненні (заряді), який формується і відкривається за допомогою енергії, що належить суспільству (державі чи корпорації). Будь-яка втрата енергії (незалежно від особи) призводить до тимчасової або повної нездатності використовувати інформацію або до її тимчасової або повної втрати.

        Практично на сьогодні повна втрата малоймовірна. Енергосистема працює надійно. Але ймовірність катастрофи цієї системи (і, відповідно, зникнення віртуальної інформації) реально існує.

       З мого досвіду, у 2003 році сталася катастрофічна аварія на американській електроенергетичній корпорації «Енрон». 14 серпня все східне узбережжя США, від Вашингтона до Клівленда та Бостона, на кілька днів було знеструмлено. Все зупинилось. Міжміські автобуси не ходили (заправки не працювали). Метро зупинилося, світлофори, холодильники в магазинах і квартирах, телефони не працювали, реклами і світло не світилися, ліфти в хмарочосах не працювали і т. д. Цей жах я пережив тоді в Нью-Йорку і пізніше написав статтю «Відключення» (Зенон Пазняк. Тяжкі часи, т. ІІІ, — NYO, 2010, с. 517-518), де для себе зазначив: «Не потрібна й атомна війна… – від’єднання країни від електрика за 2-3 тижні може повністю знищити Америку. Зупиниться все, навіть машини».

       Однак небезпека (я повернуся до сказаного) полягає не лише в руйнівній силі можливого ураження електрикою. (Імовірність енергетичного колапсу поки що мала, і я тут не розглядаю.) Більше тривожить однолінійність сприйняття електронної інформації людьми та зникнення її історії (нагадаю, що в наукових дослідженнях, посилання на інтернет не даються)

       Вражає (і не тільки білорусів) повна необізнаність більшості молодого покоління білорусів про те, що відбувалося 20-30 років тому (навіть 4-5 років тому). Однолінійна свідомість, що виникає з передчасної електронної інформації, є спожитою сучасністю, яка незабаром фактично зникає. За нею — нічого: ні пам’яті, ні подій, ні дороги.

        Практичні висновки з виниклої загрози історії такі. Інформацію з віртуального простору (який за своєю природою давно не існує) треба повернути в історичну пам’ять на матеріальних носіях (насамперед – на папері). Першим кроком є ​​створення електронної бази історичної інформації. Другий крок – втілення в предметному матеріалі.

        Це велика робота, яку мав би виконати весь вітчизняний НДІ історії інформації, щоб зібрати матеріал і зберегти все корисне, кинуте на вітер електроніки з позиції реального часу, що минає. .

5 листопада 2023 р.

(Інтенет-видання «Білоруський національний секретаріат «Вільна Білорусь»)