ТЮРКСЬКИЙ ФАКТОР В КОНТЕКСТІ НИНІШНЬОЇ ВІЙНИ

Олег Баган

ТЮРКСЬКИЙ ФАКТОР В КОНТЕКСТІ НИНІШНЬОЇ ВІЙНИ

(Нефілологічні роздуми з філологічним підтекстом)

       Перша карта показує зону розселення тюркських народів у ХІІ ст. Друга означує території поширення тюркських мов в сучасності. У контексті теперішньої війни Росії із Україною та демократичним Заходом очевидним стає, що доля та інтенції тюркських народів можуть стати суттєвим чинником тиску на монолітність Російської Федерації. Це найчисельніші й найактивніші неросійські народи в просторі Федерації (татари, башкири, калмики, кумики, карачаївці, алтайці, тувинці, якути та ін. дрібніші етноси) і саме вони зазнавали й зазнають примусової асиміляції з боку російської державної системи. Події в Башкортостані це підтвердили. Водночас тюркські нації і держави складають головну геополітичну вагу в Середній Азії: Казахстан, Кирґизстан, Узбекистан, Туркменістан і перебувають в прихованій геополітичній конкуренції з Росією через те, що вона вважає їхній етнічний простір своїми колишніми володіннями і, відповідно, своєю «вотчиною». Туреччина з її понад 80 млн. людності, могутньою армією та великою економікою є геополітичним лідером всієї Передньої Азії і зацікавлена в просуванні своїх впливів на Кавказ і в Середню Азію і міцно «спаяна» в один народ із тюркським Азербайджаном.

       Ким є ці народи і країни для України в нинішній ситуації? Питання риторичне.