Стоїки

Автор: . 16 Жов 2023 в 21:48

Сергій Чаплигін (філософ, Київ)

Стоїки

Стійко сприймати удари і випробування долі. А принцип філософії стоїцизму: душевний спокій, аби приймати те, що неможливо змінити, мужність – щоб змінити можливе, і мудрість – завжди відрізняти одне від іншого.

про стоїцизм

            Він різний (виділяють мінімум три періоди його розвитку), а проіснував довго, – аж до кінця Античності.

Стоїки завжди закликали до дії, а не до міркувань, тому стоїцизм мав практичне застосування, який на відміну від інших філософських течій прагнув змінити реальне життя hic et nunc – «тут і зараз».

            Бути стоїком в сучасному світі не складніше, ніж в Стародавній Греції. Для цього потрібно мати всього лиш душевний спокій, аби приймати те, що неможливо змінити, мужність – щоб змінити можливе, і мудрість – завжди відрізняти одне від іншого.

Стоїцизм, як виявляється, дуже сучасна філософія, яка вчить, як приймати правильні рішення, керувати гнівом, сприймати критику, як ставитися до смерті – власної і своїх близьких.

           Але головне питання, на який відповідає стоїцизм, – як правильно жити.

           Ціль всього живого, згідно стоїцизму, — це самозбереження. Для людини останнє пов’язане безпосередньо з моральними діяннями, які збільшують загальне благо. А всі гріхи та аморальні вчинки — це саморуйнування, втрата своєї власної природи.

Гарантією людського щастя є правильні бажання та вчинки, а також помірність. Щоб чинити правильно, треба на противагу всьому зовнішньому всіляко розвивати себе, не схиляючись перед будь-якою силою.

          Головне благо для людини – не фізичне виживання, а здатність жити своїм розумом, тому що розум, мислення – єдина опора людини в цьому світі. Причому найважливішим стоїки вважали не результат мислення, а сам процес.

         У світі існує встановлений перебіг подій, і розсудливість полягає саме в тому, щоб жити «згідно з природою». Це єдиний спосіб досягнення гармонії — «хто згоден, того доля веде, хто не згоден, того доля тягне».

       До речі дуже схоже на буддизм чи на даосизм.

       А ось стоїк Марк Аврелій, «філософ на троні» – один з п’яти «добрих римських імператорів» (121-180 н.е.) пішов ще далі.

           Якщо вся попередня традиція стоїцизму виділяла в людині всього лише два початки – тіло і душу, то він говорив про три засади, додаючи до душі і тілу розум, і саме його вважав головним. Якщо привести свій розум у згоду з природою, то можна досягти безпристрасності, а разом із ним — і щастя.

         Дванадцять книг написав Марк Аврелій.

         Ось трохи з нього:

«Кожен коштує стільки, скільки коштує те, про що він клопочеться»;

«Зміни ставлення до речей, які тебе турбують, і ти будеш від них у безпеці»;

“Проблема в тому, що, не ризикуючи, ми ризикуємо в сто разів більше”;

«Минуле не повернути, зате як його можна вивернути!»;

«Хто б що не робив і не говорив, я маю залишатися доброю людиною».

          Як на мене, гідно для імператора Риму.

Рубрики: Філософія національної ідеї