Нація приречених!

Василь Лаптійчук ( політолог, Київ)

Нація приречених!

«Дурні» росіяни на чолі з «довбограєм» Путіним упевнено рухаються не лише до реалізації ультиматуму Україні й західному світові, оголошеного Лавровим ще в грудні 2021, а й, з уваги на дуже сприятливі умови, підуть далі.

За день перетворити найпотужнішу на планеті наддержаву з єдиного потенційного воєнного опонента, здатного зупинити агресора, на союзника – це, крім наполегливої «кропіткої» роботи, ще треба мати щастя. Трамп настільки зачарований постаттю Путіна й вірить Росії (більше, ніж будь-кому іншому), що навіть цифру «боргу» України в 350 млрд, яку йому, серед іншого, підсунули росіяни, не може змінити, щоб йому не казали в уряді, Україні й Франції. Пам’ятає лише те, що сказали йому росіяни. Десь біля Маска працює потужний канал, кудою передаються інструкції. Для зручності комунікації Трамп поновлює роботу у США всіх російських диппредставництв. Розвідтовариством США Трамп поставив керувати відчайдушну прихильницю Путіна й Росії, ЦРУ запропоновано звільнитися, а з ФБР звільнено кілька тисяч працівників «російського» напрямку. Щоб не заважали.

Окремим рішенням Трамп дозволив будь-якій кількості російським СЗР, ГУ ГШ МО, ФСБ та ін. за якихось 5 млн стати громадянами США й мати повний захист цієї держави…

Питання припинення допомоги з боку США – питання нетривалого періоду. Київ ще може продати США всю деревину, воду й повітря, але це вже нічого не змінить. Кремль упевнено йде далі: змусити і Європейський Союз припинити допомогу Україні. Москва відає, як працювати з демократіями. Росіяни знають, що європеєць, в основному, співчуває Україні, проте платити за її існування не захоче. Економіка ЄС на початку проблемного періоду, рецесії. Європейська промисловість втратила російський ринок збуту, заміна російських енергоносіїв на норвезькі, американські тощо робить продукцію ЄС менш конкурентоздатною, а життя громадян – біднішим. Аби вибити з гри і ЄС, Трамп із неприховуваним задоволенням виконує чергове розпорядження Москви – збільшити торгівельне мито на продукцію ЄС на 25%. ЄС втратив російський ринок, втратить і американський. І вже залишається без американської військової підтримки, навіть якщо рішення про це Трамп ще не оголосив (не виключено, Трамп, щоб не «насторожити» жертву дочасно, оголосить про це вже тоді, коли РФ нападе на країну ЄС).

Найцікавішим стає поле битви у самих США. З одного боку, президент, програми Маска, держапарат, мільйони прихильників політики Трампа й РФ з порадами й інструкціями, як перетворити «південну корею» на «північну корею»; з іншого, якась частина американського суспільства і приблизно половина (поки що) парламенту. Хтозна, як реагуватиме армія… Як би не склалося, РФ буде у виграші. Залишиться союзником РФ – ОК. Спалахне чергова громадянська війна, окремі штати вийдуть зі складу США – ще краще. Як противага на світовій арені Америка зникне. Власне, ніхто такої мрії в Росії ніколи й не приховував.

Насправді, з нами «все ясно». Залишилось гадати, як саме, чим саме і де саме це завершиться. План РФ щодо України з вуст високого російського урядовця чув ще у 90-х: «Залишити ЄС і НАТО 5-6 областей Західної України, щоб не баламутили решту». Усе інше мало стати (про)російською територією. Проте тепер, після перетворення США на союзника й озлоблення через опір українців, апетити, скоріше за все, у росіян збільшилися.

Про Україну вже писати не хочеться – пізно. 30 років політичного дуркування, всенародного крадійства, інфантилізму й неробства, брехень, невпинного й нестримного продавання всього і вся не могли завершитися по-іншому. Нація, яка, отримавши у спадок військову й економічну потугу, роззброюється й продає індустріальний парк за кордон на металобрухт, маючи велетенського ненаситного історичного ворога на кордоні, який від першого дня не приховував своїх геополітичних амбіцій, навіть не приречена – її так і не відбулось у межах власної держави. Хто попереджав про небезпеку – нарід смачно обзивав і засуджував. Десь так завершили свою державність курди, проте українці, як показує практика, зникають як українці уже в другому-третьому поколінні, якщо живуть не у власній державі. І якщо враховувати, що всі нації, людство, планета, Сонячна система тощо – приречені в часі, а все рано чи пізно зникає, то ще можна якось пожити. )

P. S. «Оптимістів» і, просто, дурнів прошу не перейматися.