Москва схвалює «ініціативу НАТО» й пропонує власний погляд на капітуляцію України

Василь Лаптійчук (політолог, м.Київ)

Москва схвалює «ініціативу НАТО» й пропонує власний погляд на капітуляцію України

        Російські політики й експерти жваво й, головне, миттєво (начеб чекали) відгукнулися на заяву керівника апарату генсека НАТО про те, що, в разі, якщо Україна відмовиться від частини території, то, можливо, її приймуть у НАТО.

        Те, що, яке з’ясовується, «в оригіналі» звучало якось не так, а чиновник, насправді, мав на увазі щось інше або, як він сам сказав, помилявся, має вторинне значення. Росіяни – почули те, що хотіли почути.

Отже, «приймуть у НАТО».

       Ну, по-перше, не приймуть. Бо є РФ, яка цю війну може продовжувати століттями, а на жоден «мир» без забезпечення умов для наступного поглинання чергової порції України вона не піде. А якщо й «піде», то миттєво обдурить. А ще є російський форпост у НАТО Угорщина, позиція якої щодо членства України в НАТО тверда, як скелі Уралу, звідки угорці припхалися на землю слов’ян. Але Бог з ним, з НАТО. Для нас то вже історія, якої не сталося. Прийняти змогли б лише після переформатування РФ (власне, ліквідації російської держави в її теперішньому вигляді), – тоді й в Угорщини шансів на Закарпаття не стане. Але Росію бережуть усім світом: НАТО – від власної зброї, решта – від бідності й розпаду.

        Але показовим є ступінь збудження росіян на озвучену «ідею» з НАТО про капітуляцію України. Так, головний ядерщик РФ Д. Медведєв одразу загнав недобитки українців аж до Львова й запропонував полякам забрати те місто собі. Після довгоочікуваної заяви «втомленого» війною чиновника НАТО низка ЗМІ й блогів одразу ж опублікували карти розділеної спільно з НАТО України. Так, на одній із них (ніби як основній версії Кремля) Крим і 4 області України – в складі РФ, а решта Лівобережжя – демілітаризована зона, аби наступного разу, дійсно, росармія не зустріла опору. Крім того, Лівобережжя позначається принципово іншим (червоним) кольором, а столицю розділено на два Києва – Східний Київ (на лівому березі) й, відповідно, Західний Київ. Уже через кілька годин після заяви Йєнссена з Москви пішла «аналітика» від відомих промоутерів політики Кремля. Нам детально пояснили, де і ким ми повинні бути. Здивується навіть той, хто вже знайомий з російськими апетитами. Отже, росіяни пропонують НАТО (нам не пропонують, бо знають відповідь):

        • Припинення вогню й відвід військ на 50 км для початку переговорів.

        • Україна розділяється на дві частини – Східну й Західну (як саме, вони ще не знають; мабуть, це залежатиме від переговорів з НАТО). ООН контролює можливість для усіх громадян України перейти на ту або іншу сторону нового «кордону».

       • Позаблоковість «двох Україн»: Східна не вступає в ОДКБ, а Західна – в НАТО. Не уточнюється, чому суверенна Східна Україна теж не може вступити в НАТО. Отже, вона, виходить, має перебувати під контролем РФ і не буде суверенною державою. Знову щось наплутали.

         • Найцікавіше. Демілітаризація ВСІЄЇ України (!). Вивід з території України усієї важкої техніки, артилерії, бойової авіації та військової аеродромної інфраструктури (!). Заборона польотів будь-якої бойової авіації над усією територією України. Дозвіл на формування сил самооборони, озброєних лише легким стрілецьким озброєнням. Залишилось тільки змінити державний прапор на білий.

         Характерно, що жодних обмежень по зброї, авіації чи блоковості для іншої сторони договору про припинення вогню росіяни чомусь не передбачили. Тобто, ми повинні вивести всю зброю з України, а вони, навпаки, можуть озброїтися ще більше. Цікавий спосіб «примирення». Головне, «під контролем ООН». Але це, буквально, божевілля, яке в РФ вибухнуло після тих необачних слів з апарату НАТО, свідчить і про істеричні настрої в самій Росії – щось відчувають. Панічний страх і неадекватність. Кого боїться НАТО?

         За фактом, якщо відкинути сором’язливі «я помилився» або «не казав такого», виходить, уряди провідних західних демократій з НАТО устами високопосадовця Альянсу кинули пробний камінь для початку дискусії з росіянами про те, як їм пацифікувати, демілітаризувати й денацифікувати Україну? Принаймні, так це побачили в Росії. Може, той чиновник глибоко в душі бажав перемоги українцям над агресором, але вийшло саме так, як вийшло. Ну, і є робота для тамтешньої контррозвідки: хто чиновнику «навіяв» і «порадив» таке сказати.

         Тепер м’яч на полі НАТО. Колись там жили вікінги.