Ідея свободи в античності
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 27 Жов 2023 в 21:51
Сергій Чаплигін (філософ, Київ)
Ідея свободи в античності
В античності категорія свободи розумілася не так, як ми до цього звикли.
Там свобода була повністю вплетена у структуру суспільства («полісу»).
Як писав Аристотель: людина – це «політична тварина» (zoon politikon). Відповідним чином поза суспільством (в силу своєї природи, а не випадкового збігу обставин), можуть жити або тварини, або боги.
Тому в античності людина могла залишатися людиною тільки в рамках полісу, причому виключно будучи його громадянином.
А свобода, для еллінів, була нерозривно пов’язаною з чеснотами.
Тобто аби поліс залишався вільним, його громадяни повинні мати громадянську доблесть і виконувати свій обов’язок, навіть якщо це пов’язано з жертвами, труднощами чи смертю.
Для цього вони здійснюють свій вільний вибір підкорятися закону полісу, оскільки той вищий за кожну окрему людину.
Хоча вони можуть не підкоритися, але зазнати найстрашнішого покарання – вигнання з суспільства («полісу»), без якого людина не є не тільки вільною, а й людиною зовсім.
Таке розуміння свободи демонструє нам Сократ, якого, (хто пам’ятає), несправедливо засудили до смерті нібито за порушення закону.
Друзі намагалися його визволити – підкупили варту, організували втечу, але він відмовився тікати і доблесно випив отруту, продемонструвавши цим, що закон та рішення полісу для нього є понад усе.
Чому це логічно?
Тому, що в античному полісі кожен громадянин бере участь так чи інакше у законотворчій діяльності.
Тут справедливість має договірний характер.
Кожен громадянин має право навести аргументи на користь внесення змін, і якщо ці аргументи переконали решту громадян (більше, ніж аргументи суперника), то зміни ухвалюються.
Таким чином, підпорядкування закону тут вільне саме тому, що громадяни самі, а не тиран чи купка олігархів, обирають та створюють цей закон, визнають його справедливість та є відповідальними за нього
