ФРАГМЕНТИ

Автор: . 17 Бер 2019 в 22:57

Пропонуємо увазі читачів збірку афоризмів Василя Іванишина (1944-2007) під назвою “Фрагменти”, написану ним незадовго до смерті.         

Центр Донцова

 

Василь Іванишин

 

ФРАГМЕНТИ

 

…А може, і нащадок мій добуде

З того вікна життя моє забуте –

Кришталі дум з прозорих самотин?

                      Іван Гнатюк, „Вікно”

 

Неправда, що Верховна Рада є відображенням реального стану суспільства. Про це свідчить передусім національний і майновий склад депутатів: кілька десятків українців, дві третини мільйонерів та мультимільйонерів… Насправді вона – відображення того, що являє собою правляча в усіх сферах життя верхівка, під внутрішньою окупацією якої перебуває зараз українське суспільство.

Ленін створив керівництво держави практично мононаціональне. Але чомусь не включив у його склад рабина. Чим це закінчилось, відомо: без духовної опіки соратники перегризлись і дали себе з’їсти Сталіну. Цю ж модель і з такими ж наслідками було повторено в Україні за першого уряду Раковського. Таке ж мононаціональне керівництво сформував після свого пришестя на трон Віктор Ющенко: знову без українців, знову без рабина і знову з лютою гризнею „соратників”. При формуванні свого другого уряду він спробував зайти з іншого боку: поставив над „любими друзями” бурята (можливо, сподівався, що той запросить якогось шамана?). Але й це не спрацювало, чим скористалися конкуренти. Цим же протореним шляхом пішов і Віктор Янукович. Скільки ж вони будуть наступати на ті самі граблі? Адже історія переконує: український уряд може обійтися без українців, але ж – не без рабина!..

А от Черновецький це врахував і привіз собі з Нігерії духовного наставника. Зовсім інша справа!..

Колись українці теж, бувало, покидали рідну хату. І йшли в козаки, в гайдамаки, в опришки, в усуси, у бандерівці… Тепер покидають знову. І їдуть за кордон – щоб вижебрати місце  лакея, покоївки, наймита, безправного раба… „Верховинці, верховинці! Чи трембіти – наполом? До чужинців поодинці ходять тільки у полон” (П.Скунць).

Націоналізм – націоцентрична світоглядно-ідеологічна система, яка розглядає націю як визначальний фактор формування національної людини, як рушійну силу історії народу і як головну передумову творення національної держави.

Націоналізм кристалізує і систематизує, цілеспрямовує і культивує національне мислення.

Без національної моралі не може бути національної політики: вони взаємозумовлені і не можуть суперечити одна одній.

Істина, яка стала твердим переконанням кожного члена „Тризуба”: якщо Бог створив бандерівців, то він про них і подбає.

Із прийомів збереження антинародної системи: не шукати причину, а нарікати на наслідки; говорити про вину, але не виявляти і не карати винного.

[2007 р.]


Рубрики: Твори Василя Іванишина