ФРАГМЕНТИ

Василь Іванишин

ФРАГМЕНТИ

(продовження)

Громадянин – це людина, яка виконує закони, але вимогливо ставиться до влади. Людина, яка слухняно виконує закони, але не має вимог до влади, – це добровільний раб.

Раб без пана почуває себе черепахою без панциря.

Якщо раба позбавити пана, він собі такого обов’язково знайде.

Улюблене заняття рабів – боротися за владу для якогось пана,  бажано – чужинця.

„Теж-націоналіст” – це людина, справді дуже подібна до націоналіста: має стільки само рук і ніг…

В імперії немає громадян – є тільки піддані.

Антиукраїнське шоу закінчилось, антиукраїнський шабаш триває?

Основна функція держави – „держання” (Л.Костенко) національного тут-буття.

Українські вибори поступово перетворені з політичного в чисто комерційний захід, агітація – у шоу, а політика – у надприбутковий бізнес. Ринок!..

У наших умовах слова політика (партії, блоку) „Я йду до влади, щоб займатися економікою” у перекладі на людську мову означають: „Я йду красти”.

Чому на Романа Безсмертного люди реагують, як діти на Кощея Безсмертного? Сплутують, напевне, чи що?..

„Десять кроків назустріч людям”: це народ не туди йде чи Президент не туди прямує? Жаль, що нам не по дорозі…

Це було важко, але на виборах-2006 українці якось зуміли своїм безтямним голосуванням догодити  і Зходу, і Москві, і навіть багатьом „рідним” шахраям і злодіям. Правда, за цими  клопотами так і не подумали  про свої власні, національні інтереси.

На українській землі голосами українців завершується створення національної держави, але, на жаль, не держави української нації…

Якщо під демократією розуміти балакання про демократію, то Україна – найдемократичніша країна світу.

Президент Ющенко вивів породу „маленьких українців”.

„Любі друзі” Президента створили для нього таке „оточення”, з якого він не може вирватися, як фельдмаршал Паулюс із сталінградського.

В Україні, виявляється, є дві категорії людей: ті, що люблять Ющенка, – і погані…

[2007 р.]