ФРАГМЕНТИ

Василь Іванишин

ФРАГМЕНТИ

(продовження)

У Зла немає батьківщини.

Вічний вибір людини: побут чи Справа? життя чи животіння? існування чи боротьба?..

Безідейність веде до клановості, партійщини та отаманщини.

Антисемітизм (як і всяка інша ксенофобія) – це філософія боягузів: вони так бояться євреїв, що готові їх вбити, аби зменшити свій страх. Націоналісти не бояться жодного ворога, тому й не панікують, якщо таким виявиться єврей: ми не боїмося ні боротися, ні дружити з євреями.

Нинішні політичні лідери – це гробарі державності України.

У наших політиків дуже тверді переконання. Жаль тільки, що кожного разу вони інші – залежно від волі чергового грошодавця.

Не силою нашою, а вірою нашою здолаємо ворогів Бога і людства.

            Обіцянки без програми їхньої реалізації і програми реалізації обіцянок без участі народу – це звичайнісіньке шахрайство політичних пройдисвітів-„кидал”, яким повинні займатися не політологи, а криміналісти.

„Помаранчева революція” була не революцією, а шахрайством, у результаті якого силами українців до влади було приведено не просто неукраїнців, а затятих антиукраїнців.

Справжня революція завжди переживає кадровий голод, бо якісні зміни системи потребують маси нових людей. На Майдані і майданах їх були мільйони – цвіт українства. Жоден (!) не був поміченй, виділений, задіяний після перемоги. Їх і не шукали. І нікого це не насторожило, нікого не спонукало задуматись над істинним характером цієї „революції”. А в результаті одержали три підряд уряди без українців…

Запрограмована безідейність державотворення – це ідеологія політичної практики неоколоніалізму.

            Стабільними в Україні можуть бути тільки дві влади: або українська національна, або чужа  окупаційна.

[2007 р.]