ДО ПРОГНОЗУ

Автор: . 20 Жов 2024 в 9:53

ВасильЛаптійчук (політолог, Київ)

ДО ПРОГНОЗУ

          Участь, за даними розвідки Південної Кореї, перших 12 тисяч корейських вояків (включно з підрозділами спецназу) у війні з Україною мусить розвіяти ілюзії в «романтиків» та представників сект на кшталт «Міст САМ упаде» в тому, що, по-перше, за збереження теперішньої ситуації, в України немає жодного шансу вижити; по-друге, Україною ця війна, точно, не завершиться. Навіть якщо «Захід» погодиться на все, що захоче Москва та її надійні союзники (КНР, КНДР і Іран) , і, фактично, оголосить про капітуляцію, – помста росіян країнам, що посміли надати жертві російської агресії допомогу, буде неминучою й жорстокою.

          Роззброєна, знекровлена Україна з малокомпетентними у військових і безпекових питаннях генералами, тупим керівництвом, ненажерливими чиновниками й сотнями тисяч дезертирів і ухилянтів не може чинити опір двом (згодом, якщо тих двох не вистачить, трьом) найчисельнішим арміям світу з безмежним матеріальним і людським ресурсом. Відсоток українців, ладних воювати за безпеку нічних клубів, добробут родин незмінних хапуг на всіх щаблях влади й невлади невблаганно зменшується через втрати на фронті й розчарування та зневіру в тилу. Головне – Україна, на відміну від РФ, не має жодного союзника. Країни-донори лише намагаються відтягнути в часі підхід росіян до своїх кордонів до наступних парламентських чи президентських виборів у себе. А там «якось буде»… Ніхто там не збирався й не збиратиметься воювати. І не лише «за Україну».

           Колись багацько років тому в одному відомому експертам журналістському підвалі на Подолі я давав інтерв’ю про перспективу російсько-українських відносин. Висновки, які було зроблено, ведучій не сподобалися, і це стало останньою нашою зустріччю. Йшлося про дуже умовне, схематичне, але, загалом, цілком зрозуміле порівняння з ситуацією, яка склалася в період Першої й Другої світових воєн. Росія, як і тоді, завойовує Україну, проте її Західні регіони (кілька теперішніх областей) залишаються під протекторатом Європи (як варіант, Польщі, Румунії й Угорщини). Через певний час (наприклад, за першої ж сприятливої ситуації в США та парламентах ЄС) Кремль, наростивши військово-технічний потенціал до небачених досі масштабів, маючи надійних американо- й західнофобних союзників в особі китайців-корейців, як і 1939 року, «звільняє» землі з етнічними українцями (й успішно їх денацифікує). А якщо вкрай мстивий кремлівський «Батий» ще топтатиме ряст, то, однозначно, на голови всіх, хто його принизив в українській кампанії допомогою жертв й санкціями, муситимуть заплатити не лише даниною, але й кров’ю. Власне, насамперед кров’ю, за законами середовища, в якому той нелюд виріс і перебуває. Безперечно, до «орди» буде загнано кілька сотень тисяч українців з окупованих територій. Ухилянтів і дезертирів не ловитимуть – їх, просто, стрілятимуть. А якщо в повітрі витатиме запах перемоги, то, вірогідно, до походу приєднаються й білоруси.

         Застосування ЯЗ не є неминучим, але конче відбудеться в разі, якщо іншими засобами домогтися перемоги росіянам і союзникам не вийде. Це вже три (+Іран – 4!) ядерні держави, які не залежать від переляканого виборця, не бояться воювати, йти на жертви й, на відміну від західних ідіотів, здають собі справу, що у війні, щоб вижити й перемогти, «всі засоби доцільні».

           «Замороження конфлікту» з боку РФ можливе лише за умови, якщо Україна виконає всі вимоги Кремля, озвучені Лавровим 21 грудня 2021 року. Отже, нейтралітет, демілітаризація, денацифікація… Плюс – конституційно передати РФ Крим і 4 області. Поки що. Найважливішим у цій опції є те, що вже через нетривалий час (1,2,3, 4?..) Росія НЕОДМІННО завдала б остаточного удару по залишках демілітаризованої України. І таки вийшла б на наступний етап – помста й повернення в «стійло» колишнього «соцтабору» Центральної Європи. Звісно, й Балтії. Це – аксіома, яка навіть не обговорюється.

          «НАТО» може стати глузливим означенням військового (й не тільки) союзу, який боїться робити те, для чого його було створено. 5-а Стаття Північноатлантичного договору читається й перекладається достеменно так, як і відповідна теза з Будапештського меморандуму. Крім того, англійська мова від 1949 року розвинулася. Скажімо, в Північній Америці лексема, яка колись була «гарантіями», а згодом стала «запевненнями», може, взагалі, трансформуватися в «співчуття». Мова – це ж живий організм, який розвивається так, як і людина! У будь-якому разі, НАТО як союз воювати не буде. Воюватимуть, але недовго, його окремі члени. Адже в країнах розвиненої демократії – найціннішим є життя людини. «Головне – люди, а не території», як глузували росіяни устами деяких українців.

          Інший варіант розвитку – виконання ультиматуму росіян. Проте, хто знайомий з російськими апетитами, той розуміє, що вже оголошеними вимогами справа не завершиться. Навіть якщо Кремль переконуватиме, що це не так. У будь-якому разі, «російський світ» не залишає в Україні місця для українців і буде довго, «до останньої краплі крові» мстити всім, хто під час війни допомагав Україні. Крім того, РФ вже буде «винна» КНР, КНДР і Ірану й муситиме активно допомогти кожному з вірних союзників у вирішенні їхніх проблем у області міжнародних відносин у різних регіонах світу.

       Хтозна, чи це «Третя світова». У будь-якому разі, якщо це так, і якось так і відбудеться, то історики назвуть причиною поразки Заходу недалекогляднісь, доведену до рівня тупого задоволення споживацьких інстинктів, і Дамоклів меч демократичного світу – бажання задовольнити примхливого (тупого, хтивого, ненажерливого, егоїстичного тощо) виборця перед наступними виборами.

        Це, звісно, белетристика, хоча й не фантастика. Але П’єр Булль саме так, фантастично, й уявив долю людства в бестселерові 20-го століття «Планета мавп».

        Мова звісно, не про деталі, а про тенденції.

Рубрики: Події та коментарі