Війна одного путіна

Війна одного путіна

Формула «це війна лише володимира путіна» — один із найзручніших політичних міфів сучасності. Вона одночасно знімає відповідальність із російського суспільства і створює ілюзію простого завершення війни.

Основними фразами маркерами є “путінська армія”, “путін – не росія”, “ми – заручники системи” або “росіяни не підтримують війну”.

🛑 Проблема

▸ Якщо війна — це справа рук одного божевільного диктатора, то всі інші — жертви обставин, які не несуть відповідальності.
▸ Але реальність інша: напад на Україну — це прояв ідеології та політики, яку росіяни підтримують і фінансують вже більше двадцяти років. А отже, всі громадяни рф несуть відповідальність за таку політику своєї влади.

Війна починається рішенням лідера, але ведеться суспільством.

🤝 Кому вигідно

▸ Західним політикам: так легше будувати стратегію «виходу» — прибрати лідера і повернутися до business as usual.
▸ російським лібералам: це дає їм змогу зняти з себе тягар провини та сорому, переклавши його на «діда в бункері».
▸ На жаль ця теза іноді вигідна і втомленим українцям, яким хочеться вірити, що “ось приб’ємо путіна — і все скінчиться”.

📃 Цифри

▸ В армії ворога крізь війну пройшли вже понад 3 млн росіян, сотні тисяч вже нікуди не підуть.
▸ Більше 6 млн осіб працюють на ОПК ворога + суміжних галузях.

Буквально серед 15 випадкових росіян буде точно один який є активним учасником агресії.

▸ Кожен росіянин, який сплачує податки, купує товари і отримує зарплату “в білу”, тобто живе на рф – фінансує війну. Податки формують більшість надходжень на рф – а значить дозволяють цій рашистській (https://t.me/frontline_analytics/219) системі жити далі.

Усі ці люди свідомо чи несвідомо працюють на вбивство українців. Вони не питають, куди підуть їхні гроші і вироби. Вони отримують зарплату і мовчать.

👥 Соціологія

▸ Соціологічні центри Левада центр та ВЦИОМ на рф демонструють стійку підтримку війни населенням останні десятиліття.
▸ Єдина що змінилось за останній рік-два, це те що росіяни втомилися і прагнуть миру. Але ключове тут – тільки на умовах капітуляції/окупації України.

«Світ страждає не від злочинів лиходіїв, а від мовчання хороших людей». У випадку рф ми бачимо не просто мовчання, а активне співробітництво.

❗️ Стратегічна помилка

Якщо вважати, що війна тримається тільки на одній людині, виникає очікування: «після зміни влади все закінчиться». Але історія показує протилежне:
▸ імперські війни тривають після зміни лідерів.
▸ системи зберігають агресивну поведінку десятиліттями.
▸ військово-промислова економіка (https://t.me/frontline_analytics/207) сама починає вимагати війни.

✍️ Висновок

Ця деструктивна теза:
▸ знімає відповідальність з мільйонів співучасників і створює образ “хороших росіян”, яких треба “звільнити” від путіна.
▸ легітимізує майбутнє “примирення” без покарання винних.
▸ знімає питання репарацій : «Ми не винні, це він нас змусив».

Суспільство не пройде через каяття, як це було в Німеччині після 1945 року і виношує загрозу наростання реваншизму в майбутньому.

“Війна одного путіна” — це захисний міф, який вигідний самій росії. Він дозволяє їм після поразки сказати: “Це був він, а ми тут ні до чого, ми його самі не любили”. Це війна системи, де кожна людина — від вчительки, що фальсифікує вибори, до інженера на заводі — є частиною агресії.

Як вважаєте, чи здатне російське суспільство пройти через денацифікацію, аналогічну німецькій 1945 року, без зовнішнього примусу?

https://t.me/frontline_analytics