Про зарплату військовим
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 10 Гру 2025 в 15:52
Ігаль Левін
Про зарплату військовим
По темі зарплати українським військовослужбовцям – є одвічна істина: той, хто відмовляється годувати власну армію, годуватиме чужу. Зеленський в 2022 році сказав, що Україна стане “великим Ізраїлем”, а в 2023 чи 2024 — знову сказав, що Україна воюватиме як Ізраїль. Слово – не горобець (хоча все не горобець, крім, власне, горобця), а що таке бути Ізраїлем? Ви знаєте, чому вся сфера з військовими “красивостями” в армії Ізраїлю така ніяка? Тому, що всі гроші йдуть на зброю, системи, бази, закупівлі, розробки — на те, що вбиває ворогів. В 2008 році нас, молодих офіцериків, возили на екскурсії фабриками і показували, як налагоджено систему замовлень — від обмундирування і до зброї. Окремо показували про військову форму — ту саму мішкувату оливу, де з гордістю розповідали, як рішення про заміну ґудзиків із металевих на пластикові дозволило заощадити ще енну кількість шекелів. Мовляв, щастя ж бо яке: можна допиляти ще півтора умовних стволи на ще півтори умовних “Меркави”. Я спрощую, звичайно, але логіка саме в цьому — все на зброю та системи, мінімум на ліричну хуїтень. Але тільки економією на “гудзиках” армію не збудуєш.
Це також прогресивний податок для багатих, це зобов’язання, що економіка та бізнес країни працюють на армію в першу чергу. В Україні фактично фіксований податок, плоска, базова ставка оподаткування, одна для всіх.
Це нонсенс. Нагадаю: є величезні бізнеси, яких з 2014 та 2022 року держава не чіпає, і які нічого не роблять для армії. Немає податків на розкіш та багатство у забезпечених громадян, багато грошей держава витрачає на “красивості” тощо.
В Україні багато грошей, є де їх взяти, але держава чомусь це не робить, не вилучає. Не мені судити: кожен обирає сам свою долю, і, як казала Голда Меїр, “бути чи не бути?” — кожна нація повинна відповісти сама і по-своєму. Але — і це велике АЛЕ.
Той, хто відмовляється годувати власну армію, годуватиме чужу. Забезпечення армії та солдатів у воюючій державі, ще й проти такої махини, як росія, має бути не просто пріоритетним — воно має бути фундаментально державотворчим.
Якщо треба запровадити при цьому прогресивний податок — запроваджувати; побори за розкіш – вводити; урізати “красивості” – урізати; закрити тилові частини для грошей бойовим – закрити.
І ще, і ще, і ще. Заходів може бути багато. Немає потреби винаходити велосипед — багато хто таке вже проходив. Тому питання не в тому, що робити; питання – чому це не робиться?
