Переговори і війна
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 24 Січ 2026 в 23:14
Переговори і війна
Макіавеллі ще в 16 сторіччі запевняв, що війни починаються, коли хочуть, але закінчуються – коли можуть. Проте мудрість війн, яка простягнута тисячами років забувається в будь-які хвилини сподівання.
Чергові перемовини в Абу-Дабі – це не про мир, не про фініш і далеко не про конструктив. Це черговий «етап», який через роботу ЗМІ, експертів, провісників та ще багатьох лише вселяє марні надії на найближче майбутнє. А саме основне: ми ще не можемо закінчити війну.
Зважаючи на те, що і росія і Україна у ведені перемовин зробили ставку на своїх ключових військових персоналій – можна запевнити, що ніхто з поступками не повернеться.
Росія як і раніше наполягає, що мир неможливий без вирішення територіального питання та вимагає, щоб Україна відступила із Донбасу. Україна в свою чергу категорично відкидає вимогу віддати території, а натомість пропонує демілітаризовані зони або економічні механізми для Донбасу, зберігаючи власний суверенітет. США під проводом Трампа шукають вигоду, але не мир.
Проте, американські дипломати принаймні запевняють, що прогрес можливий, але визнають, що без вирішення територіального питання довготривалого миру не буде, фактично запевняючи нас, що в нинішніх реаліях навіть сама «сильна» дипломатія рано чи пізно приведе Україну до 2 раунду в цій нескінченній війні (але про це потім).
Також Вашингтон «прагне»забезпечити подальші гарантії безпеки для України. Всі їх прагнення ми прекрасно бачимо протягом останнього року🤷🏻♂️
Повторюсь, єдина гарантія з таким сусідом – це армія та зброя. Бажано своя та завжди готова до застосування без всіляких попередніх дозволів поціновувачів миру та червоних ліній. Але потрібно бути відвертими, адже на планеті Земля фактично не існує держав, яким потрібен «справедливий мир» та сильна й озброєна Україна.
Найсильніші з сучасних держав просто спостерігають за знищенням один одним двох ворогів: один із яких відчайдушно бореться за виживання та справедливість, а інший безглуздо вбиває власний потенціал через хвору жадібність та жагу до влади.
Позиція наших партнерів приводить нас до того, що ми стаємо суто інструментом тимчасового стримування та обʼєктом випробувань (зброї, методик тощо). Все це про бізнес та політичні амбіції, але ніяк не про гарантії та сильну й незалежну Україну.
Нині Україна вже найсильніша держава Європи у військовому плані, навіть попри те, що наше військо – це велика частка вже далеко невмотивованого і недобровільно набраного особового складу до війська, а кількість та якість наявного озброєння слугує лише для виживання у війні проти такого ворога як рф.
Так чи вигідна буде ще сильніша Україна? Чи потрібна така Україна таким партнерам як Доні? Чи такій ліберальній Європі?
Відповідь очевидна: на сьогодні та завтра світ не готовий до такої сильної та озброєної України, але він її потребує. От такі часи.
А щодо миру, то він здобудеться лише на полі бою. Росія поки що більш переконлива, особливо на фоні її безжальних ударів по нашій цивільній інфраструктурі та знищенні енергетики на 4 рік повномасштабної війни.
Здобудеться мир тоді , коли одна із сторін буде фактично обезкровлена (і тут не лише про армію), коли піхота фактично перестане виконувати будь-які функції на полі бою окрім як сидіння в норах, тоді коли дрони почнуть тотально нищити зони протяжністю 50+км від і так не сталої ЛБЗ.
Думаю в цьому році щось подібне на полі бою ми і побачимо.
