Колективна монографія про націософію Василя Іванишина
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 05 Тра 2026 в 23:24
Колективна монографія про націософію Василя Іванишина
Нещодавно у видавництві “Крила” (директор – Василь Лабайчук) побачила світ колективна монографія “Націософія Василя Іванишина: сенси і контексти” за редакцією професора Петра Іванишина, підготовлена до друку ще у 2025 р. Пропоноване видання постало на основі виступів на Всеукраїнській конференції «Націософія Василя Іванишина і парадигми націотворення в українській літературі та культурі», що відбулася в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка і була присвячена 80-річчю від дня народження відомого українського філософа, вченого, педагога, видавця, літератора, громадського та політичного діяча Василя Іванишина (1944-2007). У монографії здійснюється багатовекторне дослідження різних аспектів націософського герменевтичного мислення самого В. Іванишина, розпрацьованої ним теорії національно-екзистенціальної методології. Також продемостровано ефективність застосування націоцентричних концептів та методологем для осмислення низки історичних, літературознавчих та мовознавчих проблем. Видання може бути корисне передусім гуманітаріям, а також усім тих, хто хоче оволодіти націософським способом розуміння та поглибити націоцентричний світогляд.
ЗМІСТ
Вступне слово (Валентина Бодак)…………………………………………..
Герменевтика Василя Іванишина і сенси української Перемоги (Петро Іванишин)………………………………………………………………………
Розділ І.
Людина і нація: герменевтичні виміри націософського (національно-екзистенціального) мислення Василя Іванишина
Роль Василя Іванишина в утвердженні ідей націоналізму в українські політиці 1990-х років (Олег Баган)………………………………..
Мовостиль Василя Іванишина (Тетяна Беценко)………………………………
Дискурс літератури як чинник наративу спротиву: філософсько-методологічні орієнтири Василя Іванишина (Дмитро Дроздовський)………………
Ідейні виміри національного державотворення у контексті передбачення новітньої московсько-української війни у спадщині Василя Іванишина (Сергій Квіт)……………………………………………….
Нація, мова та ідентичність під час війни: штрихи до портрета Василя Іванишина (Тарас Кремінь) …………………………
Василь Іванишин і трансформація українського націоналізму (Олександр Сич)
Розділ ІІ.
Історія і нація: тлумачення часовості національної екзистенції
Українські спортивно-виховні організації: історія і сучасність (Василь Деревінський)……………………………….
Карпатський край ОУН (1945 – 1954): адміністративно-територіальна та внутрішньо-організаційна структура (Василь Ільницький)…………….
Московська неволя митрополита Андрея Шептицького під час Великої війни (Ігор Набитович)…………………………………….
Дитячі та шкільні часописи Північно-Східної України «Під Польщею» між Першою і Другою світовими війнами (Ігор Павлюк)……………..
Організація Українських Націоналістів: між минулим і майбутнім (Микола Посівнич)……………………………………………………..
Ціннісні орієнтації молоді в історичному дискурсі (Леся Снагощенко)……….
Євген Коновалець у Пантеоні Героїв (Богдан Червак)……………..
Розділ ІІІ.
Література і нація: націософська інтерпретація художнього буття
Націософія професора Івана Денисюка (Ярослав Гарасим)…………..
Націоналізм та інтернаціоналізм як Франкові дороговкази на шляху до землі обітованої (Роман Голод)………………………………..
Націологеми у творчості Богдана Ігоря Антонича (Ірина Дмитрів)………..
Прозовий світ Ольги Берези (Богдан Завідняк)……………….
Академічне середовище Івана Франка у Віденському університеті в 1892–1893 академічному році (Ярослав Лопушанський)……………
Релігія як механізм російської м’якої сили в Україні (за романом Ліни Костенко «Записки українського самашедшого») (Маря Лупак)…………..
Літературні і культурні традиції у творчості Джона Донна (Мар’яна Маркова)………………….
Національний наратив у творчості о. Кирила Селецького (Ігор Розлуцький, Анна Розлуцька)……………………………
Осмислення героїки УПА в історіософській прозі Уласа Самчука (Ірина Руснак)……………………………………
Розділ IV.
Мова і нація: лінгвонаціологічні трактування
Оніми в ідіолекті Степана Бандери: інтелектуальний вимір (на матеріалі автобіографії «Мої життєписні дані») (Віра Котович)……………….
Біблійна прецедентність та сакральні мислеобрази роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшего» з екстраполяцією на сучасне українське буття (лінгвокультурологічний аспект) (Марія Стецик, Анастасія Стецик)…
Ідея і чин у політичному лексиконі УВО: лінгвополітологійний аспект (Ярослав Яремко, Степан Сеньків)…………………..
Бібліографічний покажчик праць Василя Іванишина………….
Відомості про авторів……………..
Вступне слово
Кожна національна культура починається із любові до рідного Слова. Словесник-науковець і словесник-учитель стоять біля сакральних джерел духовності, художньої наснаженості і мисленнєвої напруженості рідної культури. Відтак кожен осередок, де плекається традиція пошани до слова і культивується його сила, стає вагомим центром у просторі національного буття.
Ім’я Василя Іванишина належить до числа найяскравіших творчих та академічних імен філологічного факультету ДДПУ імені І. Франка. Він був справжнім володарем слова – і про це промовляли його вишукані й досконалі підходи до аналізу поетичних творів. Він був вдумливим аналітиком літератури – і про це промовляли його ґрунтовні статті в галузі літературознавства. Він був чудовим викладачем мови та літератури – і про це промовляли його захопливі лекції й методичні напрацювання у цій сфері.
Сьогодні всі знаємо його як автора відомих наукових та філософських праць, що значною мірою посприяли українському відродженню наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років – «Українська Церква і процес національного відродження», «Мова і нація» (у співавторстві ще з одним знаковим науковцем нашого університету Ярославом Радевичем-Винницьким), «Нація. Державність. Націоналізм» та інші.
Від 1990 року Василь Іванишин щораз більше поринав у громадську і політичну діяльність. Став членом РУХу, членом проводу ОУН(б), співзасновником та президентом видавничої фірми «Відродження», засновником та провідником ВО «Тризуб» імені Степана Бандери.
Але праця в університеті завжди залишалась для нього найважливішою. Власним прикладом, силою свого слова і палкої відданості ідеї та чину він виховав не одне покоління вчителів – щирих патріотів України, молодих людей, які й тоді, й сьогодні без вагань готові стати на захист Свободи та Незалежності нашої Держави!
Василь Петрович вважав визначальним для себе завданням плекати національну свідомість українців, зміцнювати національну солідарність, засівати слова правди і свободи.
Назавжди залишиться в пам’яті тисяч і тисяч українців творчий чин, який здійснив в ім’я своєї національної культури Василь Іванишин. Його боротьба за утвердження української держави буде жити в культурній свідомості майбутніх поколінь.
«Здобудеш українську Державу, або загинеш у боротьбі за неї!» Я переконана, що ця одна із десяти заповідей українського націоналіста з акцентом на першій її частині, сьогодні ще не раз прозвучить на нашій конференції як життєве кредо відомого українського мислителя та ідеолога націоналізму, вченого-філолога, політика, громадського діяча, «Учителя інтелігентів і воїнів» – Василя Іванишина!
Слава Україні!
