Колаборанти героями не бувають
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 29 Бер 2026 в 23:11
Колаборанти героями не бувають
У лютому 1917 року московська імперія посипалася і поневолені нею народи отримали шанс на свободу
Українці створили свою незалежну державу Українську народну республіку УНР.
У грудні 1917 року нашій країні оголосили війну большевики, які здійснивши переворот у Петербурзі, вступили в конкуренцію за збереження спадку московської імперії.
І одразу напали на Україну.
Бо без України москва як імперія неповносправна.
Організований спротив московській навалі тривав як мінімум до листопада 1921 року.
Масові локальні осередки спротиву не припиняли боротьби до Голодомору, а поодинокі до початку совєцько-німецької війни в рамках II світової.
У 1917 разом з большевиками в Україну заходив московський окупант Ніколай Ватутін.
А у 1944 він чомусь вже вважався асвабадітєлєм.
У 2013 році за часів Януковича-Азарова в Україні почалася масова офіціозна пошесть святкування асвабажденія українських міст і сіл від московських окупантів.
Тоді я зареєстрував ряд постанов про звільнення міст України від московсько-большевицьких окупантів в результаті успішної кампанії Болбочана та Сікевича.
У тих постановах я прописав що під звільненням чи визволенням слід розуміти виключно, коли населений пункт переходить під контроль української формації, яка воює за українську державу під синьо-жовтим прапором і тризубом на кокарді.
(Дивним чином з порталу ВРУ спочатку зникли всі мої резонансні запити, а тепер ще й проєкти рішень і ухвалені закони. Але це вже інша історія).
Відтак 1921 – 1991 рік слід вважати періодом совєцької окупації.
А всі військові формації, які в той час перебували в Україні (окрім тих, хто боровся за Українську Державу – приміром УПА) окупаційними.
Українці в ті часи стали сліпим знаряддям знавіснілого московсько-большевицького імперіалізму.
Фактично вимушеними колаборантами.
Чи варто памʼятати наших предків і їх страшну долю.
Так. Безумовно.
Чи варто гордитися часами окупації.
Безумовно. Ні
Тим паче в загарбницькій війні людиноненависницького московського імперіалізму.
В війні Гулагу проти Бухенвальду.
Війна з москвою – Історична.
Вона триває одразу у трьох вимірах.
Не можна битися з ними зараз і розраховувати на перемогу в майбутньому, коли так легко капітулюємо в боротьбі за минуле.
Не можна гордитися за подвиг совєтів, бо доведеться поклонятися «подвигам СВОшників».
Вихід з імперського полону ніколи не закінчиться лиш фактом фізичного звільнення.
Доки залишиться хоч один імперський ментальний маркер: язик, УПЦ ФСБ, літєратура, памʼятники асвабадітєлям, які перед тим були ґвалтівниками-окупантами – Москва завжди повертатиметься.
Тому не даваймо їй жодного навіть примарного шансу.
Особливо в когнітивній сфері….
