Вчительки в хіджабі та інші глупства
Артуро Перес-Реверте
Вчительки в хіджабі та інші глупства
«Толерувати такі звичаї означає відступати; робити багато кроків назад на шляху, який ми пройшли під час тривалої боротьби за права і свободи. Це означає суперечити прогресу і сучасності, які є визначальними і яких ми зараз зрікаємося заради комплексів, прекраснодушності, боягузтва чи тупості».
За кілька років – якщо цього не сталося вже – іспанські університети випустять молодих учительок дошкільної й початкової освіти, серед яких деякі носитимуть (бо носять нині як студентки) мусульманську хустку, що називається хіджаб: головний убір, який, за приписами ортодоксального ісламу, ховає волосся жінки, щоб оберегти її доброчесність, запобігаючи тому, аби надмірна демонстрація фізичних приваб пробуджувала в чоловіках сласність.
Ця майбутня соціально-освітня подія, така взірцево мультикультурна, означає, що незабаром ці вчительки з покритою головою вчитимуть маленьких дітей обох статей. І немусульманських дітей також – і це в державних школах, за які платимо ви і я. Тобто ці вчительки цілком невимушено з’являтимуться перед своїми учнями, носячи на голові цілком однозначний символ підлеглості і пригноблення жінки чоловіком; тільки не кажіть мені, що це вільна дія, бо я реготатиму. Релігійний символ (зверніть увагу на цей факт) – у класних кімнатах, які давно – на щастя і не надто легко – позбулися розп’ять. Наприклад.
Та є щось серйозніше. Нестерпніше, ніж символи. У своїх школах – подивимось, хто відмовить цим вчителькам у праві мати роботу і викладати – саме вони, зі своїми хустками і всім, що ці хустки означають у релігійних і суспільних ідеях, відповідатимуть на питання і сумніви своїх учнів у садочках і початкових школах. Вони обговорюватимуть із цими дітьми справи такої ваги, як суспільна мораль, сексуальна ідентичність, сексуальність, стосунки між чоловіками і жінками та інші важливі питання; включно, ясно річ, із баченням, яке ці дітлахи матимуть щодо цінностей західної культури: від грецьких філософів, демократії, гуманізму, просвітництва і прав та свобод людини, що їх іслам часто-густо ігнорує, – аж до найпрогресивніших ідей сучасності.
Ці вчительки в хіджабі – не банальний анекдот, як можуть стверджувати деякі малокультурні й малоосвічені демагоги. Також ним не є те, що сталося кілька тижнів тому, коли суддя – на моє превелике здивування, то була жінка – визнала правоту мусульманки, яка подала позов проти свого підприємства, авіакомпанії, що не дозволила їй носити мусульманську хустку в приміщенні служби роботи з клієнтами. Згідно з вердиктом, який ще й суперечить доктрині суду Європейської Унії, в Іспанії зобов’язувати працівницю дотримуватися правил компанії, в якій чоловіки і жінки ходять в уніформі й без релігійних і політичних символів напоказ, означає обмежувати її особисту і релігійну свободу. Що означає, як я розумію (хоча погано розуміюся на юриспруденції), що стюардеса, яка є, наприклад, ортодоксальною католичкою, скориставшись цим вердиктом, могла б носити, якщо цього вимагають її релігійні ідеї, розп’яття розміром у півтори п’яді поверх уніформи, засвідчуючи таким чином перед публікою свою віру. Або – якщо ми, без особливих зусиль, дійдемо до глупства – що учасниця релігійної секти лапландського норвезького обряду, наприклад, могла б реалізовувати свою релігійну свободу, начепивши собі на голову роги плюшевого північного оленя на Різдво, і в такому вигляді здійснювати перевірку багажу чи обслуговувати пасажирів під час польоту.
І річ не в тім, що йдеться про іслам чи не іслам. Толерувати такі звичаї означає відступати; робити багато кроків назад на шляху, який ми пройшли під час тривалої боротьби за права і свободи, звільнення від ланцюгів, які століттями сковували людину в ім’я Бога. Це означає суперечити прогресу і сучасності, які є визначальними – і яких ми зараз зрікаємося заради комплексів, прекраснодушності, боягузтва чи тупості. Як оті тупі йолопи, які у кожну річницю взяття Гранади стверджують, що Іспанія була б кращою, якби залишилася мусульманською.
А тим часом – о, чудо – найрадикальніші феміністки, такі схильні до глупств, мовчать про це, як повії (це не моє, це давня народна приказка) – чи як могили, що звучить не так по-мачистськи. Вони занадто зайняті нагальними речами, як-от заявами про те, що бджоли і кури також є самками, яких експлуатують, що Кеведо треба виключити зі шкільної програми за женоненависництво, що пісні Сабіни є мачистськими і це треба виправити, якщо він хоче, аби його і далі вважали лівим.
І ми продовжуємо в тому ж дусі. Викидаючи за борт сторіччя боротьби. Впускаючи через задні двері те, що вигнали – з кров’ю, розумом і самозреченням – через головний вхід. Здійснюючи самогубство, немов ідіоти.
Arturo Pérez-Reverte
Maestras con hiyab y otros disparates
XLSemanal 5.03.2017
Зреферувала Галина Грабовська
You may also like
Архіви
- Квітень 2025
- Березень 2025
- Лютий 2025
- Січень 2025
- Грудень 2024
- Листопад 2024
- Жовтень 2024
- Вересень 2024
- Серпень 2024
- Липень 2024
- Червень 2024
- Травень 2024
- Квітень 2024
- Березень 2024
- Лютий 2024
- Січень 2024
- Грудень 2023
- Листопад 2023
- Жовтень 2023
- Вересень 2023
- Серпень 2023
- Липень 2023
- Червень 2023
- Травень 2023
- Квітень 2023
- Березень 2023
- Лютий 2023
- Січень 2023
- Грудень 2022
- Листопад 2022
- Жовтень 2022
- Вересень 2022
- Серпень 2022
- Липень 2022
- Червень 2022
- Травень 2022
- Квітень 2022
- Березень 2022
- Лютий 2022
- Січень 2022
- Грудень 2021
- Листопад 2021
- Жовтень 2021
- Вересень 2021
- Серпень 2021
- Липень 2021
- Червень 2021
- Травень 2021
- Квітень 2021
- Березень 2021
- Лютий 2021
- Січень 2021
- Грудень 2020
- Листопад 2020
- Жовтень 2020
- Вересень 2020
- Серпень 2020
- Липень 2020
- Червень 2020
- Травень 2020
- Квітень 2020
- Березень 2020
- Лютий 2020
- Січень 2020
- Грудень 2019
- Листопад 2019
- Жовтень 2019
- Вересень 2019
- Серпень 2019
- Липень 2019
- Червень 2019
- Травень 2019
- Квітень 2019
- Березень 2019
- Лютий 2019
- Січень 2019
- Грудень 2018
- Листопад 2018
- Жовтень 2018
- Вересень 2018
- Серпень 2018
- Липень 2018
- Червень 2018
- Травень 2018
- Квітень 2018
- Березень 2018
- Лютий 2018
- Січень 2018
- Грудень 2017
- Листопад 2017
- Жовтень 2017
- Вересень 2017
- Серпень 2017
- Липень 2017
- Червень 2017
- Травень 2017
- Квітень 2017
- Березень 2017
- Лютий 2017
- Січень 2017
- Грудень 2016
- Листопад 2016
- Жовтень 2016
- Вересень 2016
- Серпень 2016
- Липень 2016
- Червень 2016
- Травень 2016
- Квітень 2016
- Березень 2016
- Лютий 2016
- Січень 2016
- Грудень 2015
Категорії
- Актуальні проблеми націоналізму
- Архів націоналістичних часописів
- Без категорії
- Бібліотека Центру
- Видання Центру
- Відео Центру
- Дмитро Донцов: постать та інтерпретації
- Іншими мовами
- Класика націоналізму
- Меч духовний
- Наука і національне буття
- Націоналізм у культурі
- Націоналізм у світі
- Одним словом
- Памфлети
- Передмови О.Багана до "Вибраних творів" Д.Донцова
- Події та коментарі
- Твори Василя Іванишина
- Твори Дмитра Донцова
- Традиція право-консервативної думки
- Український націоналістичний рух
- Філософія національної ідеї
- Християнство і націоналізм
- Хроніка діяльності Центру
Залишити відповідь