Василь Іванишин: “Національні лідери України”
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 08 Тра 2024 в 22:15
Василь Іванишин: “Національні лідери України”
8 травня 2024 р. минає сімнадцять років від дня відходу Василя Іванишина (1944-2007), відомого українського мислителя, науковця, громадсько-політичного діяча, літерератора, публіциста, ідеолога українського націоналізму, творця ВО “Тризуб” ім. С.Бандери і співзасновника патріотичного видавництва “Відродження”. Щойно видавництво “Крила” видало новий збірник праць В.Іванишина “Національні лідери України” за редакцією професора Петра Іванишина. Ця праця містить низку коротких наукових та есеїстичних інтерпретацій видатних діячів українського націоналістичного руху: Тараса Шевченка, Дмитра Донцова, Євгена Коновальця і Степана Бандери. Вперше опубліковано незавершений фрагмент тлумачення шедевру Т.Шевченка “Садок вишневий коло хати”. Пропонуємо увазі читачів одну з передмов до цього видання авторства секретаря Центру Донцова П.Іванишина.
Центр Донцова
Прочитуючи Шевченка
Тарас Шевченко – унікальна й ключова постать для сучасної України. Саме він зумів духовно вирвати, здавалося б, назавжди поневолену різними окупантами Україну зі сфер чужої історії, чужої релігії, чужої політики, чужої мови й культури і повернув її до себе. Силою свого слова він започаткував новий відлік національного буття і новий тип вільної української людини – шевченківський. Саме він став основоположником українського свободотворчого та історіотворчого світогляду – українського націоналізму. Саме він по-новому сформулював українську національну ідею – вільного буття у власній національній державі-«хаті», в якій тільки й може бути для українця «своя й правда, і сила, і воля». Саме він витлумачив рабам-землякам основну ідею осмисленої екзистенції українця – національний імператив, де поєднав християнську традицію та національну культуру в етичній максимі: все, що йде на користь нації і не суперечить християнству – добро, все те, що шкодить нації і християнству – зло. Або в образній формі:
…Я Богу помолюсь…
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Тарас Шевченко – могутній письменник-геній, мислитель-націотворець, осердя не просто української літератури, а всієї національної традиції. Тому піднятися до його рівня, до глибокого осмислення його творчості вдавалось далеко не всім тлумачам. Але не у випадку Василя Іванишина. Саме цей мислитель і вчений-філолог запропонував суголосне, конгеніальне трактування Шевченковго літературного та малярського Слова, збагнув суть його мистецького імперативу – буття «на сторожі», розкрив художні секрети його мистецького всесвіту.
На жаль, активна громадсько-політична діяльність – як боротьба за втілення шевченківських заповітів ! – не дозволила В.Іванишину повною мірою розкрити свій шевченкознавчий талант. Ми маємо лише декілька різножанрових герменевтичних праць про Кобзаря, які й пропонуємо читачеві. Йдеться про уривок із його філософської паці «Нація. Державність. Націоналізм» (1992), розвідку «Нація на шляху до Шевченка» (2002), розпочате, але, на жаль, не завершене дослідження знаменитого «Садка вишневого коло хати» «Аплогія апології…» (2000-ні). Найбільшим і найзнаменитішим шевченкознавчим успіхом В.Іванишина стала цілісна герменевтична студія картини «Катерина» «Непрочитаний Шевченко» (2001), що розійшлася десятками тисяч примірників і стала бестселлером. Але найцікавіше інше: на її основі (рідкісний випадок в житті будь-якого наукового твору!) відомий український актор і режисер Тарас Жирко створив унікальні за глибиною художні твори – моноспектакль «Код Шевченка» (2007) і виставу «Стрічечка для Катерини» (2017).
Буття українця – це вічне й піднесене перебування на шляху до Шевченка. Праці В.Іванишина допоможуть тим, що хочуть стати на цей шлях і тим, що не хочуть збочити з нього.
