В ім’я великого Бойка

Автор: . 12 Жов 2019 в 20:30

В ім’я великого Бойка

Щойно побачив світ науковий збірник «Феномен Памва Беринди крізь призму його доби: лінгвістичні та історико-культурологічні тлумачення» (Дрогобич: Посвіт, 2019). Видання організоване науковцями філологічного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка (декан – Ярослав Яремко) за підсумками Всеукраїнської наукової конференції на цю ж тему, проведеної на базі Самбірського педагогічного коледжу ім. І. Филипчака (директор – Володимир Вантух) у листопаді 2018 р.

У збірнику вміщені спеціальні розвідки відомих мовознавців Ірини Фаріон, Ганни Дидик-Меуш, Наталії Пуряєвої, Віри Котович, Ярослава Яремка, культурологічні студії Юрія Медведика, Ірини Дмитрів, Олега Багана. Окремий розділ склали статті про Самбірщину, малу батьківщину Памва Беринди (бл. 1566–1632), Світлани Білої, Володимира Галика, Юрія Стецика. Також у книзі передруковані дві ґрунтовні студії класичного характеру: Івана Опришка «Із спостережень над побутовою лексикою української мови ХVІІ ст. (На матеріалі «Лексикону словеноросского» Памви Беринди)» та Василя Німчука «Памво Беринда і його «Лексиконъ славеноросский и іменъ толькованіє».

Сумарно ці публікації представляють широку і багатогранну наукову картину з вивчення культурного і філологічного подвигу знаменитого вихідця із Бойківщини (гіпотетично він народився у с. Чайковичі Самбірського р-ну), який у свій час (поч. ХVІІ ст. ) став інтелектуальним лідером національно-культурного відродження в Україні. П. Беринда був визначним друкарем (за його ініціативою і з його передмовами вийшло кілька стратегічно важливих церковних книг староукраїнською мовою протягом 1604–1627 рр.), він викладав у Львівській і Київській братських школах, керував друкарнею Києво-Печерської лаври, писав вірші і богословські твори і, головне, створив великий як на свій час «Лексикон» української мови, яким спробував науково висвітлити джерела рідної мови, її вагу для сучасності, осмислити культурне значення староукраїнської мови як самодостатньої, рівновартісної перед офіційною літературною церковнослов’янською мовою. П. Беринда першим використав у своїх дослідженнях простонародну й діалектну лексику, даючи ідейний поштовх до вивчення національних глибин українства. Відтак його словник справив великий вплив на розвиток філології в Речі Посполитій, Волощині, яка тоді ще користувалася церковнослов’янською мовою, в Російській імперії, де «Лексикон» функціонував ще й у ХІХ ст.

У науковому збірнику передруковані «Різдвяні вірші» і розвідка «Про рід Копистенських» П. Беринди, перша стаття про нього невідомого автора «Йосифа із Покуття» (усі ці публікації підготував О. Баган) та ґрунтовна бібліографія бериндознавчих праць (підготував Василь Зварич).

Появу цього фундаментального і цікавого наукового збірника вже відзначив «Міжнародний конгрес Бойків» (голова Петро Косачевич), який нагородив дипломом 1-го ступеня за творчу діяльність Олега Багана й Василя Зварича як авторів ідеї наукової конференції про П. Беринду, упорядників і редакторів збірника. Відзнака відбулася в рамках щорічного Летературно-краєзнавчого конкурсу ім. Мирона Утриска.

Любомир Сікора

Рубрики: Події та коментарі