ТЕЗИ ДОПОВІДІ НА КОНФЕРЕНЦІЇ МАР

 

Василь Іванишин

 

ТЕЗИ  ДОПОВІДІ

НА КОНФЕРЕНЦІЇ МАР

8.05.2007

 

Факт проведення конференції Міжнародного антиімперського  руху (МАР) значимий у різних вимірах:

• міжнародному – тут зібралися представники різних держав і народів, щоб знайти спосіб зробити свою антиімперську боротьбу більш ефективною;
• міжрелігійному – у той час, коли у світі роздувається істерія міжрелігійного та міжконфесійного розбрату, протиставлення і взаємознищення, тут за спільний стіл сіли мусульмани і християни, які за реаліями життя розгледіли не уявного, а справжнього ворога людини, народів і людства – сатанинський імперіалізм у його двох нинішніх іпостасях: московській та американській;
• історичному – наша Конференція, по-перше, є тим рідкісним в історії фактом, коли політики двох різних культур і релігій переступають через витворене людьми різне в ім’я заповіданого Богом спільного; по-друге, вона є наслідком новочасних історичних закономірностей і необхідностей, які й звели нас тут разом; по-третє, віриться, що наша Конференція стане не тільки фактом, але й суттєвим фактором як у долі наших народів і держав, так і в міжнародній політиці;
• організаційному – незалежно від того, чим закінчиться наша Конференція, вона вже стала знаковою для кожної організації та інституції, представленої тут, і є свідченням того, що наші організації у своєму розвитку піднялися до рівня омислення власної проблематики в міжнародному та міжрелігійному контекстах;
• особистісному – усяку ідею і боротьбу уособлюють люди, і тут зібралися ті, хто, по-перше, добровільно взяв на свої плечі тягар відповідальності за долю своїх народів і цілого людства; по-друге, усвідомив, що легше подолати кількох ворогів, ніж здобути одного друга; по-третє, розуміє, що успіх нашої спільної справи залежить від кожного з нас.

 

Про назву нашого об’єднання. Ініціативна група назвала наш рух „антиколоніальним”. Думаю, що це мимовільне звуження нашої мети і завдань, а тому вважаю більш відповідним окреслення його як „антиімперський”, оскільки колоніалізм – лише один із виявів імперіалізму.

 

На нашій Конференції доцільно увиразнити зміст і спрямованість нашої спільної боротьби: це лише боротьба ПРОТИ (бо нам більше нічого робити, як боротися з імперіалізмом) чи передусім бротьба ЗА – за свою свободу і право жити за законами Божими та національними, а не за волею того чи іншого імперіаліста?

 

Наш Рух – політичний, а тому мусить мати спільні ідеологічні засади. Тут, як бачиться, є проблеми, оскільки в працях ідеологів та публіцистів Ісламського Опору постійно стикаємось із сплутуванням релігії та ідеології. Між тим це споріднені, але різні речі. МАР може існувати виключно як об’єднання різнорелігійне, а тому ми повинні грунтовно продумати ті ідеологічні принципи, на яких ми будемо діяти і які не будуть суперечити нашим віровченням, оскільки є спільними для наших релігій. Це складно, тим більше, що дехто сприймає Священні Писання (Тору, Євангеліє, Коран) як політичні інструкції, а не як богонатхненні тексти, які вчать, як стати, бути і за будь-яких обставин залишатися високодуховною – Божою людиною. Але, попри всі труднощі, виробити такі засади необхідно.

 

МАР – об’єднання різнорелігійне, а тому мусить мати наступний характер:

• антисатаністський;
• антиімперський;
• національно-визвольний (національно-державотворчий).

 

Больова точка імперій – національне питання; камінь спотикання для них – національно-визвольні ідеї, гасла, рухи; смертельна небезпека для них – націоналізм.

 

Глобалізм – один із виявів імперіалізму (неоімперіалізму). Глобалізм не зводиться тільки до економіки, а передбачає світову владу капіталу – тотальну й абсолютну. Єдина ефективна  альтернатива йому – націоналізм як ідеологія національно-визвольної боротьби та національного державотворення й ідейна база міжнародних стосунків.

 

Імперіалісти не тільки не бояться релігійного фундаменталізму (тобто перетворення релігії в ідеологію і політичну практику), але й всіляко пропагують його, зате панічно бояться націоналізму. Так, США нав’язали Європі демолібералізм, внаслідок чого прискореними темпами відбувається афро-азіатська колонізація європейських країн. Але чомусь США зовсім не бояться ісламізації Європи, утвердження тут мусульманського фундаменталізму: вони з історичного досвіду знають, як легко розчленовувати політичні об’єднання, побудовані на релігійній, а не національній основі. Зате найменші прояви націоналізму європейські держави змушені засуджувати, викривати, боротися з ними, ототожнювати їх із расизмом, націонал-соціалізмом, шовінізмом, бандитизмом тощо – інакше втратять ласку США та Ізраїлю. Аналогічне ставлення до націоналізму і в Росії.

 

Саме тому ми повинні повернути у свідомість народів, у політичну практику  ідеї і гасла національно-визвольної боротьби. Цим ми перекреслимо імперські гасла про „війну релігій, культур, цивілізацій”.

 

Нам необхідно мати спільну позицію щодо терору:

а) терор допустимий тільки у боротьбі з окупантом та його холуями;

б) масовий терор, внаслідок якого гинуть невинні люди, слід однозначно засуджувати, оскільки він дискредитує визвольні рухи.

 

Постійний союзник наших ворогів – це наші власні недоліки і помилки. І що могли би вдіяти з нами наші вороги, якби не наші недоліки?

 

Стосунки між юдеями, християнами і мусульманами мали б випливати з формули: „Не назву ворогом того, хто шанує Отця мого, як і я шаную Його”.

 

Віруючий, що сіє міжрелігійну та міжконфесійну ненависть, – не Божий сіяч, бо хоч і молиться єдиному Богу, але черпає насіння з лантухів сатани.

 

Ми маємо випрацювати а) методику спільної боротьби християн та мусульманів із сатанинськими силами імперіалізму; б) методику спільних дій національно-визвольних рухів різних народів.

 

І тоді втішить Господь праведних, і воздасть грішникам по плодах їхніх, і посоромить ворогів наших.