Терен у нозі

Автор: . 05 Вер 2019 в 21:18

Галина Пагутяк

 

Терен у нозі

 

Франко – як терен у нозі для тих, хто хоче, аби в Україні була Європа чи Москва,лише не Україна. Кілька років тому зі мною зв’язався один багатійко з Тюмені, уродженець Бойківщини. Спершу він мені надіслав посилання на журнал «Полярная звезда», де були публікації Бузини,  тоді ще живого, і нині живущого Богдана-Ігоря Терещенка, який написав статтю,що її навряд би опублікував хтось в Україні.Не знаю, чи був він на той час аспірантом  Інституту літератури, але стаття посилала всю тисячолітню історію нашої літератури на смітник. Лишились у ній Григорій Сrоворода та пару «геніїв укрсучліту», що вже стали всім нецікаві. Іван Франко  удостоївся найбільшої критики, за якою приховувалась якась особиста неприязнь. Кароче, наш Іван Якович – графоман,і цим все сказано. Я довго думала і досі не збагну, чим не вгодив він  ІБТ і  нині не вгоджає  багатьом письменникам укрсучліту. Патякати  після двох Майданів у стилі того критика вони публічно вже бояться, бо в суспільстві  на хвилі протестів зростає популярність Шевченка, Лесі і Франка, але я добре пам’ятаю, як дратували наших інтелектуалів «Катерина» і «Гайдамаки», і як потім пішла хвиля про інтим класиків,де й Сковороду не пошкодували.

І ось тепер я думаю,що вина Франка полягає в тому,що він був надто ерудований як на селянського сина, і критик,що на іспиті не міг назвати автора «Сонячних кларнетів», відчував на цьому тлі комплекс меншовартості. Бо наші титуловані письмаки,зрештою, не мають часу на бібліотеки,архіви чи усамітнення в келії, бо їздять з концертами чи промоторами цілий рік, і їх лишень вистачає на інтерв’ю та блоги. Їх дратує те,що Іван Франко не перерізав своєї пуповини і до кінця життя залишався Бойком з Підгір’я, займаючись попри переклади і аналітику, локальною історією та етнографією. Людиною Відродження і  сином свого батька Якова. Його творчий спадок  перевищує 100 томів і видання його стало б історичною подією. Але в нас надто багато в Україні перевертнів і блазнів,щоб кинути виклик Заходу і Сходу. Для цього треба створити цілий інститут, а не намагатися зацікавити так званий цивілізований світ толерантними та політкоректними  сучасними піїтами, які наче риба у воді почуваються в морі кон’юнктури і ніколи не тонуть. Це колись настане, я вірю.

А той багатійко, певно, хотів мене завербувати,бо телефонував кілька разів і розповідав, які нікудишні українці  і що вони нічого не дали світові. Потім кудись пропав.

З Днем народження , пане Іване!

http://pahutyak.com/

Рубрики: Одним словом