Шлях до гуманітарної катастрофи в тлумаченні дрогобицького науковця

Шлях до гуманітарної катастрофи в тлумаченні дрогобицького науковця

         Вийшла в світ книга професора Дрогобицького педуніверситету ім. І.Франка Петра Іванишина «Феномен неолібералізму: Ідеологічні основи» ( Тернопіль: Видавництво «Крила», 2023. 272 с.). Це політологічне та ідеєзнавче дослідження націлене на вивчення світоглядних, онтологічних, соціологічних основ неолібералізму як найпоширенішої  та найвпливовішої ідеології сучасного Заходу. Попри очевидну вагу цієї ідеології в нинішній Україні знайдеться цілком мало об’єктивної наукової літератури про цей феномен. Власне, про цю проблему йдеться у передмові до видання авторства Олега Багана.

          Книгу відкривають два вступні розділи, які покликані актуалізувати проблему дослідження («Неолібералізм і війна»), і пояснити, чому ідеологія неолібералізму так важко дається до точних визначень і ясних трактувань, чому академічні кола в Україні і не тільки воліють замовчувати її джерела та напрямні («Вступ: Складність трактування неолібералізму»). Висновується сумарна теза про те, що неолібералізм є не стільки ідеологією моральних вартощів та ідеалів (як це має бути в кожній суспільній ідеології), а ідейною системою захисту інтересів плутократії, відтак йому притаманні релятивізм у поняттях і принципах та казуїстичність у деталях і теоріях.

         У 1-у розділі «Герменевтичні підстави тлумачення неолібералізму» Автор пояснює, що ця ідеологія, попри пишні й найрізноманітніші теоретичні декларації, є передусім завуальованою ідеологією імперіалізму. Ідеологією домінування сильних держав над рештою світу.

           У 2-у розділі «Класичний неолібералізм як джерело неоліберального мислення» зроблено короткий огляд основних ідей західних лібералів ХІХ – ХХ ст., але під кутом зору того, як ці ідеї витворювали ідеальне інтелектуальне поле для розростання космополітизму в світі, відривання людства від релігійних, національних, консервативних принципів буття.

           У 3-у розділі «Основні течії неолібералізму» описано сучасні тенденції в неолібералізмі, але головний висновок несподіваний: неолібералізм постійно мімікрує, вдає, фальшує і лише створює видимість змагання між течіями в середині цієї ідеології. Справжня його мета  –  відволікти увагу інтелектуальних еліт світу, закаламутити її, утвердити повну перевагу неолібералізму над іншими ідеологіями.

          4-й розділ книги присвячений «Зовнішній політиці неолібералізму». У ньому розкрито способи й прийоми, інтелектуальні версії, за допомогою яких неоліберальні ідеологи маніпулюють світовою думкою, створюють корисні для плутократії глобальні тенденції в геополітиці, проєктують неоімперіалізм.

            У 5-у розділі «Внутрішня політика неолібералізму» пояснено механіку, за допомогою якої неоліберальні середовища (неолібералізм не завжди сконцентрований тільки на відкритій політиці й партійній діяльності) здобувають собі абсолютну перевагу в суспільствах, які вони повністю опановують своїми ідеями і впливами.

            У 6-у розділі «Неоліберальні засади економічної політики» зустрічаємо опис прийомів контролю за економічними процесами з боку неоліберальних середовищ, їхнє прагнення залишати бідні країни бідними, а багаті багатими (за окремими винятками, зрозуміло).

             7-й розділ «Новолібералістична політика в сфері культури» автор зумів намалювати особливо цікаву й колоритну картину негативних впливів неоліберальних теорій і практик на творчість людської спільноти, деградацію духовних вартощів у мистецтві, що почалося ще від кінця ХІХ ст. При цьому наводячи багато важливих фактів про сучасне культурне та університетське життя Заходу, багато спостережень різних науковців про абсурдність багатьох тенденцій в західній науці та культурі. Зокрема таке: «Це імперіалізм без імперії, тобто без її зовнішніх атрибутів, що так само прагне підпорядкувати собі народи і території через внутрішній розклад, перетворення народу в масу без етнічної і національної свідомості, без традицій і коренів» (С. Андрусів). Центральне поняття П.Іванишина в цій темі  –  явище «культурного імперіалізму», яке він розтлумачує вельми докладно.

              8-й розділі «Основні ідеологічні концепти нового лібералізму» Автори осмислює шість таких концептів: егоїзм, псевдодемократія, економічний імперіалізм, обездуховлення, ліберальна держава як правління плутократії, глобальне панування.

             У 9-у розділі «Неолібералістичний правлячий клас» коротко описано моральний і психологічний тип представників плутократії, які, наче капіталістичний пітон (Boa constrictor, за І.Франком), обвивають своїми фінансовими впливами планету.

             І 10-й розділ книги представляє тему «Організаційних структур неоліберальної еліти». Автор цікаво описує як інтелектуальні середовища неолібералів, так і фінансові й управлінські структури їхньої міжнародної влади.

             Вартує відзначити, що П.Іванишин застосував у своєму дослідженні велику кількість наукових джерел, що трактують тему неолібералізму, загалом книга справляє враження широкоформатного філософського трактату, оскільки охоплює різноманітну проблематику онтологічного, метафізичного плану, містить тонкі естетичні тлумачення, гносеологічні та культурологічні концепції. Автор насамперед пояснює всі трактовані факти та явища словами саме західних дослідників, представників неолібералістичної думки, а це десятки імен. Вже цим, згромадженням великої кількості теоретичних тез, понять, концептів про сутності неолібералізму, монографія П.Іванишина заслуговує на похвалу за сумлінність і докладність.

            Водночас книга написана зразково компактно, має чудове стильове публіцистичне оформлення і, відповідно, звучить дуже актуально й гостропроблемно.

             Зрозуміло, що книга і автор виглядають вельми відважно, оскільки тема неолібералізму в її ідеологічному загостренні лякає в Україні багатьох. Адже усі розуміють, що ця ідеологія йде від панівних у світі структур, які визначають економічне буття нашої країни. Її пріоритети насаджуються через академічну й університетську системи, особливо через ЗМІ, вони, наче лавиною, накривають українську свідомість, руйнуючи в ній останні опори духовності, високої культури, правдивого інтелектуалізму.

             Власне, за це можна подякувати Авторові, який у час повальної «скопусоманії», тобто інтелектуального догоджання неолібералістичній еліті, яка передусім прагне знівелювати вартові правдивої науки і культури, взявся писати про причини глобальної гуманітарної катастрофи, яка насунулася й на Україну і результати якої нам всім ще тільки треба буде вивчати й аналізувати.

Олег Баган