Сергій Квіт: До дискусії з приводу (не)присудження Шевченківської премії Григорію Грабовичу

До дискусії з приводу (не)присудження Шевченківської премії Григорію Грабовичу. На жаль, переважно ми маємо не наукову, естетичну чи ідейну полеміку, а перелік особистісних образ. Зверну увагу на фразу, що з’явилася в одній з перших публікацій на підтримку професора Грабовича. Мовляв, ця премія не варта мізинця відомого американського дослідника. Цей вислів є надзвичайно показовим. Не зважаючи на величезний негативний тягар офіціозності, радянської і пострадянської, на всі спроби понизити і зруйнувати її значення (до чого частково долучилися й ті, хто сьогодні підтримують кандидатуру Григорія Грабовича, і сам згаданий професор), Шевченківська премія зберігає вагу загальнонаціонального консолідуючого культурного чинника. Її присудження – важлива подія, що звертає увагу суспільства на особу, яка символізує певне важливе явище в сучасній літературі. Оскільки Григорій Грабович не досягнув рівня багатьох літературознавців, які проживають у Сполучених Штатах, в Україні чи навіть у Москві, але при цьому консолідують націю, на мій погляд, не варто всерйоз розглядати його кандидатуру на цю престижну премію. Український інтелектуальний контекст багатий на персонажів, які розглядають вітчизняну гуманітаристику в якості тла для власної самозакоханості. Українська література не винна.

https://www.facebook.com/serhiy.kvit