ПІДПІЛЬНІ ДРУКАРНІ ТА ВИДАННЯ КРАЙОВОГО ПРОВОДУ ОУН НА ПЗУЗ

Текст надрукований у виданні: Український націоналізм: історія та ідеї : Науковий збірник.  –  Дрогобич: НІЦ ім. Д.Донцова, 2014 – Вип. 2.

 

Ігор Марчук,

м. Рівне

 

ПІДПІЛЬНІ ДРУКАРНІ ТА ВИДАННЯ КРАЙОВОГО ПРОВОДУ ОУН НА ПЗУЗ

 

 

Метою даної статті є огляд основних ідеологічних видань та видавничої бази проводу ОУН на ПЗУЗ, що діяв у 40-50 рр. ХХ століття на території трьох сучасних областей – Рівненської, Волинської та Житомирської та південних районах Білорусії, що межують з українською територією.

Одним з перших масових видань для українського націоналістичного підпілля та місцевого населення на території Волині, започаткованих політичною референтурою проводу ОУН на ПЗУЗ у часи німецької окупації, була газета «Інформатор», що тиражувалась у друкарні під назвою «Воля народам». Перші її числа з’явилися восени 1942 року, а у 1943 році було надруковано ще 20 номерів – з 1(4) по 20(23). Газета завжди містила змістовні передові статті, загальні огляди «Події на фронтах», різні політичні новини. Це видання досить часто можна зустріти у архівах та музейних збірках, що свідчить про її масове розповсюдження серед населення [1, с. 246].

Влітку 1943 року політичний референт крайового проводу ОУН на Північно-західних українських земля (ПЗУЗ) Яків Бусел-«Галина» для того, щоб організувати політично-виховну роботу серед вояцтва Української повстанчої армії(УПА) створив редакційну групу і розпочав видання місячного журналу під назвою «До зброї». Редакційний осередок містився на території Костопільського району Рівненської області, поряд з підпільною друкарнею «імені Б. Хмельницького». Починаючи з липня 1943 року щомісячно з’явилося 6 номерів. Існує інформація про вихід кількох номерів у 1944 році, але до сьогодні вони не виявлені.

Безпосередньо у написанні статей і редагуванні журналу брали участь співробітники політичної референт крайового проводу: Ярослав Герасименко-«Поет», Андрій Мисечко-«Май», Олексій Сухима-«Нечай», Марія Затирка-«Хівря», «Віра» та інші [2, с. 16–17]. Наклад журналу, орієнтовно, становив 4–5 тисяч примірників. Це видання містило матеріали на такі теми: сучасна військова політика, військовий вишкіл, військова термінологія, описи боїв УПА з німцями та радянськими партизанами, бойові дії на фронтах Другої світової війни, посмертні згадки про загиблих командирів УПА і провідників ОУН.

Цей унікальний часопис припинив виходити десь взимку 1944 року, коли співробітники НКВС викрили друкарню  «імені Б. Хмельницького» та знищили її персонал і частину працівників редакції.

Кілька газет для українських повстанців Волині та Полісся розпочала видавати сформована восени 1943 року Українська пресова служба (УПС) при УПА. Зокрема, газету «Новини» (вдалося виявити №32 від 10.ХІІ.1943; №35 від 18.ХІІ.1943; №36 від 21.ХІІ.1943). Також з жовтня 1943 року Українська пресова служба видавала «Тижневий огляд подій», призначений для політінформації в середовищі вояків УПА.

Підпільна мережа ОУН налагодила видавництво газет «Наш фронт» та «Новинки» (друкарня «Свобода» у Камінь-Каширському) від 1 липня 1943 року [1 с. 247, 250].

Про місця базування підпільних друкарень та їхні видання ми дізнаємося зі звітів Внутрішніх військ НКВС, які під час проведення спецоперацій тільки на території Рівненської області з січня 1944-го до лютого 1945 року ліквідували 5 друкарень ОУН.

Зокрема, 20 січня 1944 р. співробітники контррозвідки «Смерш» під час обшуку господарств у селі Тинне Сарненського району затримали невідомого, який назвався Лапіним Святославом Іллічем. Він зізнався, що є учасником ОУН під псевдонімом «Щербак» і виконує обов’язки завідувача окружної друкарні ОУН. За його даними «22 січня 1944 року в районі села Бережниця у лісі була виявлена друкарня «ОУН». Вона знаходилась у бункері на відстані 2 км на схід від села. При спробі арешту персоналу цієї друкарні був затриманий Зінчук Арсеній Іванович, а двоє підпільників – «Корч» та І.В. Мукусей покінчили життя самогубством. Зі сховища було вилучено: друкарський верстат «Американка» – 1, 6 ящиків українського шрифту, 2 банки друкарської фарби, півтора рулону паперу, 200 примірників різних листівок, 220 примірників різних газет та журналів.

Після вивезення майна друкарні верстат «Американка» було передано через Сарненський райвідділ  НКДБ органам радянської влади у Сарненському районі [3, с. 6].

Доповідна записка начальника відділу контррозвідки «Смерш» 13 армії 1-го Українського фронту полковника Александрова від 20 лютого 1944 року повідомляє, що оперативна група НКДБ у бліндажі біля будинку лісника у с. Тартак (18 кілометрів. від м. Дубно Рівненської області) вилучила педальну друкарську машину, 16 друкарських кас з українським шрифтом, 6 матриць з текстом, 2 друкарські машинки, чистий папір, друкарську фарбу, допоміжні матеріали: папір, фарбу та різну підпільну літературу. Ця типографія друкувала відозву до поневолених народів Східної Європи та Азії загальним накладом 30 тисяч примірників (з них 20 тисяч – російською мовою).

18 квітня 1944 року Деражненським районним відділом НКДБ на хуторі села Бичаль під спаленою хатою селянина С. Панчука було виявлено та вилучено стаціонарну друкарську машину ОУН, біля двохсот кілограмів шрифту та різну підпільну літературу. Крім того у бункері знайдено радіоприймач, репродуктор, німецький мотоцикл, дві швейні машинки, різні побутові речі та продукти харчування. Серед вилученої літератури були примірники газет «За Самостійну Україну», «Вільна Україна», журналів «До зброї», «Інформатор», «Наш фронт», велика кількість листівок УПА за квітень 1944 року. Ця друкарня належала крайовому проводу ОУН на ПЗУЗ і очевидно саме вона друкувала журнал «До зброї» [3, с. 12].

Під час проведення операції по виявленню і ліквідації командира УПА-Північ Дмитра Клячківського-«Клима Савура» 12 лютого 1945 року в Клеванському районі у с. Оржів «вилучена друкарська машина, на якій набрано контрреволюційні листівки. Кілька сотень вже віддрукованих. Також вилучено оригінал з підписною візою – віддрукувати 15 тисяч» [4, с. 37].

Підпільна друкарня під назвою «Свобода народам» була виявлена співробітниками НКВС у кінці травня 1945 р. у селі Річки Корецького району Рівненської області. Вона працювала там ще з грудня 1944 року і, ймовірно, була перевезена з Волинської області спеціально для забезпечення рейдуючих підрозділів групи УПА «Тютюнник», які транспортували ці видання на територію Житомирської і Київської областей. Провідник ОУН на ПЗУЗ Д. Клячківський-«Клим Савур» восени 1944 р. перевіряв пропагандистську роботу цього осередку і зробив висновок, що вона занадто слабка. За його наказом один з керівників ОУН Волинської області Ю. Стельмащук-«Рудий» передав друкарню місцевому провіднику «Верещаці». Ось що він сказав на допиті: «Останній раз я бачив «Верещаку» у грудні 1944 р. у Ковельському районі, куди він приїжджав для отримання друкарні згідно з розпорядженням «Клима Савура» [5, с. 32].

Інша друкарня, яка була у розпорядженні Ковельського окружного проводу ОУН, діяла до 10 березня 1946 року на хуторі Мельці Седлищанського району Волинської області. Під час її ліквідації загинули політичний референт округи Микола Паньковець-«Варнак» і окружний господарчий Федір Клиновий-«Борис Сивий». Ймовірно, ще одна друкарня знаходилася поблизу або у с. Романів Теремнівського району Волинської області, де 13-14 грудня 1945 року загинули члени крайового проводу ОУН на ПЗУЗ, серед яких були референт пропаганди «Вік»(«Апостол»), «Вадим» – керівник видавничого осередку при проводі ОУН на ПЗУЗ, «Сизий» – технічний працівник  при проводі ОУН на ПЗУЗ [5, с. 33]. Втрата значної кількості друкарень протягом 1944-45 років призвела до припинення видання більшості періодичних видань ОУН на ПЗУЗ («Вільна Україна», «Інформатор», «До зброї», «За самостійну Україну», «Інформації» та інших). Підпілля було змушене перевести роботу осередків пропаганди на малопродуктивну техніку: друкарські машинки, циклостилі, сколграфи, шапірографи. Певна стабілізація в діяльності підпілля протягом 1945-47 рр. дозволила започаткувати друк нових видань: інформаційного журналу «Шляхом боротьби» (ч. 1, листопад 1945 р.) та у дещо зміненому вигляді як журнал «Інформатор» (ч. 1, 1946 р.). Вийшла друком збірки поезій Миколи Козака «З днів боротьби» (ч. 1 у 1945 р., ч. 2 у 1946 р.) та нарис Людмили Фої «Молодь східних українських земель в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу» (21 жовтня 1945 р.). Крім того, згідно інструкцій проводу ОУН на ПЗУЗ всі організаційні одиниці, починаючи від району, мали створити власну технічну базу для розмножування вишкільної та пропагандистської літератури.

Саме у той період часу розгортає свою роботу друкарня «імені Клима Савура». Сама друкарня знаходилася поблизу місця переховування тогочасного керівника ОУН на ПЗУЗ Миколи Козака («Смок», «Петро Кучма», «Вівчар», «Сергій Хортиця»). Радянські документи повідомляють, що Рівненським обласним Управлінням МДБ 8 лютого 1949 року ліквідовано керівника проводу ОУН на ПЗУЗ «Смока», а 18 лютого виявлено друкарню цього ж проводу. «Крім шрифту та обладнання друкарні було вилучено 90 тисяч сторінок антирадянської націоналістичної літератури та листівок, у тому числі: 7500 екземплярів протиколгоспної брошури по 11 сторінок кожна, листівки «За самостійну Українську соборну державу» 6500 екземплярів та відбиток кліше «Клим Савур» 2200 екземплярів» [6, с. 86]. Інший документ проливає світло на обставини виявлення друкарні «імені Клима Савура» групою охорони громадського порядку на чолі з І. Сіваком у с. Пітушків Острожецького району Рівненської області. Група, проходячи через хутір Річиця вказаного села, вирішила оглянути будинок громадянки Мельничук, але та відмовилася пускати їх до хати. Бійці групи, застосувавши силу, увійшла в будинок і виявила у коридорі вхід до бункера, де розміщувалась оунівська друкарня, вже готові книги та брошури, півтори тонни паперу, кілька шинелей та одну гвинтівку. Інформації про те, хто в ній працював не маємо. Тільки зі спогадів М. Савчин дізнаємось, що серед співробітників друкарні працювала В. Корольчук-«Христя» [6, с. 132]. Також відомо, що у сусідньому Клеванському районі переховувався відомий повстанський художник Ніл Хасевич («Бей», «Зот»), який був головним ілюстратором листівок, газет і журналів волинського підпілля. Ймовірно, саме його дереворити друкувалися у друкарні «імені Клима Савура». Крім того Ніл Хасевич виготовляв дерев’яний шрифт для технічних ланок підпілля. Під час ліквідації групи підпільників ОУН 20 вересня 1947 року у селі Орв’яниця Дубровицького району в клуні громадянки Деркач Уляни Федорівни виявлено криївку, де загинули два підпільники: «Залізний» і «Джура». Крім зброї у них вилучено дві польові сумки з націоналістичними листівками, 2 кілограми чистого паперу і набір дерев’яного шрифту. Цього ж  дня у клуні Федори Гаврилівни Фурсович виявлено ще один бункер, де знаходилася обладнання саморобної друкарні. «Підпільна… друкарня, виготовлена з двох барабанів з набірним шрифтом для друкування антирадянських листівок – 1.

Запас малих та великих літер з дерева – 3 корбки.

Залізна коробка з кришкою, виготовлена з оцинкованого заліза, розміром: довжина 38 см, ширина 19 см, висота 2 см. У коробці знаходилася повсть, просякнута чорною типографською фарбою.

6 флаконів червоної і чорної друкарської фарб.

7 дерев’яних кліше для друкування антирадянських карикатур.

Антирадянська література у кількості 12 брошур.

Антирадянські плакати з карикатурами(різні) – 60 екземплярів.

Антирадянські карикатури, заготовлені для плакатів – 230 екземплярів.

Антирадянські листівки різного змісту – 400 екземплярів» [7, арк. 81–83].

Ця технічна ланка підпорядковувалась Дубровицькому надрайонному проводу ОУН, який очолював «Клим» він же «Михайло». До її складу входили «Корній», «Панько», «Кобзар», «Залізний», «Комар» та інші.

Протягом 1946-1948 рр. вдалося організувати видання підпільної літератури крайовому проводу ОУН під шифром «Одеса», який діяв на території окремих районів Рівненської та Житомирської областей, а також направляв рейдові групи підпільників у центральні області України. Захоплений МДБ 13 серпня 1948 року керівник цього проводу Степан Янишевський-«Далекий» під час допитів розповів про основні технічні засоби пропаганди підпорядкованих йому підпільних ланок. Крайовий провід «Одеса» мав у своєму розпорядженні чотири друкарських верстати, два ротатори і біля 9 друкарських машинок. Вся ця техніка була у різному стані і не завжди працювала. Одну з друкарень було вилучено поблизу місця переховування «Далекого». Її ще у лютому 1946 року викрала з м. Межиричі боївка «Дніпра», а шрифт для неї був здобутий під час нападу на м. Березнів Кам’янець-Подільської області у 1947 році. У цій друкарні видавалися газети «Пробоєм» та «Зов крови», різноманітні листівки і брошури. Редактором та автором статей виступав сам С. Янишевський під псевдонімами «П. Полотенко» та «П. Воленко» [3, с. 12].

Дуже часто на підпільній літературі кураєвого проводу «Одеса» зазначалось, що видана вона у друкарні «імені Є. Коновальця в Києві». Щодо накладів, то за свідченнями «Далекого» тільки листівка «За що бореться УПА» була видана накладом 10000 примірників, інші листівки видавалися накладом у 4-5 тисяч примірників. Газети «Пробоєм» та «Зов крови» виходили дещо меншим накладом – від 800 до 1200 примірників. Підпілля постійно відчувало брак паперу та друкарської фарби. Друга друкарня була викрадена на початку 1947 року членом крайового проводу «Одеса» М. Мельником-«Павлом» під час вже згадуваної акції на м. Березнів Кам’янець-Подільської області. Вона була законсервована і закопана в Городницькому лісі. Третя друкарня перебувала у районі базування Костопільського надрайонного провідника ОУН «Ярослава» на Деражненщині і була виявлена підпільниками цілком випадково. Очевидно, вона була захована референтурою пропаганди крайового проводу ОУН на ПЗУЗ ще у 1943 році. Друкарня була справною, однак не було людей, які б вміли на ній працювати. Четверту друкарню самотужки виготовили підпільники під керівництвом Корецького надрайонного провідника ОУН М. Климука-«Максима» протягом лютого-квітня 1948 року. Крім того «Максим» встановив зв’язок з редакцією Рівненської обласної газети «Червоний прапор» і звідти отримував папір, фарбу і шрифти для підпілля. Дійсно, у листопаді 1948 року після загибелі «Максима» управління МДБ по Рівненській області провело арешти серед працівників редакції. Були заарештовані: коректор газети Кухарчук, співробітник Сідляр, друкарка Якимович та інші (всього 5 осіб). У Кухарчука під час обшуку було вилучено типографський шрифт та 8 кг поліграфічних матеріалів [3, с. 11].

Активізація діяльності ОУН на території центральних та східних областей УРСР у кінці 40-их на початку 50-их рр. ХХ століття, вимагала посилення  пропаганди серед місцевих жителів і відповідно збільшення тиражів націоналістичної літератури та створення каналів передачі її на цю територію. Останній керівник крайового проводу ОУН на ПЗУЗ Василь Галаса-«Орлан» був досить добрим публіцистом. Він продовжив випуск журналу «За волю нації», три числа якого до 1948 року вийшли під редакцією Людмили Фої-«Марії Перелесник», і до 1953 року видав ще шість номерів. Цей журнал в основному друкували технічні ланки на дукарських машинках. Він містив мемуари учасників ОУН та УПА, художні твори, біографічні нариси. Створив журнал «Молодий революціонер» (вийшло 7 номерів) та написав низку статей, рецензій, листівок, 15 гасел до інших народів СРСР (накладом 33 тис. примірників їх було розіслано до інших крайових проводів ОУН). «Орлан» активізував роботу оунівського підпілля на території Житомирської і Київської областей. Протягом 1950-51 років він відправив у ці області кілька підпільних груп: групу колишнього керівника Брестського окружного проводу «Мефодія» (він же «Богун», «Вавилонський»), групу «Мирона» (4 чоловіки) як районний провід ОУН у Київській області, учня Ніла Хасевича «Артема» для виготовлення кліше і друкування листівок та «Кучера».

Крім того, у жовтні (за іншими даними влітку) 1950 року для перевірки роботи на сході, був відправлений референт СБ крайового проводу ОУН на ПЗУЗ Б. Кузьма-«Кайдаш» з друкаркою та двома бойовиками. У 1951-му «Орлан» перекинув «Вавилонському» невеличку друкарню для розмноження листівок та брошур, а також 10 тисяч карбованців для потреб роботи [8, с. 118].

29 грудня 1951 року в селі Яроповичі Андрушівського району Житомирської області чекістами було ліквідовано керівника техзвена «Артема» та двох підпільниць «Нону» і «Марту» та вилучено друкарню і 31 кілограм шрифту [9, с. 798–799].

Але основна робота з друку нелегальних видань розгорнулась на теренах Волині. Як звітував В. Галаса-«Орлан» провіднику ОУН В. Куку-«Лемішу» у 1952 році Провід ОУН на ПЗУЗ від 1948 до 1952 року використовував 8 друкарень, один циклостиль та один станок для отримання відбитків з дерев’яних кліше [10, с. 24]. Протягом зазначеного періоду працювали наступні друкарні:

1. Друкарня «імені Клима Савура» діяла у с. Пітушків Острожецького району Рівненської області (ліквідована МДБ у лютому 1949 року).
2. Друкарня «імені Я. Бусла-Київського» діяла у с. Воротнів Теремнівського району Волинської області (ліквідована МДБ 17 грудня 1950 року).
3. Друкарня «імені В. Робітницького».
4. Друкарня «імені І. Климова-Легенди».
5. Друкарня «імені М. Козака-Вівчара» (ліквідована МДБ у січні 1951 року на території Костопільського району Рівненської області).
6. Друкарня «імені Д. Маївського-Тараса».
7. Друкарня «імені П. Сака-Могили».
8. Друкарня «імені М. Дубового» (ймовірно, ліквідована МДБ у 1952 році на території Клеваньського району Рівненської області).

Разом ці друкарні надрукували 346520 примірників літератури, листівок, бофонів і т.д. З нижче наведених таблиць видно, яку саме літературу і в якій кількості було надруковано друкарнями, що працювали на території крайового проводу ОУН на ПЗУЗ [10, с. 24, 25].

Разом вибито поодинокими друкарнями:

 

1. Др[укарня] ім. К. Савура	29100
2. Др[укарня] ім. Я. Бусла – Київського	52250
3. Др[укарня] ім. В. Робітницького	20100
4. Др[укарня] ім. І. Климова – Лег(енди)	70000
5. Др[укарня] ім. М. Козака -Вівч(ара	12500
6. Др[укарня] ім. Д. Маївського- Тар(аса)	9500
7. Др[укарня] ім. Сак-Могили	38650
8. Др[укарня] ім. М. Дубового	16320
9. Станок на відбивання кліш	91100
	339520
На цикльостилі	7000
Разом усіх прим(ірників)	346520

Разом вибито в поодиноких роках

 

1. 1948 р.	37200
2. 1949 р.	30750
3. 1950 р.	207100
4. 1951 р.	55150
5. 1952 р.	16320
	346520

 

Роди літератури:
1. Брошур політ[ично] пропагандистського] змісту	39750
3 того:
А) Хто такі бандерівці…	13000
Б) Україна погибає…	9150
В) Про стан української] визвольної] спр[ави]	3500
Г) До генези УГВР	7000
Д) Про наш плян бор[отьби]…	2100
Е) Понев[олений] український] нар[оде]	5000
2. Художніх вид[ань] – нарис[ів), оповідань], журн[алів]	23000
3 того:
А) Учителька	10000
Б) В кол[госпній неволі]	8000
В) Мол[одий] рев[олюційонер] ч. 1	5000
3. Різних листівок	68950
4. Посмертних повідомлень] з кліш	11700
3 того:
А) Повідомлення] про см[ерть] К. Савура	6700
Б) —»«-                          -««-     М. Козака	5000
5. Кличів з клішами, портр[етами], БФ	193120
6. К[омуніка]т суду ОУН	10000
Разом	346520

 

Найбільша кількість пропагандистської літератури з’явилась 1950 року, бо тоді працювало  чотири підпільні друкарні. Далі кількість видань почала зменшуватись через втрату обладнання і технічного персоналу. Радянські карально-репресивні органи звітували, що тільки на території Рівненської області по 1950 рік включно було виявлено і захоплено обладнання 19 друкарень українського визвольного руху. З них 14 протягом 1944–45 рр. і дві друкарні у 1950 році. Хоча ця статистика, напевно, не зовсім точна, адже є інформація про знищення друкарні «імені М. Козака-Вівчара» у Костопільському районі на початку 1951 року та «імені М. Дубового» Клеванському районі Рівненської області у 1952 році. Тобто, тільки на території Рівненської області, а у крайовий провід ОУН на ПЗУЗ входили ще й Волинська і Житомирська області, починаючи з 1943 року і до 1952 року діяло понад 20 друкарень.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Содоль П. Українська повстанська армія, 1943–49. Довідник другий. / П. Содоль. – Нью-Йорк: Видавництво «Пролог», 1995. – 296 с.
2. Літопис УПА. Нова серія: Видання головного Командування УПА. / [упорядн.: О. Вовк, В. Галаса, В. Кук, Ю. Черченко]. – Київ-Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 1995. – Т. 1. – 250 с.
3. Іщук О., Ніколаєва Н. Ліквідація органами державної безпеки УРСР підпільних типографій Організації українських націоналістів у 1944-1954 рр. / О. Іщук, Н. Ніколаєва. – К., 2007. – 38 с.
4. Марчук І. Останній бій Клима Савура (фраґмент з історичної розвідки) / І. Марчук // Визвольний шлях. – 2003. – № 3. – С. 36–37.
5. Літопис УПА. Нова серія. Волинь, Полісся, Поділля: УПА та запілля. 1944–1946: Документи і матеріали. / [упорядн.: О. Вовк, С. Кокін ].– Київ-Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2006. – Т. 8. – 1448 с.
6. Літопис УПА. Нова серія. Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партій, НКВС-МВС, МДБ-КДБ. Книга четверта: 1949-1959. / [упорядн.: М. Деркач, А. Кентій, В. Лозицький, І. Павленко]. – Київ-Торонто: Видавництво «Літопис УПА», 2003. – Т. 7. – 716 с.
7. Державний архів Рівненської області. – Ф. Р-2771. – Оп. 2. – Спр. 2031.
8. Кокін С. Анотований покажчик документів з історії ОУН і УПА у фондах державного архіву СБУ. / С. Кокін. – К., 2000. – Вип.1. – 2014 с.
9. Сергійчук В. Український здвиг: Наддніпрянщина. 1945-1955. / В. Сергійчук. – К.: Українська Видавнича Спілка, 2005. – 836 с.
10. Іщук О. Діяльність проводу ОУН(б) на Північно-західних українських землях у 1948-1952 роках. / О. Іщук. – К., 2009. – 46 с.