Нове видання Центру: Петро Іванишин “Ідеологія і держава: націософська інтерпретація”.

Щойно у видавництві “Крила” побачила світ книжка професора Петра Іванишина “Ідеологія і держава: націософська інтерпретація” (534 с.). Нова монографія відомого українського вченого, політичного аналітика та публіциста, секретаря Науково-ідеологічно центру імені Дмитра Донцова присвячена націософському тлумаченню ролі базових ідеологій (суспільних світоглядів) у постанні та функціонування державного (політичного) буття. Відповідно до національної свободи як основоположної суспільної вартості, автор виділяє три типи фундаментальних світоглядів та відповідних їй типів політичної свідомості – імперіалізм, космополітизм і націоналізм. Він також наводить численні приклади побутування культурних та політичних ідей і практик та наслідків їх реалізації в різних типах політичних систем – держава-імперіях, космополітичних державах-неоколоніях та національних державах. Праця сприяє формуванню самостійного критичного мислення в ідеологічній, політичній та культурній сферах. Пропонуємо ознайомитися зацікавленому читачеві з авторською передмовою до монографії.

Світогляд, нація, держава:

ідеї і практики в культурно-політичному просторі

(замість передмови)

Ідея видання цієї праці продиктована в основному трьома основними факторами. По-перше, першочерговою актуальністю та постійною всеприсутністю (на всіх рівнях суспільного існування) проблеми національного державотворення передусім для сучасної української нації, що, на жаль, не всіма усвідомлюється. По-друге, розпрацюванням, насамперед під впливом філософії Василя Іванишина та інших представників української і світової націоналістичної думки, протягом понад 25-ти років національно-екзистенціальної (націософської, націоцентричної чи буттєво-історичної) герменевтики як методології тлумачення явищ і процесів дійсності з позицій пріоритетності національного буття чи національної ідеї. По-третє, участю в різних громадсько-політичних та культурних (наукових, педагогічних, ідеологічних, літературних, публіцистичних, методологічних та ін.) процесах останніх десятиліть.

Усе разом це сприяло набуттю життєвого досвіду, котрий переконує у важливості осмислення базових ідейних систем і пов’язаних із ними понять (цінностей, філософем, методологем, стереотипів, кодів, архетипів, структур та ін.) із теоретичною та практичною діяльністю в національному та міжнародному вимірах. Передусім ідеться про проблему впливу цих фундаментальних світоглядів на політичну та культурну діяльність окремої особистості та різних колективів. Найбільш промовистим прикладом може бути теперішня російсько-українська війна. Систематичний і цілеспрямований брак національної ідеї, націоналізму як національної ідеології, світогляду “самовляддя нації”, за Дмитром Донцовим, в стратегіях державотворення після 1991 року настільки ослабив “державу Україна”, перетворивши її в “багатополярну” олігархічну неоколонію – у “політично порожній простір”, за Гансом Морґентау, що вона ледь не стала легкою здобиччю імперіалістичних амбіцій путінської Росії. А от небезпеку схожих амбіцій неолібералістичного Заходу, часто реалізовуваних через економічний шантаж та культурну “м’яку силу”, як її окреслив Джозеф Най, ще й досі мало хто серед владного істеблішменту спроможний визнати.

Такого типу націоекзистенціальні розмірковування, розмірковування в національних категоріях, були постійно присутніми в низці різножанрових націософських праць автора – наукових, науково-популярних, есеїстичних і публіцистичних, – котрі (зазнавши попереднього перегляду та правок) систематизовані у цьому виданні. Звідси певна стильова та жанрова строкатість підрозділів, котру, як сподівається автор, бодай частково компенсує змістова когерентність, однорідність тексту. Таким чином, читачеві пропонується монографія, концептуальна цілісність якої забезпечується націоцентричним трактуванням ідеологічних коренів різних суспільно-політичних, наукових, герменевтичних, мистецьких, загальнокультурних тощо процесів і явищ, котрі прямо чи опосередковано оприсутнююють сенс (сутність) політичного буття нації. Особливо ж виявляють його в аспекті актуальних для постколоніальної країни, що веде боротьбу з московським окупантом та денаціоналізуючим глобалізмом, взаємопов’язаних процесів державотворення і культуротворення. У цій праці робиться спроба наголосити на тому, що той чи інший тип держави як системи інституцій витворює базова ідеологія, котра є ширшим поняттям, ніж “політична ідеологія” чи “партійна програма”. А цю ідеологію як фундаментальний суспільний світогляд (чи свідомість) формує передусім культура як система національно-духовних вартостей (релігійних, філософських, наукових, освітніх, мистецьких, економічних та ін.) чи антикультура як система вартостей антидуховних.

Структуру монографії утворюють десять розділів, в яких послідовно розкрито низку важливих для колективного існування моментів. У першому розділі на основі філософії національної ідеї, політичної герменевтики та геополітичного аналізу дано поняття та стисло окреслено, в проекції на проблеми державотворення, два основні види базових ідеологій: імперіалізм (із його прихованим варіантом – космополітизмом) як світогляд національної несвободи, поневолення та націоналізм як світогляд національної свободи.

У другому розкриваються нігілістичні риси імперіалізму як світогляду явного поневолення людини і нації на прикладі вбивчих символів і практик комуністичного СРСР та інтерпретації деструктивних наслідків (“плодів”, у євангельській термінології) зовнішньої, внутрішньої, економічної та культурної політики на базі неоліберальної політико-ідеологічної доктрини, що домінує в сучасних західних державах. У третьому зроблено спробу трактування атрибутивних рис космополітичного світогляду як прихованого імперіалізму на матеріалі різних прикладів зі сфер науки (літературознавства), художньої літератури (постмодернізму), популярного мистецтва (кітчу), художньої культури взагалі, маніпуляцій християнською символікою. Четвертий розділ присвячено проблемі політичної реалізації космополітичної ідеології на прикладі новітньої України у плані формування так званої “неспроможної” (failed state) чи “слабкої” (weak state), в термінології Фрідріха Ратцеля чи Баррі Бузана, держави – політичної системи неоколоніального (чи квазіколоніального) типу.

У п’ятому розділі розкриваються сутнісні риси націоналізму як фундаментального світогляду на прикладі його культурних форм у трактуваннях І.Франка та Д.Донцова. Шостий, сьомий і восьмий розділи присвячено важливим складовим націоцентричної ідеології, що є особливо актуальними для новітньої України: проблемі національної революції як єдиному шляхові до постання національної політичної системи, національним політичним організаціям, деяким елементам національної держави (національним владі, громаді, виборчій системі, освіті). Дев’ятий розділ висвітлює концептуальні складові герменевтичного (методологічного) рівня націоналістичної свідомості – теорії та практики націософської інтерпретації національного буття на матеріалі національно-екзистенціальних досвідів Т.Шевченка та І.Франка, націоцентрично зорієнтованих христології та історіософії. У десятому розділі на прикладі творчості низки відомих українських та зарубіжних діячів, інтелігентів передусім ХХ ст. (В.Іванишина, П.Скунця, В.Дончика, М.Феллера, Дж.Толкіна, Е.Саїда) розкривається культуротворчий спосіб мислення і буттєво-історичного розуміння національно акцентованої особистості як репрезентантові духовної еліти.

Призначення цієї монографії багатоаспектне, однак основну її роль автор вважатиме виконаною, якщо вона сприятиме вдумливому читачеві сформувати державотворчий та культуротворчий світогляд на буттєвих, націоцентричних ідеях та вартостях. А також сформувати ідейний імунітет від нігілістичних, антибуттєвих концептів минулого, сучасного та майбутнього імперіалізму й космополітизму. Усе це, сподіваюсь, допоможе збудувати міцну українську національну державу на надійному фундаменті націоналістичного світогляду. Державу, виражену глибинним символом шевченківської “хати”, котра, базуючись на власних “правді”, “силі” і “волі”, є єдиною політичною системою, що може забезпечити надійний захист та розвиток національного буття – української людини, української нації, української культури.

Автор

Дрогобич, червень, 2021 р.

Зміст

Світогляд, нація, держава: ідеї і практики в культурно-політичному просторі (замість передмови)

Розділ І. Державотворчі ідеології: обґрунтування теорії базових світоглядів

Ідеологічні основи української державності

Ідеологічні джерела геополітики

Тарас Шевченко і війна за свободу

Розділ ІІ. Імперіалізм як фундаментальна ідеологія

Темний володар

Присутність Голодомору: уроки мертвих живим і ненародженим

Два світогляди в період глобалізації: культурний імперіалізм і культурний націоналізм

Ідеологічна сутність неолібералізму: основи націософського трактування

         І. Вступ: складність трактування неолібералізму

         ІІ. Герменевтичні підстави тлумачення неолібералізму

         ІІІ. Класичний лібералізм як джерело неоліберального мислення

         IV. Основні течії неолібералізму

         V. Зовнішня політика нового лібералізму

         VI. Неоліберальна внутрішня політика

         VII. Неоліберальні засади економічної політики

         VIII. Новолібералістична політика у сфері культури

         ІХ. Основні ідеологічні концепти нового лібералізму

         Х. Неолібералістичний правлячий клас

Розділ ІІІ. Космополітизм як прихований імперіалізм

Фальшування Т.Шевченка як культурно-імперіалістичне міфотворення

Захист після захисту, або Дещо про новітній тип політичної цензури

De nihilo nihil: роздум про постмодерн і літературу

Постмодерний неоцинізм, його жерці, раби і жертви

Популярна література і форми її девальвації (випадок кітчу)

Мистецтво й виродження: інтерпретація Макса Нордау

Свято еротичного долара

Розділ IV. Космополітична держава-неоколонія

Проблема влади

Поетичний аналіз політичної ситуації

Національна ідея для України. Національна?

Україна: війна на два фронти

Кілька тез щодо виборчої реформи

Вибори президентів

Розділ V. Націоналізм як базовий суспільний світогляд

Культура і мистецтво в координатах теорії національної ідентичності

Без русифікації і вестернізації: модернізація від Івана Франка

Концепція культурного націоналізму в Дмитра Донцова

Розділ VI. Специфіка національної революції

Українська національна революція: окремі теоретичні аспекти

Національна революція в неоколоніальній ситуації

Розділ VII. Національна ідеологія і політичні організації

Перспектива національного ордену

Минуле і майбутнє “Тризуба” у політичному вимірі

Розділ VIII. Національна держава як політична система

Націоналістична концепція національної громади

Політичні критерії вибору

Глобальна і національна влада: проблема національного народовладдя

Мистецтво розуміння

Розділ ІХ. Націософська (національно-екзистенціальна) герменевтика як методологія тлумачення національного буття

До оновленої землі: візії Тараса Шевченка

Іван Франко і проблема української державності

Христологія і псевдохристологія

Методологічні аспекти вивчення українського націоналістичного руху: національно-екзистенціальна перспектива

Розділ Х. Національно акцентовані особистості

Розвиток національно-екзистенціальної методології: роль Василя Іванишина

Над томом Скунця

Пастир українськості

Шлях до співбуття: національно-екзистенціальний тип гуманітарного мислення в україноюдаїці Мартена Феллера

Туга за героїчним Джона Толкіна: епістолярний аспект

Бездомний сумнів і камінь вигнання Едварда Саїда