Нова видавнича серія до 140-річчя Дмитра Донцова
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 29 Чер 2023 в 21:57
Нова видавнича серія до 140-річчя Дмитра Донцова
Щойно побачила світ книга вибраного видатного українського політичного мислителя Дмитра Донцова (1883 – 1973) «Підстави нашої політики та інші праці» (Тернопіль: Видавництво «Крила», 2023. 384 с.). Редактором, упорядником, автором передмови і коментарів виступив дрогобицький науковець Олег Баган, який і розповів нам про новий видавничий проєкт докладніше.
– Це видання приурочене нинішньому ювілеєві Дмитра Донцова – 140-річчю від дня народження – і водночас воно відкриває нову видавничу серію «Націоналізм», яку спільно заснували тернопільське видавництво «Крила» і Науково-дослідницький центр ім. Д.Донцова, який діє при Мелітопольському державному педагогічному університеті ім. Б.Хмельницького (керівник – доктор історичних наук Олександер Ситник). Зараз, як відомо, цей університет через російську окупацію перебуває в евакуації, тож символічно, що Д.Донцов, уродженець Мелітополя, і університет із його рідного міста продовжують ідейну боротьбу з Москвою.
Створено за головування Олега Багана наукову раду серії, яку склали відомі дослідники правої, націоналістичної думки в Україні: Микола Веґеш (Ужгородський національний університет), Віктор Ґудзь та Олександер Ситник (МДПУ ім.Б.Хмельницького), Петро Іванишин (Дрогобицький державний педуніверситет ім. І.Франка), Олександр Музичко (Одеський національний університет ім. І.Мечникова), Михайло Романюк (львівський Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України) та Ірина Фаріон (НУ «Львівська політехніка»). У цій серії плануємо видавати твори знакових авторів українського й світового націоналістичних рухів з тим, щоб актуалізувати цю, в Україні ще мало вивчену й розтлумачену, ідейну спадшину.
Книга сформована так, щоб дати чітке уявлення сучасному читачеві про набір головних націософських, політичних, ідеологічних, культурологічних ідей Дмитра Донцова в період творчості 1920-х років. Це був найяскравіший період його діяльності і творчості, коли він, переїхавши з еміграції до Львова, очолив авторитетний журнал «Літературно-науковий вістник» і організував довкола нього велику когорту ідейно-творчих особистостей. Ще 1920-го року у Відні Д.Донцов, підбиваючи підсумки щойно відгримілої Національної Революції 1917 – 1920 рр., написав свою класичну працю «Підстави нашої політики» (1921). У ній він висловив так багато глибоких і вічноцінних думок, сформулював цілу вервицю стратегічно важливих для нації завдань, визначив напрямні української геополітики, актуальні до сьогодні, осмислив причини поразки Національної Революції і дав концептуальну критику світоглядних засад ліберал-соціалізму, через які українці кілька десятиліть програвали в своїх історичних змаганнях. Усі ці характеристики зробили «Підстави нашої політики» «біблією» покоління українських націоналістів міжвоєнної доби. Ці фактори, а ще стилістична довершеність книги, її моральна сила, багатство інтелектуального матеріалу, роблять її «настільною», класичною книгою для всіх українських політологів, націологів, філософів та культурологів.
Особлива актуальність цієї книги Д.Доцова виявляється в тому, що це була перша українська масштабна, цілісна праця, ідеологічно націлена на всеохопну критику Росії як цивілізації. Автор блискуче аналізував російську ментальність, культуру, літературу, політичні традиції і переконливо доводив, що російський суспільний ідеал завжди був зорієнтований на тупу деспотичність в усьому (традиція монгольської Орди, успадкована Московією в Середньовіччі), на соціальну отарність, на грубий матеріалізм (тому комунізм за часів СРСР, з його сліпим культом матерії й економічних стосунків, був лише виквітом російської душі, а не запозиченням західних ідей). Д.Донцов першим в Україні, а великою мірою і серед політичних аналітиків всієї Середньої і Східної Європи, збагнув ту химерну сутність російського ідеологічного мислення, за якою ідеї радикально правих ідеологів слов’янофільства й «Чорної сотні» майже фантастично змішувалися з ідеями радикально лівих фанатиків – анархістів і большевиків. Цю гримучу суміш ми побачили і в сучасності, скажімо, в діяльності та філософії націонал-большевика Едуарда Лімонова чи Владіміра Жириновського і його абсолютно дикої за ідеями партії ЛДПР.
Водночас книга Донцова розбивала підґрунтя українського русофільського руху та його ідеології, який був завжди чисельним в Україні через ментальність малоросійства. Апостолом цього руху він визначив видатного мислителя й науковця, культурника й публіциста Михайла Драгоманова. Тому саме від цієї книги бере свій початок українська системна антидрагоманівська ідеологія, яка допомогла у 1920 – 1930-х рр. виробити в українстві чіткі параметри націоналізму та прищепити моральний імунітет цілим поколінням на Західній Україні та в еміграції проти москвофільства. Д.Донцов поставив чіткий імператив перед нацією: або вироблення нової героїчної свідомості, або деградація і смерть (розділ книги «Месники дужі»). Покоління вольових націоналістів на чолі з Євгеном Коновальцем, лідером УВО, вибрало перше і навіки уславило себе подвигом і прикладом ідейної звитяги.
Книга «Підстави нашої політики» особливо актуально читається в контексті нинішньої російсько-української війни. Стає очевидним, що якби українські еліти засвоїли ідеї Д.Донцова доглибинно, то ми б не мали такої страшної пастки легального москвофільства, яке поширювалося в Україні і під виглядом «націонал-комунізму» в 1920-і рр., і під виглядом совєтської ідеології 1930 – 1980-х рр., і під виглядом різноманітних проросійських середовищ 1990 – 2010-х рр. (від Л.Кучми до В.Януковича і В.Медведчука).
Праця «Підстави нашої політики» доповнена найкращими статтями й есе Д.Донцова 1920-х років: «Політика принципіальна і опортуністична», «До старих богів!», «Bellua sine capite», «Симон Петлюра», «Патріотизм» і націоналізм», «Keep smiles!», «Проблема поколінь», «Єдине, що є на потребу», «Нині і вчора», «Сансара», «До міст!», «Американізм». Сукупно усі ці праці дають змогу сучасникові зрозуміти настроєність та головні принципи вольового націоналізму, його філософію життя. Самого великого Автора ми бачимо в апогеї його гострозорості, дотепності, неймовірно влучної критичності, широти узагальнень та яскравості націотворчих героїчних візій. Він – глибокий традиціоналіст, переконаний окциденталіст, величний стратег, тонкий знавець людської психіки, вмілий інтерпретатор мистецтва і літератури, навчитель перемагати й діяти. Сама ритміка його мови вчить бути рішучим і наступальним, відданим і піднесено-шляхетним.
Додам, що всі праці передруковані із 10-томного видання «Вибраних творів» Д.Донцова (Дрогобич-Львів, 2011 – 2016), яке в текстологічному плані було побудована на принципах органічної передачі всіх особливостей мови Автора, з дотриманням норм традиційного українського правопису.
Вартує відзначити поліграфічну якість видання, гарне макетування (виконавець – Остап Рудяк), лаконічну, але промовисту і стильну обкладинку (виконавець – Олексій Чорноморець). У книзі вперше в паперовому варіанті надрукована маловідома фотографія Д.Донцова зі студентських літ в Санкт-Петербурзі (можливо, 1900-го року).
