ЙОНАС ЖЯМАЙТІС – ГЕРОЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ ЛИТОВСЬКОГО НАРОДУ

Роман Кухаренко

 

ЙОНАС ЖЯМАЙТІС – ГЕРОЙ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ ЛИТОВСЬКОГО НАРОДУ

 

У ХХ столітті литовцям, на відміну від українців, вдалося відновити свою державність. Незалежна Литва проіснувала трохи більше 20 років, і совєцьким окупантам так і не вдалося стерти цей період з історичної пам’яті литовського народу. Так само як не вдалося знищити литовську мову – одну з найдавніших живих мов світу, яка нині поряд з санскритом, давньогрецькою і латиною широко використовується у лінгвістичних дослідженнях. До речі нещодавно вчені зробили цікаве відкриття: кордони електромагнітних полів у Литві пролягають якраз по межам діалектів литовської мови. Якщо ж, наприклад, подивитися на мапу України і почитати статистику, то в око впадає, що найбільша захворюваність на СНІД, алкоголізм, наркоманію, а також величезна кількість правопорушень, припадає якраз на найбільш зденаціоналізовані і люмпенізовані регіони, де антиукраїнські сили зараз завзято рвуть усі задні місця за «регіональний статус російської мови». Є над чим поміркувати чи не так?

Але це ми відволіклися від нашої теми. Лаврентій Берія у своїй доповідній записці у президію ЦК КПСС від 8 травня 1953 року писав: «Поряд з терористичною й диверсійною діяльністю, націоналістичне підпілля в Литві проводить широку антисовєцьку пропаганду серед населення, поширюючи газети, брошури й листівки, які друкуються в нелегальних друкарнях, на ротаторах і друкарських машинках по декілька тисяч примірників. Нелегальна газета «Голос волі» виходить щомісяця. Цього року, зокрема, уже видано чотири номери цієї газети, у яких висвітлюються внутрішні проблеми Литви, наводиться інформація, яка надходить з антисовєцьких радіопередач «Голосу Америки» та «Бі-бі-сі», і містяться заклики до активізації боротьби з совєцькою владою з метою відторгнення Литви від Совєцького Союзу.

Організації націоналістичного підпілля настільки знахабніли, що для забезпечення учасників своїх банд продовольством, одягом і коштами обкладають «податками» не тільки громадян, але навіть колгоспи, а також грабують магазини й склади, що належать кооперативам, радгоспам і колгоспам. Причому особам, які співчутливо ставляться до націоналістичного підпілля, видаються спеціальні квитанції про кількість вилученого у них продовольства, одягу й коштів, у яких зазначається, що вони можуть бути пред’явлені для оплати в майбутньому «законному» уряду Литви.

Націоналістичне підпілля з 1949 року очолюється так званою «Радою союзу борців за визволення Литви», керівником якої є колишній капітан генерального штабу литовської армії Жямайтіс».

Хто ж цей Жямайтіс, з яким 9 років не могли впоратися сталінські опричники? І це в маленькій Литві, яка не має ані гір, ані непролазних джунглів….

У історії Литви постать Йонаса Жямайтіса займає таке саме місце як у нас – Романа Шухевича, та й доля цих непересічних особистостей виявилася багато в чому схожою.

 

* * *

Йонас Жямайтіс народився 15 березня 1909 року у м. Паланга, у родині збіднілого службовця графа Фелікса Тишкевича. Пізніша його родина переїхала до м. Ломжаса, де малий Йонас розпочав навчання у польській гімназії, опанувавши польську мову. Там сім’я Жямайтісів буда заскочена Першою світовою війною. Через декілька років через важке матеріальне становище родина вирішила переселитися в м. Расейнюс.

Закінчивши навчання в гімназії, Йонас вступив до Каунаського військового училища – юнак вирішив стати артилерійським офіцером. 6 жовтня 1929 року його мрія втілилася в життя, йому було присвоєно звання молодшого лейтенанта, а 23 листопада і лейтенанта.

У 1936 році він склав конкурсні іспити і був направлений у Францію для навчання у артилерійській школі. Після закінчення навчання 1938 року, він повернувся на батьківщину і був призначений у 1-й артилерійський полк командиром роти.

Невдовзі йому було присвоєно звання капітана і нагороджено медаллю Незалежності. Згодом капітан Жямайтіс продовжив службу у 4-у артилерійському полку в м. Шуляй.

30 серпня 1940 року народний комісар Литовської ССР наказав переформувати «народне військо» у 29-й корпус красної армії. Й. Жямайтіс потрапив у 617-й артилерійський полк 184-ї дивізії і був призначений начальником навчальної частини.

Хоча в краю і панував похмурий настрій, але життя Йонаса осяяла 17-річна Єлена Вальоните, з котрою він невдовзі одружився. Згодом він подав у відставку зі служби.

В серпні родина переїхала до Каунаса, де Жямайтіс влаштувався на роботу в управління енергетики техніком з торф’яних розробок. В грудні 1941 року в нього народився син Йонас-Лаймутіс.

Через три місяці Каунас був окупований німцями і родина через матеріальні труднощі в березні 1942 року переїхала на малу батьківщину Й. Жямайтіса, де він почав працювати керівником сільськогосподарського кооперативу.

1943 року шілювський вікарій Антанас Казлаускас запросив Йонаса Жямайтіса вступити до повітового комітету, в якому гуртувалися патріотично налаштовані литовці.

1944 року генерал Повілас Пляхавічус зорганізував повітову самооборону, в якій Жямайтіс був призначений керівником 310-го батальйону. Німцям про це донесли, але Жямайтісу вдалося уникнути арешту, відтак розпочалося його нелегальне життя. 1945 року Йонас Жямайтіс був призначений головою Жебенкського штабу самооборони. Його любили і поважали селяни. Він умів розрадити, надихнути, а іноді і розсмішити дотепним жартом.

У травні 1947 року Жямайтіса обрано командиром округу. Розуміючи важливість друкованого слова, він налагодив поширення інформації. В листівках литовців закликали до розбудови партизанських структур і відмовляли від будь-якого співробітництва з окупаційною владою.

В травні 1948 року відбулося організаційне переформування партизанських загонів, внаслідок якого Жямайтіс був призначений командиром партизанського округа північної Литви.

Партизани змінили тактику. Вони відмовилися від єдиного оперативного керівництва. Окремі загони сталі діяти автономно, що дуже утруднювало роботу МГБ, тому що роз’єднаність зменшувала уразливість окремих вогнищ повстання. Звичайно на операції партизани виходили групами по два-три бійці. Бій великими групами допускався тільки у випадках гострої необхідності. Чисельність загонів стала не більше двадцяти осіб. Польові партизанські командири вимушені були відмовляти багатьом добровольцям, щоб не збільшувати чисельність загонів, що б потягло за собою зниження їх мобільності. Війна набула затяжного характеру.

Багато повстанців перебували на легальному становищі: до сутінок вони «будували комунізм», а з настанням ночі брали до рук зброю і знищували окупантів та місцевих комуняк.

1949 року Жямайтіс зосередив у своїх руках командування усіма партизанськими військовими силами та антисовєцьким підпіллям у Литві. Він був обраний головою президії Ради союзу борців за визволення Литви, яка ухвалила політичну декларацію, котра проголосила РСБВЛ найвищим керівним органом Литви, який зосереджує усю політичну та військову владу і веде збройну боротьбу за відновлення самостійної демократичної Литовської республіки. Йонаса Жямайтіса було обрано головою президії РСБВЛ і присвоєно звання генерала. Під його безпосереднім керівництвом розроблялася подальша стратегія і тактика національно-визвольної боротьби.

Велика кількість військових операцій окупантів закінчувалися нічим. Тоді рішенням командування МГБ було наказано розширити діапазон антипартизанських заходів і не обмежуватися тільки воєнними діями. Був створений спеціальний відділ, який займався пропагандою та агітацією серед місцевого населення, а також провокаціями, залякуваннями, поширенням неправдивих чуток, які б змушували партизанів робити акції, заздалегідь приречені на поразку.

Тяжкі побутові умови, велика нервова напруга підірвали здоров’я Йонаса Жямайтіса. У грудні 1951 року він важко захворів.

30 травня 1953 року зрадник виказав окупантам місцезнаходження бункеру, у якому переховувався Жямайтіс. Через бійницю емгебісти кинули у бункер 2 гранати зі снодійним газом, щоб запобігти можливому самогубству партизанського генерала. Жямайтісу вдалося втекти, але через кілька днів його було заарештовано.

На вимогу Лаврентія Берії Жямайтіса доставили у Москву. Під час слідства Йонас Жямайтіс категорично відмовився каятися «перед трудовими народом» і співпрацювати з окупантами. 1 червня 1954 року він був засуджений до смертної кари і розстріляний в Бутирській тюрмі 26 листопада 1954 року.

Лише після отримання Литвою незалежності Жямайтіса було належно ушановано. 1995 року про нього був знятий документальний фільм «Четвертий президент». Посмертно Йонас Жямайтіс був нагороджений орденом і йому було присвоєно звання бригадного генерала литовської армії.

Національному герою Литви споруджено пам’ятник.

 

http://banderivec.ho.ua/index.php?page=pages/zmist5/zmist509