Із шармом раба

Михайло Угерський

Із шармом раба

Учора, коли український уряд сердито оголошував нові санкції російським кетчупам і мармеладу, пригадався чомусь Степан Бандера і його націоналістична концепція визвольної війни. До речі, війни проти набагато страшнішого ворога, ніж Путін, – сталінської Москви. Йдеться про ключове опертя  народу, що бореться із загарбником, на власні сили. На жаль, цього в принципі не спроможні зрозуміти наші рабодухі правителі – слуги власної бездонної кишені і водночас архетипне втілення отих “няньків, дядьків отечества чужого” (за Т.Шевченком). Перед телекамерами, грізно насупивши бровенята, називають Росію “ворогом”, “агресором”, “окупантом”, а насправді поводяться із нею як із гаряче улюбленим “старшим братом”. Звідси й фактично однобічні оголошені “перемирʼя”, й неоголошене заохочення повзучого захоплення московитами та їх терористичними наймитами Донбасу, й офіційна та неофіційна торгівля з країною-окупантом і багато іншого. І все це під схвальні покивони “західних партнерів” і розпачливі розведення білими ручками: “А що ми можемо вдіяти?..”. Дійсно, що? Не воювати ж. Не боротися… Ментальність і шарм раба не дозволяють цього робити. Господарям треба подобатися. Учора навіть відмовилися від адекватного симетричного заходу: заборони транзиту територією України російських товарів. Бо, бачте, – “міжнародна торгівля”, “міжнародні правила”, “міжнародні угоди”… А українські полонені й окуповані громадяни нехай і далі конають під бандитською владою російських сепаратистів… С.Бандера учив мислити і діяти інакше. Правда, у нього не було цього лискучого шарму раба.