Ірина Фаріон: «Не бути рабами чужого»

Автор: . 25 Бер 2024 в 23:50

Ірина Фаріон: «Не бути рабами чужого»

(Про філологічну подію з глобальним підтекстом)

           22-го березня в головному корпусі Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка відбулася презентація книги відомого мовознавиці й громадської діячки Ірини Фаріон «Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті» (Львів, Свічадо, 2023, 716 с.), яку вона підготувала підготовлену разом із Галиною Помилуйко-Недашківською та Анною Бордовською. Акція відбулася в рамках Всеукраїнської наукової конференції «Націософія Василя Іванишина і парадигми націотворення в українській літературі та культурі».

          Як наголосив у вступному слові модератор зустрічі Олег Баган, сила філологічних розвідок Ірини Фаріон насамперед полягає в тому, що вони покладені на духово-філософський ґрунт ідеології націоналізму, правої політичної філософії.

         Книга «Англізми і протианглізми» є викликом супроти глобальної шкідливої тенденції, яка охопила нинішню українську масову свідомість і культуру  –  повсюдне й безглузде застосування англійських слів в українському мововжитку. Ця тенденція започаткувалася в Європі ще в кінці ХХ ст. і набрала шалених обертів у нинішній час. Особливо дошкульну й руйнівну загрозу відчувають романські й слов’янські мови, яким є чужими твірна й артикуляційна основи англійської мови.

        Ірина Фаріон у звичній для себе легкій і дотепній манері розповіла про концепцію книги, прокоментувала її складні моменти філологічного змісту. Її виступ був щедро «приправлений» влучними цитуваннями класиків, ідеологічними розмислами, пекучими фактами із власного життєвого досвіду. Відтак тлумачення проблеми запозичень з англійської мови переросло в націософську розмову про істини національної гідності й свободи, про закономірності розвитку культури й національної свідомості.

        Англобарбаризація (термін Ірини Фаріон)  –  це сліпе, морально холуйське, безглузде запозичення чужих слів, яке приносить естетичну й духову калічність в національний простір кожного народу. На жаль, в Україні цей ганебний процес підсилений явищем зовнішнього тиску нашої держави (ненаціональної в своїй суті), яка приймає все глобалістичне, а значить англомовне, як обов’язкове, і тому примусово нав’язує масове використання англійської мови, зокрема змушує науковців друкувати статті англійською мовою, читати лекції англійською (навіть з української філології), публікувати наукові статті в спеціальних англомовних журналах системи Скопус і Веб оф Сайнс. Такий тиск порушує елементарні людські й громадянські права науковців.

          Зараз в Україні виникла реальна загроза порушення внутрішньої системи української мови через масове проникнення в неї неорганічних слів. У книзі «Англізми і протианглізми» подано понад сотню прикладів, як англійські слова можна легко замінити українськими   –  і від цього ми всі тільки виграємо, бо отримаємо нові відтінки власних, глибоких національних понять, нові форми слів і цілих фраз.

          Англобарбаризація гальмує внутрішній розвиток кожної мови, оскільки робить її носіїв пасивними, нетворчими. Коли з’являються нові поняття та явища, то кожна нація повинна виробляти з багатств власного кореня нові лова для означення цих понять і явищ, а не сліпо запозичувати чуже. Таким був головний висновок мовознавці, яка зуміла перетворити свою наукову творчість на емоційний та моральний феєрверк для тисяч і тисяч людей всієї України: раз у раз готуючи несподівані культурологічні проєкти, видаючи вибухові книжки, гуртуючи різних людей довкола націотворчих акцій та ідей.

Рубрики: Наука і національне буття