Ідеологія національного наступу

Олег Баган

Ідеологія національного наступу

         Щойно побачило світ нове видання: Дмитро Донцов. Націоналізм та інші праці / Упорядник і редактор Олег Баган. Тернопіль: Крила, 350 с.

        Це вже третя книга в серії «Націоналізм», інші дві: «Підстави нашої політики та інші праці» (2023) і «Дух Росії та інші праці» (2024).

        Як і дві попередні, ця збірка укладена так, щоб, подаючи центральний твір автора, доповнити його «супутніми» працями, які допомагають глибше розкрити атмосферу часу його написання та передати повніше ідеологічний контекст.

       Вітак до книги, крім трактату «Націоналізм», увійшли ще такі знакові статті та есе Д.Донцова: «Нарід-бастард» (1917), «Агонія одної доктрини» (1924), «Церква і націоналізм» (1924), «Замість відповіді» (1925), «Imponderabilia» (1925), «Що таке націоналізм?» (1927), «Що таке нація?» (1937). Усі вони передруковувалися тільки один раз у виданні: Донцов Д. Вибрані твори: У 10 тт. / Упоряд. і ред. О.Баган. Дрогобич-Львів, 2011-2016.

       Стаття «Замість відповіді» передруковується вперше. Це була відповідь Д.Донцова на запитання редакції празького молодіжного націоналістичного часопису «Студентський вісник». Вона дуже жвава та цікава за способом мислення, дає уявлення, які настанови давав Д.Донцов молоді у відповідальний час, коли поставало нове, якісно відмінне, наступально-войовниче покоління українців в еміграції та Західній Україні.

       Трактат «Націоналізм» (1926) був написаний як спроба дати позитивну моральну та ідейну інтенцію в український світ, який загруз в аполітичності, примітивній просвітянщині, ментальному комплексі провансальства, тобто політичної короткозорості, фатального пацифізму та автономізму.  Цим твором Д.Донцов завершив ідейну переорієнтацію українського суспільства з лівих, соціал-демократичних, та ліберально-демократичних, позитивістсько-раціоналістичних,  принципів на ідеологеми правого традиціоналізму й волюнтаризму. Цей інтелектуальний процес розпочався ще на початку ХХ ст. У різних аспектах його здійснювали Іван Франко (особливо у статтях «Одвертий лист до галицької української молодежі»(1905) та «Суспільно-політичні погляди М.Драгоманова» (1906), В’ячеслав Липинський та галицький літературний критик Микола Євшан. Від 1913 р. найяскравішим речником правих ідей став Дмитро Донцов.

       Власне, у трактаті «Націоналізм» представлена широка панорама критики ідейних засад світоглядного матеріалізму та раціоналізму, тобто соціалізму і лібералізму. У цьому плані ця праця є класичною, оскільки дає змогу кожному розібратися в цій проблематиці.

         Водночас Д.Донцов вперше так широко й творчо увів в українське політичне мислення філософські ідеї ірраціоналізму та ідеалізму А.Шопенгауера, Й.Фіхте, Т.Карлайла, Е.Гартмана, Ф.Ніцше, Ґ.Зимеля, М.Шелера, Ґ.Лебона, М.Баре, Ш.Мора, Ґ.Фереро, Ґ.Моска, В.Парето, М.де Унамуно, О.Шпенґлера та ін. Тож перед українцями світова історія постала як вічний світ змагань, романтики, героїки, аристократичної творчості духу, замість теорії понурого соціального поступу. Цивілізація Окциденту постала в образі зусиль арійських народів, перейнятих духом готики і фаустівського горіння. Замість філософії практичних розрахунків, нагромадження капіталу, задоволення примітивних інстинктів (матеріалізм), замість філософії соціальних реформ, культу плебсу, віри в соціальний прогрес (лібералізм) прийшла ідеологія героїчних візій, войовництва та шляхетства. У такий спосіб Донцову вдалося радикально вплинути на свідомість молодого покоління, майбутніх членів ОУН і учасників УПА. Без цього інтелектуального «перевороту» український героїчний націоналізм 1930-1940-х років не розвинувся би в такому вигляді, як він себе утвердив тоді.

         Стаття «Нарід-бастард» вперше радикально поставила проблему національної недоформованості українства. Вона, закономірно, викликала бурю в українській пресі у 1917 р. і Донцову довелося писати ще одну статтю з такою ж назвою, доводячи правоту своїх поглядів. Її головна мета – показати слабкість української нації перед викликами історії, змусити еліти до кардинальної перебудови засад національного руху та розвитку наступальних ідей, що невдовзі потвердили історичні події. До сьогодні цей твір є чудовим прикладом чесної і відвертої розмови про ментальні вади нації.

        У статтях «Агонія одної доктрини», «Церква і націоналізм», «Imponderabilia», «Що таке націоналізм?», «Що таке нація?» Донцов з різних боків тлумачить філософеми ірраціоналістичного змісту. Пояснює роль Церкви в національному бутті, яка має бути дієвим чинником зростання національної активності, а не тільки вдаватися до плекання суспільної всетолерантності; виводить роль підсвідомих елементів в національному житті; показує, як всілякі теорії «інтернаціоналізму» є лише прихованими формами гегемонізму та імперіалізму, наприклад, в російських комуністів; осмислює вольові сутності нації.

          У такому «комплекті» нове видання є вельми концептуальним і зручним «посібником» з історії розвитку українського націоналізму, розрахованим на різні категорії читачів.