Європавучки

Автор: . 06 Лют 2016 в 23:45

Женя Гицель

 

Європавучки

(памфлет)

 

Люблю лібералів! За ними цікаво спостерігати. Ліберально зорієнтовані індивіди, як і всі духовно ущербні, мають на диво хижацьку натуру. А замкнені у певні соціальні структури чи колективи – поводяться ну чисто, як ті павучки у банці: хто кого. Як не зʼїсть, то щось повідкушує. Як не обкраде, то облає. Як не обмане, то висміє. Такі у них ігри. Тому й цікаво.

Щойно встигла країна оговтатись від зникнення великої суми грошей з рахунку “Громадського” ТБ разом із чесним та прогресивним єврожурналістом Ромком Скрипіним. (Не щастить бідним “громадянам”: то Княжицький їх на ТВІ обманув, то тепер Скрипін обікрав… Чисто кара Божа! А так гарно – і головне двомовно! – почали всіх повчати братолюбія: до сепаратистів, християнофобів, нігілістів, космополітів…) Аж тут наш неоколоніальний колгосп облетіла нова новина і то значно вищого штибу: знову розбушувались верховні павучки-євроінтегратори. В ігровому матчі із великим призовим фондом – влада над країною – зійшлися президентська та премʼєрська команди (ну й олігархи за кулісами). А далі – тільки встигай за розвитком подій.

Ігровий процес запустив у середу міністр економрозвитку Айварас Абромавичус. Чистою малоросійською мовою, як справжній український посадовець, він не лише озвучив своє подання у відставку, а й при цьому звинуватив усіх, кого міг, у корупції (перед тим він її, на жаль, не бачив): друга президента Ігоря Кононенка, кума президента Віктора Шокіна, рикошетом дісталось і премʼєру Арсенію Яценюку… Заява ця стурбувала девʼятьох послів євроатлантичної зони і вони, як повноважні представники євробожків, котрі хочуть повністю контролювати наших європавучків, висловили свою традиційну “стурбованість”, похвалили сера Айвараса за професійне “приведення України у відповідність до вимог програми МВФ” та застерегли, “аби українські лідери відкинули свої дріб’язкові розбіжності” та “активізували проведення необхідних реформ”. У перекладі на українську це означає: щоб владоможці покинули гризтися і швидше перетворили Україну у чисто прозахідну державку – євроколонію.

Першим зреагував премʼєр і в парламенті звинуватив депутатів у всіх негараздах. Спікер Гройсман прийняв виклик і гостро перекинув вину на уряд. Один – один.

Потім премʼєр переконав чотирьох міністрів, котрі задовго перед тим подали у відставку (начебто на знак боротьби з корупцією в уряді), відкликати свої заяви. Один – два.

Зате президентська команда успішно запустила у Верховній Раді та суспільстві ідею звіту уряду й обговорення можливих кандидатів на посаду премʼєр-міністра. Два – два.

На черговому шоу ледве не стався конфуз. Коли один відомий євроінтегратор не зовсім традиційної орієнтації, борець із неправильною корупцією (правильну, як твердять злі язики, він чомусь не чіпає) і за сумісництвом християнофоб озвучив імена трьох імовірних премʼєрів-спасителів (усі чомусь із президентської команди) – Саакашвілі, Яресько, Гройсман, – то йому зненацька заопонував найрадикальніший з усіх депутатів-радикалів: “А українцям десь місце найдеться у цій компанії? А куди українців дівати?”. За що був толерантно окреслений чисто по-євромалоросійському: “Ето пєщєрний шовінізм! Ето нацизм!”. Ну, дійсно, де ж то видано, щоб українці мали якісь права на владу в Україні? Чого захотів!

Європавучки, як бачимо, розпаляються. Гра стає все цікавішою і то на різних рівнях… Правда, чи буде користь від цієї гри престолів і від перемоги одних європавучків над іншими для України – велике питання…

Рубрики: Памфлети