Економіка – не самоціль

Автор: . 17 Лют 2016 в 20:03

Домінік Веннер

 

Економіка – не самоціль

 

Економіка – не самоціль. Це – один із найважливіших елементів життя суспільств, але лише один елемент. Вона не є джерелом чи поясненням розвитку людства. Вона – причина чи наслідок. Пояснення історії слід шукати у психології народів, їхній енергії та політичних чеснотах. Економіка повинна підкорятися політичній волі. Варто лише цій волі зникнути – а саме в цьому полягає особливість ліберальних режимів – і економічні сили, відпущені на свободу, приведуть суспільство до анархії. Тому величезна проблема економіки полягає, безумовно, в націоналістичній революції.

Смертельною «національною» помилкою було б заперечувати важливість чи зовсім позбутися цього за допомогою одного «чарівного» слова, що в тій же мірі припускає плутанину та заперечування, як і, наприклад, вираз «спільність інтересів». Капіталістичний лад створив штучний світ, до якого людина не може пристосуватися. Окрім того, народ експлуатує нечисленна каста, яка монополізувала всю владу і прагне до світового панування. І, нарешті, капіталістичний лад приховує за безліччю нових слів застарілу концепцію, наслідки якої вимушена витримувати економіка. Ці критичні вислови також дослівно можна віднести й до комуністів. Висновок про непристосованість людини до світу, який більше не призначений для неї, є, як ми бачили, політичною проблемою.

Технічний та економічний розвиток не знаходить власного виправдання в самому собі; виправдання залежить від його використання. Нова Держава має підпорядкувати економіку своїм цілям, перетворити її на знаряддя нової європейської весни. Створити просвітницькі цінності, виготовити зброю необхідної потужності, поліпшити якість життя населення – такими будуть його цілі. Саме в повній переробці структури підприємства (ми зараз говоримо тільки про підприємство з фінансовим або аналогічним капіталом, а не про невелике сімейне підприємство, яке слід зберегти, і в якому відсутня така проблема) і загальній організації економіки полягає засіб руйнації непомірної влади технократичної касти, припинення експлуатації робітників, встановлення справжньої справедливості, приходу до економічної істини та правильного функціонування. За капіталістичного ладу, так само як і за комуністичного, підприємство є виключною власністю фінансового капіталу в першому випадку і державного капіталу – у другому. Для найманих робітників, незалежно від того чи належать вони до керівного складу або простих робітників, результат завжди один: їх обкрадають, а цінності, вироблені їхньою працею, поглинає капітал. Таке сприятливе становище дає капіталу повну владу над підприємством, а саме, управління й керівництво, хоча ця влада є зовнішньою і спрямована передусім на отримання фінансового прибутку, іноді навіть шкодячи виробництву або самому підприємству.

Відоме висловлювання Прудона «Власність – це крадіжка!» має в нашому випадку буквальне значення. Скасування присвоєння – ось справедливе рішення, яке покладе початок створенню спільного підприємства. У цьому випадку капітал посяде належне йому місце елемента виробництва, поряд із працею. Вони обидва братимуть участь із владою, пропорційною їхньому значенню на підприємстві, в призначенні керівництва, економічному управлінні та отриманні реального прибутку. Така революція на підприємстві стане частиною нової організації економіки, що спирається на професію та регіональне географічне середовище. Ліквідуючи паразитів разом із владою багатіїв, така революція створить сукупність посередницьких частин. Для цих нових структур, які зможуть легко інтегруватися в Європі, найкращим визначенням стане вираз «органічна економіка.

 

Домінік Веннер, «За позитивну критику», 1964.

http://zentropa.net/teksty/ekonomika-ne-samotsil.html

Рубрики: Традиція право-консервативної думки