До «таємниць» зовнішньої політики України
Автор: Центр ім. Д.Донцова. 25 Лип 2023 в 20:09
Василь Лаптійчук (політолог, Київ)
До «таємниць» зовнішньої політики України
Ну, може не самої З.П., а її адміністрування.
Скільки існує МЗС, стільки там існує проблема «немає кадрів»; скільки існує зовнішня політика (не як політика, а як адміністративна сфера, бо політики, як це є в інших країнах, у нас ніколи досі не було), стільки в України «не вистачає послів». Відповідь – і вона є лакмусом якості й живучості української державності – лежить на поверхні і б’є справжнім дуплетом:
1. Кадрів в МЗС завжди «не вистачало» не тому, що ніхто не хотів туди йти працювати (сотні випускників лише в ІМВ КНУ), а тому, що в МЗС ніколи не брали «просто так», без дзвоника або особистого прохання, – по-іншому – «не положено». Успішний випускник ІМВ з рідкісною мовою міг пройти в МЗС успішне стажування, але без дзвоника чи чийогось особистого інтересу його туди не брали. Міністру завжди треба була сотня вакансій (краще – більше), аби задовольнити кожного важливого батька й зробити його дитину “дипломатом”. Причина – відсутність у країни зовнішньої політики, за якої в МЗС, взагалі, може бути напівпорожньо, і це ні на що не вплине, і те, що буцім-то робота дипломатом вважається дуже престижною. Насправді, це хибне уявлення, й пішло воно з СРСР, коли дипломат – це була людина, яка могла виїжджати за кордон і навіть жити там якийсь час.
2. Та ж сама історія з послами. Їх роками не призначають не тому, що в країні немає нормальних дипломатів чи чиновників, взагалі, а тому, що в особи, яка призначає посла (і/або його наближеної персони) не вистачає для цієї посади особистих друзів і тих персон, яким треба якось гарно подякувати. Не призначати ж «аби кого». Крім того, посаду посла десь тримають, наприклад, для прокурора чи міністра, якого треба звільнити, але не обідити. Причина – та ж сама: відсутність у держави зовнішньої політики, коли є там посол, чи немає, в принципі, байдуже.
Буде зовнішня політика, будуть і дипломати і посли.
