Дмитро Донцов «Вибрані твори» Том 10 «Твори різних періодів»: «РОЗУМНЕ СЛОВО» ФАРИСЕЇВ

«РОЗУМНЕ СЛОВО» ФАРИСЕЇВ

[Надруковано у виданні:Донцов Д.Вибрані твори у 10-ти т. Т.10: Вибрані твори / Упоряд., ред., автор передм. О.Баган.  –  Дрогобич-Львів:ВФ”Відродження”, 2016]

 

 

…А розумне ваше слово брехнею підбите.

Т. Шевченко

 

Фарисеї – це невмируща каста, яка особливо вбивається в силу, коли суспільність розкладається. Існувала вона не лише перед двома тисячами літ у Палестині, існує й тепер у СССР, Европі, Америці.

Христос називав їх «безумцями» й «сліпими вождями», лицемірами, побожними назверх, а «всередині повними всякої нечисти». Деінде називає їх «дітьми диявола», а останнє слово по-грецьки значить ошуканець, брехун. У СССР, цебто в компартії, брехня панує повсюди. По цей бік залізної заслони є це укрита сила, яка намагається щойно накинути своїй спільноті власну концепцію життя, своє «Вірую» на місце великих традицій Окциденту, Москви ж бояться і подивляють її. Те, що в христи-янському Окциденті йде невсипуща акція тих укритих сил, які хочуть «рятувати» Захід співпрацею з комунізмом, бачать нині й сліпі. Дехто бачив цю акцію ще в 1917 році, коли деякі банкові доми в Америці («акули капіталізму») фінансували імпрезу Лєніна-Троцького з товаришами. Бачив це папа Пій XI перед останньою війною, за-стерігаючи «власть імущих», що «комунізм у самій своїй суті є фальшем, і що той, хто хоче рятувати християнську цивілізацію, не сміє співпрацювати з ним у жодній справі¹». Була це відважна, але, на жаль, знехтувана пересторога великодержавам Заходу не поборювати націонал-соціялістичного диявола союзом із большевицьким Вельзевулом, який загрожує сьогодні знищити християнський світ.

Коли ж така є ціль большевизму, то як пояснити факт, що фарисеї (так звані «де-мократи», соціялісти і «пацифісти») переконують західні маси, що свободу, циві-лізацію і світовий мир можна врятувати через співпрацю і мирне співіснування з найогиднішою тоталітарною тиранією? Хто дивиться не на фасаду, не на заяви тих фарисеїв, а бачить їхні укриті наміри, тому неважко відповісти на це запитання. Той бачить, що ці фальшиві пророки є невинні овечки лише назовні, а всередині вони – кровожерливі вовки (Матв. 7, 15). Той знає, що їм зовсім не залежить ні на свободі, ні на вірі, ні на культурі християнського Заходу, ані на мирі між народами, що зовсім инші цілі тих фарисеїв.

Бо коли рецепт тих солодкоязиких пророків – досягнути стабільности й миру у світі через співпрацю з комунізмом і Москвою – добрий, то чому чимраз глибше за-падається світ у провалля безконечних і безплідних вершинних і низинних нарад, тероризму, гарячих, теплих і холодних воєн? Чому йде невпинна пенетрація атеїс-тичного большевизму в нові й нові країни?

Широкі маси людности Заходу, спрагнені спокою, забави і зайняті гонитвою за грошима, вірять у можливість «мирного співіснування» з комунізмом, бо ця віра є їхнім «wishfull thinking»².

Инші вірять у цю можливість через туподумство і страх: «Better red, than dead»³. Але фальшиві пророки ведуть пропаганду за «мирне співіснування» з комунізмом

 

¹ Енцикліка про «Безбожний комунізм». – 19 березня 1937 p.

² Прийняття бажаного за дійсне (англ.).

³ Краще червоний, ніж мертвий (краще бути червоним, ніж мертвим) (англ.).

 

 

тому, що симпатизують йому. Бо прагнуть його перемоги над християнським Захо-дом. Тому всі їхні пишні, «розумні слова брехнею підбиті».

Вони кричать проти «підпалячів війни»? Але безупинно підсичують громадян-ську війну проти Салазара, проти генерала Франко, який перед Другою світовою війною врятував Европу від московського большевизму, проти грецької і англійської монархії. Вони навіть пробували (безуспішно) заздалегідь запрягти ще вільну Евро-пу в евентуальну війну проти Китаю в обороні СССР.

Вони проти тоталітаризму і европейського та американського «колоніялізму»? Але мовчки підтримують тоталітаризм і колоніялізм Москви.

Вони за демократію і проти «антидемократичного» режиму генералів? Але забу-вають про свій демократизм, коли тими генералами є «маршал» Тито або «маршал» Сталін.

Вони проти «антисемітизму»? Але раді йому, коли він звернений, наприклад, проти семітів-арабів.

Вони проти «гноблення народів» і за їхню самостійність? Але їх цікавить само-стійність народів Азії, Африки і Малої Азії. Що ж до самостійности християнських націй під тиранією СССР, то ці «демократи» радять їм пробувати мирним шляхом добиватися «свободи» в спільному «Союзі» і не думати про розподіл кріпосницької імперії.

Вони проти народовбивства, але лише в певних випадках, наприклад, коли його роблять Гітлер чи Гімлер, але не бачать його, коли його роблять Сталін, Хрущов чи Каганович.

Вони засадничо проти терору, але не тоді, коли його жертвами падають борці про-ти тероризму, як С.Петлюра, Є.Коновалець чи С.Бандера. У цих випадках «демокра-ти» займають не раз гостру поставу проти замордованих, а терористів вибілюють.

І навіть коли жертвою тероризму падає президент Кеннеді, фарисеї зараз же до-водять, що його вбили «праві екстремісти», не комуністи, хоч провина останніх до-ведена незбитими доказами.

Вони вдають із себе патріотів, але патріотизм уважають за «old fashion»⁴, прив’язання і любов до країни батьків, її традицій, віри, змагань – за щось старо-модне, яке має в інтересах миру поступитися місцем «ширшому» почуттю, інтерна-ціоналізму, турботам за інтереси «цілої людськости», справі об’єднання всіх білих, чорних, жовтих і брунатних у «союзі» народів (щось подібне до СССР), або «федера-ції» їх, або в хаотичній Вавилонській вежі, Об’єднаних Націях, де поволі збиранину націй хочуть обернути в централізовану деспотію зі «світовим урядом» фарисеїв.

Ці фальшиві пророки висувають на перший план журбу про матеріяльний добро-бут мас людности, про «цивілізування» їх, чужих і власних «недорозвинених», шля-хом преси, радіо, театру, літератури чи телевізії, але головні проблеми тої культури для фарисеїв – це турботи «малої людини», проблеми сексу, перверзій, гангстерства, «сall girls»⁵, бестіяльських муринських танців, дегенеративного мистецтва «еспан-ця» Пікасо, або «француза» Сартра, або «німця» Гохґута.

Фарисеї – пророки «гуманности», «людяности», але рідко коли в їхній пресі зна-йдете протест проти знущання з людей у країнах комунізму. Більше про терпіння чорних в Африці чи жовтих в Азії. Особливо ж їхня преса вміє мобілізувати так звану «громадську опінію» світу в обороні «гуманного трактування» шпигунів, зрад-ників своєї країни і їхніх «прибитих горем» дітей.

 

⁴ Старий фасон (мода, стиль) (англ.).

⁵ Дівчата чи жінки за викликом (англ.).

 

Вони проти «забобонів». Ці «пророки» і проти «релігійних байок», тому й не ві-рять в існування диявола, але завжди готові підписати «a gentleman’s agreement»⁶ з його «апостолами», метою яких є знищення релігії серед білих націй. Ще й кажуть, що вони за «свободу совісти».

Вони за свободу віровизнання і Церкви. Тільки воліли б, щоб остання виявляла «розуміння» «добрих сторін» нинішніх «модерних» соціяльно-політичних доктрин, а своє християнське братолюбіє виявляла не так у боротьбі з розтліваючим впливом комунізму на душу людини, як у турботах про її матеріяльні потреби і в спільній із Торезом і Хрущовим «боротьбі за мир» (очевидно, на основі непорушности розподілу 1945 р.).

В уста постаті одного свого роману вкладає Дізраелі такі столітньої вже давнос-ти, але актуальні в нашу добу слова: «Світом правлять зовсім инші особи, як це уявляють ті, які не є поза сценою» і не знають, що там робиться. Ці «особи» з допо-могою фальшивих пророків закорінюються у всіх столицях Европи, Америки, Малої Азії, стараються скрізь здобувати впливи в громадському житті, створюють новий конформізм диявола, безчестячи й оббріхуючи тих, що не визнають ні тих «проро-ків», ні їхньої «правди», яка є брехнею. Від 1917-го, а особливо від 1945 року, вони ведуть похід проти християнства, його правил життя, понять, ідеалів, проти найкра-щих історичних традицій Заходу.

В авангарді націй, ворожих Москві і мафії на Заході, стоїть Україна, яка в СССР і досі не схиляє голову перед темними силами. Цій Україні допомагати є завданням чесної, не спідленої і не охлялої морально еміграції. Завдання це порушив на Заході АБН, а до його завдань долучається ще й инше: демаскування темних сил, які про-стягають руку порозуміння Антихристам зі Сходу. Ця боротьба як там, так і тут має йти під знаком «Хрест проти диявола», проти облудних гасел, проти брехні фарисе-їв. Проти тих, які йдуть за їхніми фальшивими гаслами: чи то будуть чужі приятелі темних сил, чи «ріднокровні» словоблуди. Ці останні ганьблять чин і пам’ять «люди-ни визвольного руху», протиставляючи їй «малу людину», типу «похилених рабів», добираючи до своєї духової «похилости» свої ідеології («реалітетів», «еволюції», «даних можливостей» та ин.). Вони, які чекають, що в нагороду за терпіння країни само собою «загляне сонце в наше віконце», не знають, що путь до воскресіння веде лише через таку Голготу, де тямить людина, «за що й куди вона йде». Бо тільки там є воскресіння, відродження, де вступають, як Ісус, на шлях виклику і боротьби з «дітьми диявола», брехнею фарисеїв, іродами і каяфами. Тільки таких правда пере-може, як було за Христа, за Івана Хрестителя, як було з Шевченком, Жанною д’Арк, Байдою, хмельничанами. Тільки такі мертві, не безсловесні жертви, воскреснуть у нащадках. Так завше було в історії, так буде й тепер. Хвилево тільки перемагають ті, чиє «розумне слово брехнею підбите».

 

⁶ Джентльменська угода (англ.).

 

[Вісник. – 1964. – ч.3.]